Справа № 737/886/20
Проваждення № 2/737/22/21
04 січня 2021 року смт Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області
суддяЛібстер А.С.
секретар судового засіданняЮрченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 737/886/20
за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
доОСОБА_1
про стягнення заборгованості
учасники справи та представники:
позивачне з'явилася
відповідачне з'явився
Позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17823,75 грн. та судових витрат у розмірі 2102 гривні.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, підписав заяву б/н від 02.03.2011 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua та Тарифами складають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011, керуючись законодавством України публічно пропонував невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (Далі на пункти «Умов та правила надання банківських послуг» позивач посилається як на пункти кредитного договору).
Відповідачу був відкритий кредитний рахунок та видана кредитна картка.
Відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо встановлення будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
В редакції умов та правил, що почала діяти з 01.03.2019 п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін в процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% для картки «Універсальна голд».
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, є саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 11.10.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 17823,75 грн., яка складається з наступного:
836,45 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту
301,88 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (86,4% за кредитною карткою «Універсальна», 84% для картки «Універсальна голд»)
16682,42 грн. - нарахована пеня.
Посилаючись на ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1054, 549, 610, 617, 598, 599, 1050 ЦК України, просить суд стягнути з ОСОБА_1 17823,75 грн. заборгованості за кредитним договором від 02.03.2011 року без номера та 2102,00 грн. судового збору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, в позові наявне клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти винесення заочного рішення позивач не заперечує.
Заявлені позивачем процесуальні клопотання ґрунтуються на нормах ЦПК України та підлягають задоволенню.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явися, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково, в частині сплати тіла кредиту та пені, зменшеної до 50% тіла кредиту, в іншій частині позовні вимоги не визнав.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Позовна зава надійшла до суду 20.11.2020, спрощене позовне провадження у справі відкрито 27.11.2020, після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 02.03.2011 ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, у якій не зазначено розміру кредитного ліміту, відсоткової ставки та типу банківської платіжної картки (а.с. 14).
У зазначеній заяві наявний пункт про те, що підписавши 02.03.2011 року заяву відповідач приєдналася до запропонованих ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умов та Правил надання банківських послуг та погодилася вважати Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку складовими частинами договору.
03.03.2011 ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000041595759 з зазначенням процентної ставки та розрахункового розміру пені (а.с. 15).
Інших документів, завірених належним чином, з підписом клієнта, позивач не надав.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 02.03.2011 року з 26.04.2011 у ОСОБА_1 виникла поточна заборгованість за наданим кредитом у розмірі 829,40 грн., яка змінювалась, частково погашалась та періодично зростала, що дає підстави для висновку про те, що він дійсно отримав кредитні кошти (а.с. 5-11).
На 11.10.2020, за розрахунком банку, залишок заборгованості за простроченим тілом кредиту становить 839,45 грн. Заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України становить 301,88 грн. Розмір пені становить 16682,42 грн. (а.с. 7-8).
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення простроченого тіла кредиту і частини пені та про відсутність підстав для задоволення іншої частини позовних вимог.
З довідки позивача на а.с. 12 вбачається, що останню кредитну картку зі строком дії до 10/22 ОСОБА_1 отримав 12.12.2018 (а.с. 12).
Виписка за договором станом на 12.10.2020 року на а.с. 49-53 свідчить про рух коштів на рахунку відповідача в «ПРИВАТБАНКУ», останнє погашення заборгованості здійснене шляхом списання коштів з іншого рахунку ОСОБА_1 в цьому банку 25.01.2019 (а.с. 49).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_1 заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 839,45 грн.
Натомість позовні вимоги в іншій частині не ґрунтуються на договорі та належних доказах його укладення на зазначених у позові умовах.
Так, позивач послався на те, що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.
Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-1314цс19, Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 лютого 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Водночас Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції Верховного Суду та вважає за необхідне зазначити, що за посиланням www.privatbank.ua архів договорів відсутній, тобто споживач банківських послуг та суд позбавлені можливості ознайомитися з Умовами та Правилами надання банківських послуг у 2011 році за цією адресою. Натомість, архів договорів містися за посиланням https://privatbank.ua/terms, про який відповідач не повідомлявся.
Окрім наведеного, додатково суд вважає за необхідне вказати на відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки позивачем також не надані докази ознайомлення відповідача після 01.04.2019 зі змінами Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування 86,4% та 84,0% за ч. 2 ст. 625 ЦК України з 181 дня порушення зобов'язань, та не вбачає підстав вимагати від відповідача виконання обов'язку, з яким він не був обізнаний.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при тримання, завдатком.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках до суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Конституційний суд України у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Заявлена до стягнення сума пені майже у 20 разів перевищує тіло кредиту, тобто становить 1987,30% від фактичного боргу фізичної особи. При цьому, ОСОБА_1 не має боргу за процентами по кредиту, які сплачені ним у повному обсязі, за наданими банком розрахунками ОСОБА_1 сплачено банку 3563,63 грн. кредитних коштів, що в 4,25 рази перевищило борг за тілом кредиту. Окрім того, з відповідача безпідставно стягувались страхові платежі за «договором страхування кредитного ліміту», пеня у твердій грошовій сумі - 100 грн., штрафи за прострочку у розмірі 30 грн., та інші платежі, розмір яких у довідці про умови кредитування, підписаній відповідачем, не були передбачені, та стягненню не підлягають.
З урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності суд вважає за можливе погодитись з позицією відповідача, та на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 420 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судовий збір, сплачений позивачем у мінімальному передбаченому законом розмірі, він підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись статтями 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д) заборгованість за простроченим тілом кредиту (заява від 02.03.2011 року) в розмірі 839 гривень 45 копійок, та пеню в розмірі 420 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 2102 гривню судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 04.01.2021.
Суддя А. С. Лібстер