Справа № 420/4580/20
24 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участі секретаря Захарчук О.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Пашаєва Г.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті в режимі відеоконференції в системі «EASYCON») справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування рішення кадрової комісії, наказу Прокуратури Одеської області №779к від 29.04.2020 року, поновлення на посаді та в органах прокуратури, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення №28 від 05.03.2020 кадрової комісії №2 про неуспішне проходження атестації;
визнати протиправними та скасувати наказ прокурора Одеської області від 29.04.2020 №779к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури);
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та в органах прокуратури України з 30 квітня 2020 року, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено (ідентифікаційний код прокуратури Одеської області 03528552);
стягнути з прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 03528552) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2020 по дату постановлення судового рішення.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним.
Наказом прокурора Одеської області від 18.03.2019 №489к позивача призначено на посаду прокурора відділу в органи прокуратури Одеської області з 19.03.2019.
З березня 2019 по квітень 2020 року обіймав посади прокурора відділу прокуратури Одеської області.
Наказом прокурора Одеської області від 29.04.2020 №779к позивача звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
В оскаржуваному наказі зазначено, що підставою звільнення з посади прокурора відділу прокуратури Одеської області та органів прокуратури є рішення № 28 від 05.03.2020 кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження атестації.
На думку позивача підставами для задоволення позову є:
По перше, Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221), затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, містить дискримінаційні норми щодо прийняття рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки саме в один день.
На відміну від прокурорів регіональної прокуратури, працівники Генеральної прокуратури І етап тестування проходили з 23.10.2019 по 24.10.2019, а II етап тестування з 06.11.2020 по 08.11.2020, тобто мали достатньо часу для підготовки та успішної здачі іспитів.
При доборі на посади прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, які відбувались приблизно в той же час, що і тестування прокурорів регіональних прокуратур, кандидати складали іспити на знання законодавства та на загальні здібності також з часовим розривом.
Також, у прокурорів регіональних прокуратур порівняно з прокурорами Генеральної прокуратури України збільшилась кількість питань для тестування на знання законодавства з 6044 до 6607.
Крім того, питання, які оприлюднено на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора були некоректно сформульовані та містили неоднозначні відповіді.
По друге, кадровою комісією не розглянуто звернення позивача від 05.03.2020 про перегляд результатів тестування та надання дозволу пройти повторне тестування, у зв'язку з некоректністю сформульованих питань, оприлюднених на сайті Офісу Генерального прокурора, а саме відповіді на окремі питання, які зазначено як правильні насправді суперечили вимогам чинного законодавства.
Також оспорюване рішення кадрової комісії датовано 05.03.2020, однак з виступу Генерального прокурора Венедиктової І.В. від 07.04.2020 (https://www.pravda.com.Ua/news/2020/04/7/7246793/) вбачається, що станом на день інтерв'ю кадровими комісіями ще не були прийняті рішення за результатами атестації прокурорів, проведеної 02-05 березня 2020 року, а також не оформлені протоколи засідань комісій.
Причому, станом на 07.04.2020 заступники Генерального прокурора Касько В.В. , Чумак В.В. і Трепак В.М. не могли підписувати рішення і протоколи засідань комісії, до складу яких вони входили і очолювали їх виключно за посадою, з якої вже на той час були звільнені. Отже є підстави вважати рішення таким, що підписано неуповноваженою особою або підроблено.
По третє, під час проведення тестування прокурорів регіональних прокуратур був відсутній:
сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок Держспецзв'язку про відповідність до вимог технічного або криптографічного захисту інформації;
свідоцтво про реєстрацію авторського права або рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на тести;
погодження-звернення з Міністерством цифрової трансформації України з додатками, а саме технічне завдання або техніко-економічне обґрунтування; витяг з річного плану закупівель; проект договору на закупівлю.
По четверте, як вбачається з наказу прокурора Одеської області №779к від 29.04.2020 про звільнення позивача, правовою підставою звільнення є п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», згідно з яким прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Вказана норма Закону вказує про наявність у ній трьох окремих самостійних підстав для звільнення прокурора з посади, а саме: ліквідація органу прокуратури; реорганізація органу прокуратури; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відсутність в оскаржуваному наказі конкретної підстави звільнення (однієї із трьох наведених), ставить позивача у стан правової невизначеності, адже зміст наказу не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення, що вже свідчить про його протиправність, а відтак, необхідності скасування у судовому порядку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України, ухвалюючи 24.04.2019 рішення у справі № 815/1554/17.
По п'яте, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить, що організаційно-правова форма юридичної особи - прокуратура Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552) - орган державної влади (державна установа).
