Справа № 603/31/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/417/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.126 КК України
30 грудня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження № 11-кп/817/417/20 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 09.11.2020 року про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у зв'язку з хворобою,-
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року задоволено подання начальника Бучацького міжрайонного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області, звільнено засуджену ОСОБА_7 від відбування покарання у виді громадських робіт, строком на 120 (сто двадцять) годин, призначеного вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.07.2018 року за ч.1 ст.126 КК України, у зв'язку з хворобою.
Дана ухвала мотивована тим, що ОСОБА_7 після постановлення щодо неї обвинувального вироку захворіла на психічну хворобу, яка має стійкий та тривалий характер .
Не погоджуючись із даною ухвалою прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та призначити новий розгляд провадження щодо ОСОБА_7 у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність .
Вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог п.4 ст. 154 КВК України, звільнивши засуджену ОСОБА_7 від відбування покарання у зв'язку із хворобою на підставі копії висновку судово-психіатричної експертизи Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні №246 від 30 травня 2019 року, а не висновку спеціальної психіатричної експертної комісіїу відповідності до вимог п.4 ст.154 КВК України .
Крім цього, прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження оскільки він не був присутнім пр винесені судом ухвали, а дізнався про неї лише 19.11.2020 року з ЄДРСР.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених ним мотивів, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КК України, звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.
Статтями 537, 539 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, питання про звільнення від покарання за хворобою та за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 152 КВК України підставою звільнення від відбування покарання є хвороба засудженого.
Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання затверджений наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України за № 1348/5/572 від 15.08.2014 р. (далі Перелік).
Відповідно п.п.3 п.3, п.п.3 п.4 розділу 6 Переліку, підставою для звільнення від подальшого відбування покарання є наявність у засудженого діагнозу: хронічні маячні розлади; маячний шизофреноподібний розлад органічного походження.
Засуджена вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.07.2018 року за ч.1 ст.126 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин ОСОБА_7 перебуває на обліку у Бучацькому міжрайонному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області з серпня 2018 року.
У зв”язку з ухиленням ОСОБА_7 від відбування покарання за вироком суду до неї ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 29.05.2020 р. у кримінальному провадженні №12018210140000118 від 04 вересня 2018 року про обвинувачення за ч.2 ст. 389 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної примусової психіатричної допомоги на підставі висновку судово-психіатричної експертизи Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні №246 від 30.05.2019 року, згідно з яким ОСОБА_7 страждає на психічний розлад у вигляді маячного розладу, який має хронічний характер. В силу свого психічного захворювання, ОСОБА_7 не може давати звіт своїм діям та керувати ними.
Врахувавши те, що ОСОБА_7 захворіла на психічну хворобу, яка хронічний характер та перешкоджає відбуванню покарання, після постановлення вироку , взявши до уваги тяжкість вчиненого злочину нею злочину, який відносився до категорії легких, дані про її особу, зокрема, те що вона є матрі”ю трьох малолітніх дітей, добровільно проходить лікування, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства, місцевий суд знайшов підстави для задовлення клопотання начальника органу з питань пробації про звільнення її від подальшого відбування покарання у зв”язку з хворобою. З чим погоджується і колегія суддів.
Доводи прокурора, стосовно того, що суд першої інстанції не дотримався вимог п.4 ст. 154 КВК України, звільнивши засуджену ОСОБА_7 від відбування покарання у зв'язку із хворобою на підставі копії висновку судово-психіатричної експертизи Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні №246 від 30 травня 2019 року, а не висновку спеціальної психіатричної експертної комісії не заслуговують на увагу з оглдяу на те, що у відповідності до статті 10 Закону України «Про судову експертизу» поняття висновок судово-психіатричного експерта та висновок спеціальної психіатричної експертної комісії є тотожними оскільки судово-психіатрична експертиза проводилась комісією лікарів у складі двох осіб .
А тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу місцевого суду- залишити без змін.
При цьому, колегія суддів вважає, підставним клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження оскільки його пропущено ним з поважних причин.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Поновити прокурору строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 09.11.2020 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала Тернопільського апеляційного суд набирає законної сили негайно після її проголошення.
Головуючий
Судді