Дата документу 23.12.2020 Справа № 317/2627/16-ц
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 317/2627/16Головуючий у 1-й інстанції Нікітін В.В.
Пр. № 22-ц/807/184/20Суддя-доповідач Гончар М.С.
23 грудня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кримської О.М., Подліянової Г.С.,
за участі секретаря Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про відшкодування збитків
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-5), який в подальшому змінила шляхом зменшення ціни позову (т.с. 1 а.с. 80-81) та в якому просила стягнути з Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області збитки внаслідок строкового платного користування земельною ділянкою неналежної якості по договору оренди від 15.01.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №163 в розмірі 196292,80 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 15 січня 2009 року, на підставі рішення Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 08 від 25 грудня 2015 року, сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 163.
Предметом даного договору є оренда земельної ділянки для будівництва та обслуговування промислово-торгівельного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1 га, кадастровий номер: 2322181600:02:002:0461. Сторонами визначено орендну плату.
Пунктом 5 договору встановлено, що земельна ділянка не має будь-яких недоліків, які б перешкоджали використанню її за цільовим призначенням.
14 жовтня 2010 року позивач отримала дозвіл виконкому Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на розробку містобудівного обґрунтування розміщення промислово-торгівельного центру, в процесі якого позивач замовила інженерно-геологічне обстеження вказаної земельної ділянки.
За результатами обстеження стало відомо, що орендована земельна ділянка не відповідає встановленим нормам і для її використання за призначенням позивачу необхідно провести визначені земельні роботи, які позивач виконала протягом 2011-2013 років.
Крім того, від колишнього орендаря земельної ділянки їй стало відомо, що вказана земельна ділянка протягом 30 років, до 2006 року включно, використовувалась як сміттєзвалище.
Позивачем в позовній заяві проведено розрахунок грошових коштів, які вона витратила протягом вказаного періоду для приведення орендованої земельної ділянки до стану, який дозволяє її використання за цільовим призначенням, та наведено розрахунок інших збитків, понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Нікітіна В.В. (т.с. 1 а.с. 57).
Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 58) провадження цій у справі відкрито.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 серпня 2016 року (т.с. 1 а.с. 88-90) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено.
Стягнуто з Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 збитки, завдані внаслідок строкового платного користування земельною ділянкою неналежної якості по договору оренди від 15 січня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 163, в розмірі 196292,80 грн.
Стягнуто з Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь держави судовий збір в розмірі 1962,92 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, в.о. керівник Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області у своїй апеляційні скарзі (т.с. 1 а.с. 123-146) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року (судді Поляков О.З., Бєлка В.Ю., Кухар С.В. т.с. 1 а.с. 106-199) апеляційну скаргу в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області задоволено частково; рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 серпня 2016 року у цій справі скасовано, ухвалено нове рішення, за яким: у позові ОСОБА_1 до Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про відшкодування збитків відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (т.с. 2 а.с. 35-39) в порядку часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року у цій справі скасовано через неналежне повідомлення апеляційним судом позивача про дату, час і місце розгляду цієї справи, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
29 жовтня 2019 року дана справа надійшла на новий апеляційний розгляд до Запорізького апеляційного суду (т.с. а.с. 40).
Оскільки, Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.
Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с.41).
З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в новій редакції, тому саме його нормами має керуватись апеляційний суд при апеляційному перегляді цієї справи.
Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 42) дану справу прийнято до провадження.
В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв'язку із тривалою хворобою останньої (т.с. 2 а.с. 44-45).
Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 46) дану справу призначено до апеляційного розгляду, з урахуванням навантаженості судді - доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом) та відпустки судді-доповідача у листопаді 2019 року (т.с. 2 а.с. 53).
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі (т.с. 2 а.с. 60-77) та клопотання про зупинення провадження у цій справ до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (т.с. 2 а.с. 78-85).
Інші учасники цієї справи при новому апеляційному розгляді цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
У судовому засіданні 22 січня 2020 рокуу ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 118, 123-124) залучено у цій справі Широківську сільську раду Запорізького району Запорізької області в якості правонаступника відповідача Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, у зв'язку із чим, розгляд цієї справи відкладено, копія цієї ухвали апеляційного суду надіслана правонаступнику для відома.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 18 березня 2020 року (т.с. 2 а.с. 139-140), був відкладений у присутності представника відповідача Щедріна О.П. (т.с. 2 а.с. 137-138) та прокурора Редька М.В. в порядку задовлення першого клопотання позивача ОСОБА_1 та двох представників останньої - адвокатів Прядка Д.В. (т.с. 2 а.с. 90) та Барчук О.Є. (т.с. 2 а.с. а.с. 91-92) про його відкладення у зв'язку із карантином через епідемію коронавірусу в Україні (т.с. 2 а.с. 127-136).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, якій був чинним з 02.04.2020 року по 16.07.2020 року включно, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину.
В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року включно, що є загальновідомою інформацією.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 13 травня 2020 року (т.с. 2 а.с. 158), був відкладений у присутності прокурора Редька М.В. в порядку задовлення повторного клопотання позивача ОСОБА_1 та двох представників останньої - адвокатів Прядка Д.В. (т.с. 2 а.с. 90) та Барчук О.Є. про його відкладення у зв'язку із карантином через епідемію коронавірусу в Україні (т.с. 2 а.с. а.с. 153-157), з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 06.07.2020 року по 07.08.2020 року включно (т.с. 2 а.с. 170).
20 серпня 2020 року правонаступник відповідача - Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області через свого представника - адвоката Стасік А.І. подала апеляційному суду через канцелярію клопотання про долучення доказів до справи доказів (т.с. 2 а.с. 173-193).
У судовому засіданні 20 серпня 2020 року (т.с. 2 а.с. 227-228) ухвалою апеляційного суду у задовленні заяви представника ОСОБА_1 - Прядка Д.В. про зупинення провадження у цій справі з підстав наявності в Запорізькому районному суді Запорізької області на розгляді іншої цивільної справи ЄУН 317/507/19 за позовом ОСОБА_1 до Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Також апеляційний суд ухвалою від 20 сепрня 2020 року, постановленою протокольно (без виходу до нардчої кімнати), залишив без розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справ до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (т.с. 2 а.с. 78-85), через непідримання останнього його стороною позивача, оскільки 20 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду вже прийняла постанову у справі № 912/2385/18 (т.с. 2 а.с. 199-209).
Проте, розгляд цієї справи був відкладений в порядку третього (усного) клопотання сторони позивача про його відкладення через необхідність ознайомлення сторони позивача із доказами, наданими апеляційному суду 20 серпня 2020 року правонаступником відповідача - Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області в особі її представника до його клопотання (т.с. 2 а.с. 173-193).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 28 жовтня 2020 року (т.с. 2 а.с. 242), був відкладений у присутності прокурора Тронь Г.М. в порядку задовлення четвертого клопотання позивача ОСОБА_1 та її двох представників - адвокатів Прядка Д.В. (т.с. 2 а.с. 90) та Барчук О.Є. про його відкладення у зв'язку із захворюванням, самоізоляцією та очікуванням результатів тесту на COVID-19 позивача ОСОБА_1 (т.с. 2 а.с. 236-239).
У судове засідання 23 грудня 2020 року повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 3 а.с. 1-6), у тому числі позивач ОСОБА_1 через своїх представників Прядко Д.В. (т.с. 3 а.с. 1) та Барчук О.Є. , що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, повторно не зявились.
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційному суду п'яте клопотання про відкладення розгляду цієї справи (т.с. 3 а.с. 9-11) через її перебування на амбулаторному лікуванні в КНП «ЦПМСД № 9» з 21.12.2020 року по 24.12.2020 року, до свого клопотання додала копії довідки та лікарняного.
Представники позивача ОСОБА_1 - адвокати Прядко Д.В. (т.с. 3 а.с. 7) та Барчук О.Є. (т.с. 3 а.с. 8) подали апеляційному суду також вп'яте клопотання про відкладення розгляду цієї справи через те, що позивач ОСОБА_1 бажає дати особисті пояснення у цій справі, але хворіє.
При цьому, представники позивача ОСОБА_1 - адвокати Прядко Д.В. (т.с. 3 а.с. 7) та Барчук О.Є. (т.с. 3 а.с. 8) у своїх клопотаннях не зазначили про свої причини неявки у дане судове засідання взагалі та взагалі не недали доказів поважності цих своїх неявок.
Проте, апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку позивача ОСОБА_1 у цій справі взагалі та у дане судове засідання у тому числі.