Окрім того, із вказаного Витягу вбачається, що прокуратура Одеської області не перебуває в процесі припинення, перетворення чи в стані банкрутства.
Водночас на теперішній час не існує рішення суду чи рішень органів державної влади про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи - прокуратура Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552), що цілком та повністю підтверджується даними Витягу і відповіддю прокуратури Одеської області від 15.05.2020 за № 19-626вих-20 на інформаційний запит, та відповідно свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення.
Натомість, лише після видання прокурором Одеської області наказу про звільнення від 29.04.2020, Генеральним прокурором видано наказ від 05.05.2020 №28ш щодо скорочення 23 одиниць у штатному розписі прокуратури Одеської області.
По шосте, у абзаці 6 пункту 19 Закону від 19.09.2019 № 113-ІХ законодавцем зазначено, що перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2019 від 04.09.2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 , положення ч. З ст. 40 КЗпП України визнано таким, що відповідають Конституції України (є конституційними).
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу Законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Отже, працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, тобто законодавство не допускає звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.
Водночас, прокурором Одеської області наказ про звільнення прийнято у період перебування позивача на лікарняному з 21.04.2020 по 30.04.2020, що є порушенням Основного Закону - Конституції України.
Процесуальні дії
Ухвалою від 01.06.2020 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 26.06.2020 р.
22.06.2020 р. за вхід.№24011/20 надійшов відзив Прокуратури Одеської області на позовну заяву.
Відзив обґрунтовано наступним.
Наказом прокурора Одеської області від 29.04.2020 №779к позивача звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року.
Підставою для прийняття цього наказу стало рішення №28 від 05.03.2020 р. кадрової комісії №2 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Згідно цього рішення за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань і умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 67 балів, що є меншим прохідного балу (70) для успішного складання іспиту.
06.07.2020 р. за вхід.№25746/20 надійшла відповідь на відзив, яка містить обгрунтовання щодо заборони звільнення на лікарняному та відсутності реорганізації, ліквідації та скорочення штатів.
16.07.2020 р. за вхід.№ЕП/10794/20 (20.07.2020 за вхід.№28034/20 засобами поштового зв'язку) надійшов відзив Офісу Генерального прокурора, який обґрунтовано наступним.
За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Пунктом 9 розділу II Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
На виконання положень Закону № 113-ІХ (п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення») Генеральним прокурором видано наказ від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації», який 04.10.2019 оприлюднено державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України.
Згідно з п. 10 розділу І Порядку № 221 заява, вказана у п. 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Вищевказані вимоги ОСОБА_1 дотримано, ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв'язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.
Відповідно до п. 13 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає, зокрема, складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів (п. п. 4, 5 розділу II Порядку № 221).
Перед початком тестування для усіх його учасників проведено детальний інструктаж. Всі учасники були в рівних умовах і кожен мав можливість самостійно обрати собі комп'ютер.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якій ОСОБА_1 власноручно поставлено підпис. У примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
У зв'язку з цим кадровою комісією № 2 на підставі п. п. 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п. 6 розділу І, п. 5 розділу II Порядку № 221, прийнято рішення від 05.03.2020 № 28 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Крім того, Наказом Генерального прокурора № 65 від 04.02.2020 внесено зміни до Порядку № 221, доповнено п. 2 розділу III новим абзацом, яким передбачено право кадрової комісії прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки в один день.
Зважаючи на те, що графік проведення іспитів на знання і вміння застосовувати закон та загальні здібності та навички для прокурорів регіональних прокуратур було завчасно розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=267769&1p=500), позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце складання іспиту у відповідності до вимог п. 1 розділу II, п. 2 розділу III Порядку.
Окрім того, позивач був обізнаний про необхідність проходження ним атестації з дня набрання чинності Законом № ІІЗ-ІХ, тобто з 25.09.2019.
Час на підготовку для складання іспиту у формі анонімного письмового тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки у працівників Генеральної прокуратури був обмежений 7 днями з моменту оприлюднення зразків (прикладів завдань) та перерва між іспитами була в межах трьох тижнів.
Отже, на здійснення підготовки до проходження атестації та складання іспитів позивач мав більше часу, аніж прокурори Генеральної прокуратури України, тобто майже півроку.
Крім того, проведення двох іспитів в один день пов'язане з необхідністю забезпечення безперервності роботи регіональних прокуратур та оптимізацією витрат часу та ресурсів прокурорів на участь у атестації.
Під час атестації прокурорів регіональних прокуратур всі були в рівних умовах.
