про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
04 січня 2021 року м. Рівне №460/8593/20
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду К.М. Недашківська, розглядаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Гощанської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області Білоус Оксани Василівни,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Гощанської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області Білоус Оксани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 27985371 від 29.01.2016, про реєстрацію права власності за релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району будівлі церкви в с. Горбаків Гощанського району Рівненської області по вул. Пухова, 45а.
Ухвалою судді від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав: необхідності обґрунтування позивачем звернення позовних вимог саме до Гощанської районної державної адміністрації; необхідності обґрунтування наявності відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів саме позивача на момент його звернення до суду; необхідності обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з позовом.
28 грудня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо ухвали про залишення позовної заяви без руху, де позивач вказав, зокрема, що порушення його прав та інтересів полягає у неможливості користуватися культовою будівлею церкви, як члена громади УПЦ (ПЦУ) с. Горбаків.
У відповідності до вимог пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами пункту 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України, справа адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Так, предметом позову в межах даної справи є рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області Білоус Оксани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 27985371 від 29.01.2016, про реєстрацію права власності за релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району будівлі церкви в с. Горбаків Гощанського району Рівненської області по вул. Пухова, 45а.
Тобто, виникнення спірних правовідносин у справі обумовлено незгодою позивача, як члена громади УПЦ (ПЦУ) с. Горбаків, з правомірністю набуття релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району права власності на культову споруду і майно, що в ній знаходиться, а саме: будівлі церкви в АДРЕСА_1 ., з посиланням на те, що позивач позбавлений можливості та гарантованого права участі у релігійних обрядах.
Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області Білоус Оксани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 27985371 від 29.01.2016, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району права власності на церкву, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Для розгляду такого спору встановлений інший порядок судового провадження положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Так, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний підхід до застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 826/3202/16, від 20 червня 2018 року у справі №814/803/17.
Отже, вказаний спір не є публічно-правовим та не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері саме публічно-правових відносин, а випливає із захисту прав, свобод та інтересів позивача на право користування будівлею церкви, тобто, даний спір стосується цивільних прав, інтересів та свобод позивача.
Вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, КАС встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій:
- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини першої статті 4 КАС;
- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у статті 19 КАС;
- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (стаття 19 КАС);
- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (стаття 20 КАС).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішення Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Враховуючи викладене й зважаючи на те, що спір у даній справі між сторонами виник з приводу захисту права користування будівлею церкви та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю церкви, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, слід роз'яснити позивачеві, що даний спір є цивільним спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Правова позиція щодо віднесення такої категорії спорів до справ цивільної юрисдикції викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №819/132/16, в межах якої громадянин - член релігійної громади звертався до суду з позовом про скасування розпорядження обласної державної адміністрації про передачу у власність культових споруд і майна, яке в них знаходиться, релігійним громадам населених пунктів області.
Відповідно до статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 170, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Гощанської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області Білоус Оксани Василівни про реєстрацію права власності за релігійною громадою Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Горбаків Гощанського району будівлі церкви в с. Горбаків Гощанського району Рівненської області по вул. Пухова, 45а.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складений 04.01.2021.
Суддя К.М. Недашківська