04 січня 2021 року м. Рівне №460/7154/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік № 0218632-5305-1701 від 05.08.2020 у розмірі 3140,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є сільськогосподарським товаровиробником, а належні будівлі використовуються у сільськогосподарській діяльності, відтак не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач позову не визнав, подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що згідно з положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на права власності. З огляду на те, що ОСОБА_1 як фізична особа, не наділена статусом сільгосптоваровиробника, з яким пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пов'язує надання податкової пільги у вигляді звільнення від сплати податку, позовні вимоги є безпідставними, тому просить суд відмовити в позові повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, 2-х рядний телятник, загальною площею 752,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту на дану будівлю.
Спірним податковим повідомленням-рішенням № 0218632-5305-1701 від 05.08.2020 відповідачем визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік на загальну суму 3140,18 грн.
26.07.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 2 589 000 0000 004128 про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В основу спірного податкового повідомлення-рішення покладено висновки контролюючого органу про віднесення позивача до платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на відсутність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, позаяк лише використання об'єктів нерухомості для здійснення сільськогосподарської діяльності не дає підстави згідно з абзацом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України власнику таких об'єктів для звільнення їх від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає таке.
01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції статті 266 ПК України, введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частка.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що належна їй на праві власності будівля телятника загальною площею 752,5 кв. м не є об'єктом оподаткування відповідно до абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, адже використовується для відгодівлі свиней та свійської птиці.
Надаючи оцінку даним посиланням позивача, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширюваному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема, те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є".
Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 806/2676/17 (адміністративне провадження № К/9901/28719/18), від 15.05.2018 по справі № 806/2461/17 (адміністративне провадження № К/9901/27759/18), від 02.10.2018 по справі № 823/1702/16 (адміністративне провадження № К/9901/40145/18).
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є одночасна сукупність наступних умов: 1) призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Таким чином, належна позивачу нежитлова будівля, 2-х рядний телятник, загальною площею 752,5 кв.м належить до будівель сільськогосподарського призначення.
Згідно з витягом з Реєстру платників єдиного податку від 07.12.2018 № 1817013400458 видами господарської діяльності позивача, серед іншого, є: (01.46) розведення свиней; (01.13) вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; (01.41) розведення великої рогатої худоби молочних порід.
На підтвердження провадження сільськогосподарського виробництва позивач надала довідки Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 20.06.2019 № 1233 та від 21.09.2020 №1115 про те, що у АДРЕСА_1 в приміщенні двохрядного телятника протягом 2017-2019 років проводиться відгодівля свиней та свійської птиці; реєстраційні свідоцтва товарних свиней з індивідуальними ідентифікаційними номерами 5683243 від 17.03.2017, № 5683242 від 20.06.2017, 56832246 від 17.09.2017, № 5683245 від 10.01.2018, № 5683244 від 10.01.2018.
Окрім того позивач стверджує, що використовує належне приміщення для зберігання власно вирощених овочів з метою їх подальшої реалізації, у підтвердження чого надано відповідні первинні бухгалтерські документи (рахунки фактури, податкові накладні та товарно-транспортні накладні).
В доповнення позивач пояснила, що у власності її чоловіка ОСОБА_2 на території Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області перебувають земельні ділянки з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 058966, серії ЯА № 058969 та серії ЯА № 058960, де вони вирощують овочі, корми для свиней та птиці.
Таким чином, використання належної позивачу нежитлової будівлі телятника площею 752,5 кв. м у власній сільськогосподарській діяльності підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом під час розгляду справи, не заперечується відповідачем та ним не спростовано.
Суд з'ясував, що заперечення відповідача проти позову грунтуються на висновках, що даний об'єкт нежитлової нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрований за фізичною особою, яка, в силу норм ПК України, не має статусу сільськогосподарського товаровиробника.
Суд критично оцінює вказані доводи відповідача, та зазначає, що у ПК України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств" від 10.07.2018 № 2497-VIII, підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України доповнено словами "або фізична особа - підприємець". Тобто з моменту набрання чинності цим Законом, законодавець надає статус сільськогосподарського товаровиробника і фізичним особам-підприємцям, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання.
Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 АК України визначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.
З системного аналізу правових норм слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 № 575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення "сільськогосподарський товаровиробник" є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична особа, фізична особа-підприємець чи юридична особа.
З огляду на це, нарахування податку на майно, відмінного від земельної ділянки, виключно на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно безвідносно до встановлення використання означеного нерухомого майна у сільськогосподарській діяльності та статусу сільськогосподарського товаровиробника, не відповідає нормам матеріального закону.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вказаним вимогам КАС України суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям добросовісності, розсудливості та обгрунтованості як таке, що прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оспорюваного рішення, відтак таке є протиправним.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, за результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" Головного управління ДПС у Рівненській області №0218632-5305-1701 від 05.08.2020.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, код ЄДРПОУ 39394217) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 04 січня 2021 року.
Суддя В.В. Щербаков