Так, іспит у формі анонімного тестування на знання та вміння у застосуванні закону успішно склали - 690 з 773 (більше 89%) прокурорів регіональних прокуратур, які з'явилися на тестування 05.03.2020, що спростовує твердження про неможливість підготовки до іспиту через велику кількість питань - 6607 та щодо їх якості. Результати тестування оприлюднені на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора (https://www.gp.gov.ua/tia/arp).
Також, не відповідають дійсності посилання, позивача стосовно відсутності апробації програмного забезпечення проведення тестування, сертифікату відповідності.
Інформаційну систему «Аналітична система оцінки знань» створено на замовлення Національної академії прокуратури України на підставі договору про надання послуг від 10.12.2018 №181210. Розробник системи ТзОВ «Лізард Софт». Виключні майнові права на «Аналітичну систему оцінки знань» належать Національній академії прокуратури У країни.
Інформаційна система «Аналітична система оцінки знань» використовується в локальній мережі без доступу до мережі Інтернет. Під час створення системи вимоги Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та державних стандартів щодо захисту інформації порушено не було.
Також, помилковим є твердження позивача щодо неналежного розгляду кадровою комісією його заяви від 05.03.2020 про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Так, п. 17 розділу ІІ Закону № 113-ІХ та п. 7 розділу І Порядку № 221 передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається.
Як вбачається із протоколу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05.03.2020 № 2 комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 про повторне проходження тестування (через некоректність питань у тестах), а також надання роздруківки відомостей про результати тестування.
Комісією встановлено, що згідно даних системи тестування та відомостей про його результати, тестування з боку позивача було завершено. Таким чином, підстави для повторного проходження цього етапу тестування, передбачені п. 7 Порядку № 221 відсутні.
Надання роздруківок та копій відомостей про результати тестування за заявами прокурорів, які проходили тестування, Порядком № 221 не передбачено.
При цьому слід зазначити, що розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів (слідчих прокуратур) здійснюється у відповідності до вимог Порядку № 221 та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Генеральним прокурором від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок № 223), положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отриманні заяви. Згідно з п. 10 Порядку № 223 інформація про істотні питання, пов'язані з діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання.
Підпунктом 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 за умови наявності рішений кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону № 1697, пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, на підставі рішення кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 № 28 наказом прокурора Одеської області від 29.04.2020 № 779к позивача звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури.
Ухвалою суду від 16.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
17.07.2020 року за вхід.№27946/20 позивачем подано уточнена позовна заява на виконання ухвали суду.
Ухвалою від 24.07.2020 підготовче засідання продовжено на 30 днів в порядку ст. 173 КАС України.
10.08.2020 року за вхід.№31195/20 надійшла відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою від 27.08.2020 року закрито підготовче засідання і призначено розгляд справи по суті на 14.09.2020р.
Судове засідання по суті відкладено.
Ухвалою суду від 25.09.2020 р. зупинено провадження по справі до вступу у справі повноважного представника Одеської обласної прокуратури у зв'язку із наказом Генерального прокурора №414 від 08.09.2020р. «Про початок роботи обласних прокуратур».
06.11.2020р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження по справі до отримання відповіді Офісу Генерального прокурора про можливість прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
04.12.2020 р. за вхід.№ЕП/23392/20, на виконання ухвали суду, від представника відповідачів надійшло підтвердження можливості розгляду справи в режимі відеоконференції за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 24.12.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, провадження по справі поновлено.
Відповідно до наказу прокурора Миколаївської області від 04.04.2005 № 181к ОСОБА_1 призначено в органи прокуратури Миколаївської області з 06.04.2005 на посаду помічника прокурора Веселинівського району Миколаївської області.
З липня 2008 по жовтень 2015 року позивач обіймав посади прокурора відділу, старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області, заступника Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.
З жовтня 2015 по березень 2019 року проходив військову службу у Військовій прокуратурі Південного регіону Україні на посадах прокурора відділу.
Наказом прокурора Одеської області від 18.03.2019 № 489к ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора відділу в органи прокуратури Одеської області з 19.03.2019.
З березня 2019 по квітень 2020 року обіймав посади прокурора відділу прокуратури Одеської області.
07.10.2019 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
07.02.2020 року Офісом Генерального прокурора прийнято наказ №78 «Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур. Склад комісії: ОСОБА_5 - голова комісії, ОСОБА_6 - секретар комісії, члени: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
05.03.2020 р. позивач проходив іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Згідно Відомості про результати тестування, ОСОБА_1 (логін НОМЕР_2 ) набрав 67 балів.
Позивачем не вірно надані відповіді на питання № 850, 442, 46, 233, 1422, 693, 250, 16, 10, 1144, 207, 41, 362, 65, 320, 52, 672, 13, 322, 72, 15, 614, 252, 1129, 496, 262, 27, 524, 59, 40, 10, 37.
