Справа № 301/1769/20
Закарпатський апеляційний суд
23.12.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/528/20, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5 ,
ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2020 року у задоволенні клопотання слідчої СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженню, відомості про кримінальне правопорушення в якому 21.08.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070100000642 за ознаками ч. 1 ст. 246 КК України - відмовлено.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідча СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатської області ОСОБА_6 (далі - слідча), за погодженням з прокурором Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5 (далі - прокурор) звернулася до слідчої судді Іршавського районного суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженню, відомості про кримінальне правопорушення в якому 21.08.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020070100000642 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. Клопотання мотивовано тим, що 21.08.2020 до чергової частини Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від начальника СРПП № 3 Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , про те що ним разом із поліцейським СРПП № 4 ОСОБА_8 під час патрулювання в м. Іршава, по вул. Шевченка було зупинено автомобіль марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який перевозив лісодеревину без відповідних документів. Вказані відомості внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. 21.08.2020 проведено огляд автомобіля марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , під час якого встановлено, що в кузові автомобіля знаходиться лісодеревина, а також 25.08.2020 за участі начальника лісогосподарської дільниці ДП «Іршавський лісгосп» ОСОБА_10 проведено додатковий огляд автомобіля марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 та завантаженої до нього деревини і при обмірі встановлено, що в кузові знаходиться деревина породи «Бук» загальною кубомасою 4,02 м3. 26 серпня 2020 року слідчою суддею ОСОБА_11 винесено ухвалу про повернення клопотання для усунення недоліків. 28.08.2020 року проведено додатковий огляд у ході якого автомобіль марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 разом із завантаженою до нього деревиною породи «Бук», яка знаходиться в кузові автомобіля, загальна кількість якої становить 4,02 м3 вилучено та поміщено на спеціальний майданчик Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що ні саме клопотання, ні додані до нього матеріали не містять відомостей, які б підтверджували необхідність накладення арешту на вказаний транспортний засіб з деревиною з метою встановлення важливих обставин по даному кримінальному провадженню, а тому немає правових підстав для накладення арешту. Частина 2 ст. 171 КПК України містить вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна. Дане клопотання вказаним вимогам не відповідає, оскільки не містить вказівку про підстави і конкретну мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу накладення арешту, а також відповідного обґрунтування необхідності арешту майна. У клопотанні не зазначено про наявність даних у підтвердження ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1ст. 170 КПК України, які вказували б на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, відсутні посилання на обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, а також розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Не приєднано таких доказів і до матеріалів клопотання. На підставі наведеного, слідчий суддя вважав, що клопотання про накладення арешту є безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. Стверджує, що клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 ч. 2 КПК України та доведено: 1) підстави і мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна - вилученого під час огляду місця події, що майно необхідно арештувати для його збереження як речового доказу; 2) перелік і види майна, що належить арештувати - автомобіль та деревину породи «Бук» 4,02 м-3; 3) документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати у ОСОБА_9 не має ; конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном - підтверджено оглядом місця події від 21 та 25 серпня 2020 року, які є у матеріалах клопотання. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторін кримінального провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони кримінального провадження повідомлені належним чином і даних про поважність причин їх неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від них не надходило, що учасники судового провадження неодноразово не з'являлись на розгляд апеляційної скарги, у тому числі прокурор, подаючи заяви про відкладення її розгляду на інший термін.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує таке.
Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів ; 2) спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні № 12020070100000642 за ознаками діяння передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права закладені в Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - автомобіль марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , та завантажену на нього деревину породи «Бук», що знаходиться в кузові, загальною кількістю 4,02 м3, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення взяв до уваги положення ст. ст. 170-173 КПК України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що в ухвалі слідчого судді вірно зазначено й дано належну оцінку тому, що додані до клопотання матеріали не містять доказів, які вказували б на те, що автомобіль та деревина є предметом, засобом, знаряддям чи доказом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, або набуті злочинним шляхом, або являються доходом від вчиненого злочину чи отриманні за рахунок доходів від скоєного злочину, або можуть бути конфісковані чи слугувати забезпеченням цивільного позову.
У матеріалах за клопотанням відсутня постанова слідчого про визнання майна - автомобіля та деревини породи «бук» речовим доказом у кримінальному провадженні.
Окрім цього, з матеріалів за клопотанням не вбачається, що слідчим проводився огляд імовірного місця події - незаконної порубки деревини ; а також будь-які дані про те, що деревина, яка перевозилась на автомобілі була незаконна зрубана.
З огляду на наведене, факт перевезення деревини на автомобілі, не свідчить про наявність ознак діяння передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що зазначене майно, зокрема, автомобіль та деревина породи бук, не підтверджують обставини, на які слідчий посилається у клопотанні, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку про те, що слідчий та прокурор не довели обставин, на які послались у клопотанні, а це ставить під сумнів відповідність майна, про яке в ньому йдеться, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не довів існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтував мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.
Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження тимчасово вилученого майна, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про те клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.
Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що автомобіль та деревина породи букє доказом злочину, відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та існують ризики, передбачені абзацом 2 ч.1 ст. 170 КПК України, у зв'язку з чим, накладення на них арешту є необхідним із метою збереження речових доказів, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не є доведеними, ґрунтуються на припущеннях і не можуть слугувати підставами для накладення арешту на майно (автомобіль та деревину породи бук).
Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на автомобіль та деревину породи бук метою збереження речових доказів, є обґрунтованим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано враховано й відсутність підстав вважати, що вищевказане майно буде пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, а також вірно оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.
Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно - на автомобіль та деревину породи бук, з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв'язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна (в даному випадку автомобіль та деревина породи був), про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».
З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу - сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи ; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; що прокурор неодноразово не з'являючись на розгляд клопотання позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів як клопотання, так і апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подав прокурор Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 312 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: