04 січня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3402/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про стягнення коштів за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 18270,72 грн.
Ухвалою від 06.11.2020 р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 наказом ГУНП звільнено х поліції з 03.07.2020 р. Однак, на день звільнення позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні. Відповідно до листа ГУНП від 23.10.2020 №10/9 вказану допомогу виплачено 30.07.2020 р. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться у день звільнення. На підставі зазначеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ГУНП середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні.
У відзиві відповідач не погоджується із позицією, викладеною у позовній заяві, оскільки згідно із нормами ЗУ «Про Національну поліцію» виплата одноразової грошової допомоги проводиться після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень Головного управління Національної поліції в Херсонській області. Вказує, що діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати одноразової грошової допомоги про звільненні у день звільнення зі служби.
Крім того, відповідач наголошує, що з метою сплати одноразової грошової допомоги при звільненні ГУНП в Херсонській області звернулося до Національної поліції України з листом про необхідність фінансування грошового забезпечення, заробітної плати та одноразової грошової допомоги, та після надходження відповідних коштів, були перераховані позивачу.
Стверджує, що оскільки належна позивачу виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Національною поліцією України, а не ГУНП в Херсонській області, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Херсонській області від 26.10.2016 №204 о/с майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП.
Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 02.07.2020 р. №166 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП з 03 липня 2020 року за ст.77 ч.1 п.7 ЗУ «Про Національну поліцію».
Як зазначив позивач, при звільненні зі служби сума одноразової грошової допомоги при звільненні йому не була виплачена. Проте, згідно листа ГУНП в Херсонській області від 23.10.2020 №10/9аз ОСОБА_1 30.07.2020 р. була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 61306,53 грн.
Таким чином, в день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку на виконання вимог ст. 116 КЗпП України у зв'язку із чим позивач, звернувшись до суду, просить стягнути середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 18270,72 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 р. передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (далі - Закон №2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 Постанови №393, за змістом якої військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 23 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799 (далі по тексту Порядок № 260) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
Відповідно до п. 23 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799 (далі по тексту Порядок № 260) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно із довідкою Головного управління Національної поліції в Херсонській області №596 від 23.11.2020 р. вихідна допомога ОСОБА_1 нарахована у сумі 61306,53 грн. та виплачена 30.07.2020 р. Крім того, факт виплати одноразової грошової допомоги при звільненні саме 30.07.2020 р. підтверджується листом ГУНП в Херсонській області від 23.10.2020 №10/9аз.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції 03.07.2020 р., а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні проведена лише 30.07.2020, що не заперечується відповідачем.
Отже, одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу несвоєчасно, з вини відповідача.
Суд зазначає, що Закон № 2262-ХІІ та Порядок № 260 регулюють порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейських та при цьому не встановлюють відповідальність за затримку такої виплати.
В той же час, питання відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату працівнику всіх належних при звільненні сум врегульоване Кодексом законів про працю України (далі - КЗпПУ).
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських із служби в Національній поліції України, що фактично позбавляє поліцейських гарантій на своєчасне фінансове забезпечення та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема стаття 117, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні при наявності факту порушення власником строку розрахунку та вини власника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 820/1363/17, від 26.04.2019 у справі № 806/536/16, від 20.01.2020 у справі 440/4332/18.
Так, згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Проте, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові в день його звільнення.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 30.07.2020 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 61306,53 грн.
Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід вираховувати, починаючи з 04.07.2020 року (наступного дня після звільнення позивача зі служби) по 30.07.2020 року (день виплати одноразової грошової допомоги при звільненні). Затримка виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні становить 26 календарних днів.
Отже, ГУНП в Херсонській області зобов'язане нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до довідки УФЗБО ГУНП в Херсонській області № 560 від 21.10.2020 (а.с. 13) середньоденне грошове забезпечення позивача складає 702,72 грн. З урахуванням викладеного, стягненню з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18270,72 грн. (702,72 грн. х 26 календарних днів).
Щодо доводів відповідача про те, що несвоєчасна виплата одноразової грошової допомоги при звільненні сталася з вини Національної поліції, на яку покладено повноваження щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та розпорядження коштами для виплати цієї допомоги, а не з вини ГУНП в Херсонській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
За приписами ч. 5 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Варто відмітити, що позивач звільнений з ГУНП в Херсонській області, яке у розумінні ст.ст.116, 117 КЗпП України для позивача є роботодавцем, і саме на нього покладено обов'язок повного та своєчасного розрахунку з працівником при звільненні останнього.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Отже, незабезпечення своєчасного виконання приписів ст. 9 Закону № 2262-ХІІ та п. 23 Порядку № 260 тягне негативні наслідки для ГУНП в Херсонській області у вигляді стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з позивачем.
При цьому, право особи на отримання грошових коштів не може бути поставлено в залежність від бюджетних асигнувань.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 805/3414/17-а.
Окрім вказаного, слід зазначити, що відповідно до п.3,4 ч.2 ст.245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з тим, ст. КАС України передбачено, що кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Позивач, у позовній заяві просить тільки стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
З аналізу зазначених норм слідує, що суд при вирішенні справи може прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача та як результат, зобов'язання вичинити певні дії. Тому, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення з ГУНП в Херсонській області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 18270,72 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).
У позовній заяві позивач вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він фактично поніс складає 2840,80 грн., які складаються з 2000,00 грн витрат на правничу допомогу та 840,80 грн судового збору.
Однак, позивач не надав жодних доказів на підтвердження фактично понесених судових витрат, як наслідок суд не має можливості встановити їх розмір.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул.Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 40108782) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 04.07.2020 р. по 30.07.2020 р.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул.Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 18270 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 72 коп.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул.Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок ) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 106030000