05.03.2020 року кадровою комісією № 2 у відношенні ОСОБА_1 прийнято рішення № 28 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
29.04.2020 р. прийнято наказ прокурора Одеської області від №779к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року.
Підстава: рішення №28 від 05.03.2020 року кадрової комісії №2.
05.05.2020 року Офісом Генерального прокурора прийнято наказ №28ш про скорочення в штатному розписі прокуратури Одеської області 23 одиниці.
18.05.2020 року наказом Прокуратури Одеської області №887к ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства зі встановленням випробування строком один місяць з 19 травня 2020 року.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (КЗпП України), Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX (Закон №113-IX).
Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Пунктом 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до приписів частини 3 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії №2 про неуспішне проходження атестації.
Конституційний Суд України у рішенні від 08 липня 2003 року № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що «атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу». Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами Україну зокрема «Про державну податкову службу в Україні» (стаття 15), «Про прокуратуру» (стаття 46), «Про статус суддів» (глава VII) (абзац 5 пп. 5.1 п. 5 мотивувальної частини).
Положеннями підпунктів 7, 8 пункту 22 Розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX (Закон №113-IX) визначено, що тимчасово, до 01 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення в тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу.
При цьому саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до підпунктів 9, 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення «Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» атестація здійснюється кадровими комісіями згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (надалі - Порядок № 221).
Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Згідно з підпунктом 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями, перелік і склад яких визначаються наказами Генерального прокурора.
Порядок роботи кадрових комісій, які здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II Закону № 113-ІХ, затверджено наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 та на підставі чого наказом Генерального прокурора від 07 лютого 2020 року № 78 було створено другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад.
Згідно пункту 2 Порядку № 233 Комісії забезпечують:
проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;
здійснення добору на посади прокурорів;
розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами.
Пунктом 3 Порядку № 233 передбачено, що для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
В свою чергу, судом було встановленого, що з метою проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур наказом Генерального прокурора від 07 лютого 2020 року № 78 було створено другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур у такому складі:
ОСОБА_5 - голова комісії;
ОСОБА_6 - член комісії (секретар комісії);
ОСОБА_7 - член комісії;
делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями: ОСОБА_11 - член комісії; ОСОБА_12 - член комісії; ОСОБА_14 - член комісії.
Як стверджує позивач, відповідач не надав належних і допустимих доказів того, за якими критеріями здійснювався добір вказаних членів кадрової комісії, яким саме чином створювалась вказана комісія.
Суд вважає таке твердження таким, що не грунтується на вимогах чинного спеціального законодавства.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Відтак, з'ясування об'єктивної істини щодо порядку формування та складу другої кадрової комісії можливе у справі щодо визнання протиправним та скасування наказу Офісу Генерального прокурора №78 від 07.02.2020 року «Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур».
При цьому, відповідно до ст. 27 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Отже, розгляд вказаної справи повинен здійснюватись Окружним адміністративним судом міста Києва (виключна підсудність).
Як з'ясовано судом при розгляді справи, позивачем ОСОБА_1 наказ №78 від 07.02.2020 р. в порядку, визначеному законом, не оскаржувався.
Наказом Генерального прокурора від 02.06.2020 № 259 "Про визнання такими, що втратили чинність наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також їх робочих груп", визнано таким, що втратив чинність наказ Генерального прокурора від 07.02.2020 № 78 «Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур».
Викладене свідчить про те, що протягом періоду часу з 07.02.2020 року (прийняття наказу №78) по 02.06.2020 року (втрата чинності наказом №78) позивачем наказ не оскаржено, а відтак не встановлено ознак протиправності цього наказу у порядку, встановленому законом, судом, «встановленим законом».
Крім зазначеного, позивач також стверджував про підписання спірного рішення №28 неуповноваженими особами.
Судом встановлено, що станом на 05.03.2020 року склад другої кадрової комісії був наступним:
ОСОБА_5 - голова комісії;
ОСОБА_13 - член комісії (секретар комісії) на підставі наказу Офісу Генерального прокурора №117 від 27.02.2020 року №Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 07.02.2020 №78 «Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур»;
ОСОБА_7 - член комісії;
делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями: ОСОБА_11 - член комісії; ОСОБА_12 - член комісії; ОСОБА_14 член комісії.
Саме таким складом і підписано спірне рішення №28 від 05.03.2020 року.
Також судом встановлено, що наказом Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 року №564ц ОСОБА_5 звільнено з посади першого заступника Генерального прокурора та органів прокуратури з 06 березня 2020 року (за власним бажанням).