Позивач ОСОБА_1 приймає участь у цій справі також через своїх представників - адвокатів Прядко Д.В. та Барчук О.Є.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Також, в силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Розгляд цієї справи неодноразово протягом року відкладався саме за клопотаннями позивача ОСОБА_1 та двох представників останньої у цій справі.
Проте, апеляційний суд має перегляди справу в апеляційному порядку у розумні строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому, встановлено, що апеляційне провадження у цій справі відкрито ще 12 травня 2017 року (ухвала т.с. 1 а.с. 149), а на новий апеляційний розгляд дана справа надійшла до Запорізького апеляційного суду 29 жовтня 2019 року (т.с. 2 а.с. 40).
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання представників позивача ОСОБА_1 - адвокатів Прядка Д.В. та Барчук О.Є. і на підставі ст. 371, 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив: у задовленні клоптань позивача та двох представників останньої про відкладення розгляду цієї справи відмовити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника відповідача - Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області - Константінова А.В. (т.с. 3 а.с. 12) та прокурора Тронь Г.М. (т.с. 2 а.с. 241).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цієї справи, що зявились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, у цій справі підлягає задоволенню у цій справі з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що задовольняючи позов позивача ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції керувався ст. ст. 10 - 11, 60, 174, 212 - 215 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Оскільки, суд першої інстанції вважав, що факт понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на проведення робіт з приведення орендованою нею у відповідача земельної ділянки та розмір цих витрат підтверджено договірно-кошторисною документацією, копія якої долучена до матеріалів справи (т.с. 1 а.с. 32-55).
Вказані обставини не заперечуються відповідачем та, в силу вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не підлягають доказуванню в даному цивільному провадженні (т.с. 3 а.с. 89), оскільки представник відповідача - Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області позовні вимоги позивача у цій справі визнав у повному обсязі (з урахуванням зменшення ціни позову), подавши через представника Бутт І.А. суду першої інстанції відповідну письмову заяву про визнання позову (т.с. 1 а.с.82), та у судовому засіданні 25.08.2016 року (журнал судового засідання т.с. 1 а.с. 83), представник відповідача Бутт І.А. останню підтримав.
В судовому засіданні встановлено, що фактично для використання земельної ділянки за призначенням позивач вимушена була понести певні витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є реальними збитками.
Оскільки неналежне виконання Володимирівською сільською радою Запорізького району Запорізької області своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки від 15.01.2009 року, укладеного з позивачем ОСОБА_1 фактично призвело до порушення прав позивача та, відповідно, до понесення нею витрат з приведення об'єкта оренди до нормативного стану та враховуючи письмове повне та беззаперечне визнання представником відповідача позову (з урахуванням зменшення позовної суми), суд першої інстанції вважав можливим прийняти визнання позову відповідачем згідно з вимогами ст. 174 ЦПК України, враховуючи також той факт, що визнання позову відповідачем не порушує прав та законних інтересів третіх осіб.
За вказаних обставин, суд першої інстанції вважав, що позов позивача у цій справі підлягає задоволенню в повному обсязі (з урахуванням зменшеної суми позовних вимог).
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
Апеляційний суд має враховувати положення ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, тобто на час ухвалення 25 серпня 2016 року судом першої інстанції рішення, що є предметом нового апеляційного перегляду на теперішній час.
Оскільки, згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року,) не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (аналог ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно).
Ст. 263 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, (аналог ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно) містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, (аналог ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно) - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (аналог ст. ст. 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно) у цій справі не відповідає.
В силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції від 26.09.2019 року у цій справі, є обов'язковими для суду …апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Верховний Суд у цій справі, як суд касаційної інстанції у цій справі, у своїй постанові (т.с. 2 а.с. 35-39) не піддавав сумніву, що прокурор мав право на подачу вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі при вищевикладених обставинах.
Також, апеляційним судом встановлено, що прокурор мав право на подачу вищезазначеної апеляційної скарги в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Володимирівської сільської радаи Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої в силу вимог закону у цій справі є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі ЄУН 912/2385/18, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
Володимирівською сільською радою Запорізького району Запорізької області жодних заходів щодо захисту порушених інтересів територіальної громади, у тому числі оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі не вживалось. Прокурор зазначав у своїй апеляційній скарзі у цій справі (т.с. 1 а.с. 127), що бездіядьність Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області призвела до безпідставного стягнення з місцевого бюджету коштів в розмірі 196292,80 грн.
Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом із тим, необґрунтоване визнання Володимирівською сільскою радою під час розгляду цієї справи судом першої інстанції позовних вимог позивача у цій справі, свідчить про неналежне виконання повноважень щодо захисту порушених інтересів територіальної громади та наявність передбачених ч. 6 ст. 23 Закону У№країни «Про прокуратуру» підстав для представництва.
Відповідач - Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області як правонаступник в силу закону Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області через своїх представників в апеляційному суді, у тому числі у судовому засіданні 23 грудня 2020 року, вищезазначену апеляційну скаргу прокурора у цій справі підтримала, просила задовольнити.
Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що за договором оренди землі від 15 січня 2009 року Володимирівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, як орендодавець, надає орендарю - ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер: 2322181600:02:002:0461, яка розташована по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 приймає останню в строкове платне користування користування (т.с. 1 а.с. 11-16).
Рішенням Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 08 від 25 грудня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було затверджено технічну документацію із землеустрою до складання договору оренди земельної ділянки та надано дозвіл на передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 17).
Згідно з нормою ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди та попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
Відповідальність за порушення зазначених вимог встановлено ст. 36 Закону України «Про оренду землі».
Зі звіту про інженерно-геологічні пошуки на ділянці промислово-торгівельного комплексу по АДРЕСА_1 , який складено приватною особою-підприємцем ОСОБА_7 у 2011 році, позивачу ОСОБА_1 було надано рекомендації щодо виду та обсягу робіт, необхідних для приведення орендованої нею земельної ділянки у відповідність до вимог щодо її цільового призначення (т.с. 1 а.с. 18-27).
Проте, помилковими є висновки суду першої інстанції при вищевикладених обставинах про те, що наявні правові підстави для задовлення позову позивача ОСОБА_1 у цій справі.
Оскільки, суд першої інстанції не звернув належної уваги на п. 5 вищезазначеного договору сторін (т.с. 1 а.с. 11), за змістом якого встановлено, що земельна ділянка, яка передається відповідачем в оренду позивачу, не містить недоліків, які б перешкоджали її ефективному використанню.
Підписавши вищезазначений договір оренди землі без зауважень ОСОБА_1 цей факт визнала.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є реальними збитками.
Однак,апеляційним судом встановлено, що у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази, у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. ст. 77-78 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) в обґрунтування позову позивача, у тому числі на підтвердження понесення позивачем ОСОБА_1 будь-яких витрат з боку позивача ОСОБА_1 , пов'язаних з приведенням спірної земельної ділянки до належного стану.
Навпаки, за наданим до апеляційної скарги прокурора іншим письмовим доказом у цій справі, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги, а саме: протоколом огляду місця події слідчого у кримінальному провадженні від 13.09.2017 року (т.с. 1 а.с. 137-143), який за своїм змістом фактично є актом обстеження обєкту оренди у вигляді вищезазначеної земельної ділянки жодних будівельних, земельних та відновлювальних робіт не проводиться та відсутні ознаки їх проведення в минулому. Земельна ділянка використовується як звалище.
Відподвіно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 206 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року), у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки, визнання вищезазначеного позову позивача у цій справі представником відповідача - Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Бутт І.А. (т.с. 1 а.с. 82) при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи, суперечило закону та порушувало права відповідача - Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка на той час представляла інтереси територіальної громади с. Володимирівське Запорізького району Запорізької області, та правонаступником якої на сьогодні є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжити судовий розгляд цієї справи.
При вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи, правові підстави для задоволення позову позивача у цій справі судом першої інстанції були відсутні та останній мав відмовити позивачу у задовленні позову позивача у цій справі у повному обсязі за його необґрунтованістю та недоведеністю.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі є надані відповідачем - Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області, як правонаступником в силу закону відповідача - Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, докази (т.с. 2 а.с. 176-190), а саме: договір оренди від 15.06.2007 року між Володимирівською сільською радою Запорізького району Запорізької області та Приватним підприємцем ОСОБА_8 вказаної земельної ділянки (т.с. 2 а.с. 177-179, рішення Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 89 від 256.09.2007 року про дачу згоди ОСОБА_1 на передачу в суборенду вказаної земельної ділянки (т.с. 2 а.с. 180), договір суборенди цієї ж земельної ділянки від 22.10.2007 року з тим самим цільовим призначенням (для будівництва та функціонування промислово-торгівельного центру) між орендарем ПП ОСОБА_8 та суборендарем ОСОБА_1 з додатками до нього (ситуаційною схемою та актом визначення меж земельної ділянки в натурі і актом прийому -передачі земельної ділянки від 22.10.2007 року (т.с. 2 а.с. 181-185), якими додатково підтверджується той факт, що ОСОБА_1 було достовірно відомо ще з 22.10.2007 року і до укладення договору оренди з радою (15.01.2009 року) про вищезазначену земельну ділянку, наявність (відсутність) у неї недоліків, які б перешкоджали її ефективному використанню за цільовим призначенням - для будівництва та функціонування промислово-торгівельного центру, про що також прямо було зазначено у п. 6 договору суборенди із ОСОБА_1 (земельна ділянка, яка передається в суборенду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню т.с. 2 а.с. 181), які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Оскільки, останні всі датовані датами до ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі (25.08.2016 року) та надані правонаступником відповідача, якій залучений до участі у цій справі ухвалою апеляційного суду від 22 січня 2020 року (т.с. 2 а.с. 123-124).
Цими доказами лише додатково підтверджується правильність фактичних обставин цієї справи, встановлених апеляційним судом, та правильні висновки апеляційного суду у цій справі про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача у цій справі та відсутність правових підстав для задовлення вищезазначеного позову позивача у цій справі.
Крім того, суд першої інстанції в силу вимог ст. 204 ЦК України мав виходити із презумпції правомірності вищезазначеного договору оренди землі, підписаного (укладеного) між ОСОБА_1 та відповідачем (радою) 15.01.2009 року (т.с. 1 а.с. 11- 16) та акту прийому - передачі земельної ділянки до нього, за змістом яких, зокрема п. 5 договору: «земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недодоліки, що мають перешкоджати її ефективному використанню (для будівництва та функціонування промислово-торгівельного центру) відсутні».
Відповідно до ст. 767 ч. 3 ЦК України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, щол передана йому в належному стані.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 , підписавши вищезазначений договір без зауважень, погодилась із тим, що вищезазначена земельна ділянка передана їй у користування радою, перебуває у належній якості та може використовуватись для будівництва та функціонування промислово-торгівельного центру.
У наданому позивачем суду першої інстанції у цій справі звіті (т.с. 1 а.с. 18) надано лише рекомендації щодо проведження певних робіт при будівництві промислово-торгівельного комплексу.
Крім того, відповідно до п. 29 вищезазначеного договору оренди землі ОСОБА_1 із відповідачем (радою) орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилось орендарем зі згоди орендодавця.
Ст. 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оренду землі» здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.
З огляду на викладене, будь-які витрати, навіть, здійснені ОСОБА_1 (хоча належні, допустимі докази понесення позивачем останніх у цій справі відстутні), не підгягають відшкодуванню та не могли бути стягнуті з ради у цій справі.
За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, аналог ст. 81 ч. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. 12 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).
Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 61 ЦПК Укоаїни в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, аналог ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Позивач ОСОБА_1 та представники останньої не надали суду першої інстанції у цій справі належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі станом на час ухвалення рішення - 25.08.2016 року зокрема, що вищезазначений договір оренди сторін від 15.01.2009 року, зокрема в частині його вищезазначеного п. 5, був визнаний недійсним за будь-яким рішенням будь-якого суду в будь-якій іншій справі, так як у цій справі ОСОБА_1 вимог про визнання недійсним цього договору, зокрема в цій частині, не заявляла, і останні не були предметом розгляду суду першої інстанції у цій справі.
В силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд не може переглядати те, що суд першої інстанції не розглядав у цій справі.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у цій справі, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, слід задовольнити; рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 серпня 2016 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про відшкодування збитків у цій справі відмовити.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1,13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позову позивача ОСОБА_1 у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
І, навпаки, з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури (раніше - Прокуратури Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) слід стягнути у цій справі судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави у цій справі у розмірі 2159,22 грн. (т.с. 2 а.с. 146).
Керуючись ст. ст. 10 - 11, 60, 174, 212 - 215 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 серпня 2016 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про відшкодування збитків у цій справі відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (раніше - Прокуратури Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 2159,22 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 30.12.2020 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кримська О.М.Подліянова Г.С.