Отже, станом на 05.03.2020 року всі члени кадрової комісії мали повноваження на підписання рішення №28.
Щодо заяви позивача про намір пройти атестацію.
Згідно з пунктом 9 розділу I Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заяви прокурорів, які не відповідатимуть затвердженим формам вважатимуться неподаними з відповідними правовими наслідками. Тобто, будь-яка інша за формою заява не є підставою для участі у атестації та тягне за собою визнання прокурора таким, що заяву не подав, з наступним звільненням.
Таким чином, форма заяви, запропонована Генеральним прокурором у погодженому ним Порядку, містить добровільне погодження з наступним вивільненням з посади прокурора.
При цьому, щоб продовжити реалізувати своє право на вибір професії, прокурор повинен погодитись з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними Порядком, погодитись зі звільненням у разі неуспішного проходження атестації.
07.10.2019 року ОСОБА_1 подана заява за встановленою формою, в якій, зокрема, зазначено:
«З умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора (далі - Порядок), ознайомлений (ознайомлена) та погоджуюсь.
Зокрема, підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюсь, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону, мене буде звільнено з посади прокурора.».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.10.2020 року по справі №9901/33/20 сформувала правовий висновок щодо професійного досвіду:
«До того ж Велика Палата Верховного Суду враховує, що, обіймаючи посаду судді окружного адміністративного суду, позивачка мала достатній життєвий і професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинна була знати про встановлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду за захистом порушеного права з дня, коли вона дізналася про порушення своїх прав, тобто з 27 червня 2019 року».
На переконання суду, вказаний висновок є релевантним до спірних правовідносин, оскільки позивач по справі має достатній життєвий і професійний досвід (з 06.04.2005 р. по 29.04.2020 р. - більше 15 років роботи в органах прокуратури), значну юридичну обізнаність (має вище юридичну світу), досвід правотлумачення та правозастосування, для того, щоб передбачати наслідки подання такої заяви.
Разом з цим, у мотивувальній частині позовної заяви позивачем наголошувалось на протиправності (дискримінаційності) Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року.
Як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувають справи:
№640/20211/19 про визнання протиправним та нечинним розділу ІІІ, розділу IV, пункту 5 розділу І в частині посилання на те, що предметом атестації є оцінка загальних здібностей, підпункту 2 пункту 6 розділу І щодо включення до атестації етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, пункту 1 розділу IV в частині допущення до співбесіди лише тих осіб, які набрали за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою за прохідний бал; пункт 10 розділу IV в частині надання права кадровим комісіям під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження брати до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), додатку № 2 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокурора від 03.10.2019 № 221;
№640/19291/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу від 03.10.2019р. №221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації».
Тому, надання правової оцінки зазначеному Порядку віднесено до виключної компетенції Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до пункту 6 розділу I Порядку № 221 атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
З матеріалів справи, що не заперечується сторонами, ОСОБА_1 було дотримано вищевказані вимоги та подано заяву у встановлений строк та за визначеною формою, у зв'язку з чим його було допущено до атестації.
Надалі, кадровою комісією №2 05 березня 2020 року прийнято рішення № 28 про те, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв'язку з чим його не допущено до проходження наступних етапів атестації.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів (п. п. 4, 5 розділу II Порядку № 221).
Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якій ОСОБА_1 власноручно поставлено підпис. У примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Також суд вважає необгрунтованими доводи ОСОБА_1 про некоректну роботу та втручання сторонніх осіб у програмне забезпечення, під час проходження ним тестування, оскільки позивач достроково завершив тестування протягом 1 год. 17 хв. 20 сек., у той час коли загальний час тестування становив 1 год. 40 хв. 00 сек.
Більше того, питання, які вирішувалися ОСОБА_1 за результатами обраного ним логіну U202003053701, містилися у переліку тестових питань для даного іспиту, затвердженого Генеральним прокурором.
Позивачем не вірно надані відповіді на питання №850, 442, 46, 233, 1422, 693, 250, 16, 10, 1144, 207, 41, 362, 65, 320, 52, 672, 13, 322, 72, 15, 614, 252, 1129, 496, 262, 27, 524, 59, 40, 10, 37, 192. Всього, 33 невірні відповіді.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Так, відповідно до деталей іспиту, позивачем надано відповіді на всі питання протягом 1 год. 17 хв. 20 сек. (достроково), та за результатами тестування набрано 67 балів, з огляду на саме таку кількість коректних відповідей, кожна з яких оцінена в один бал.
Помилковим є також твердження позивача щодо неналежного розгляду кадровою комісією його заяви від 05.03.2020 про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Так, п. 17 розділу її Закону № 113-ІХ та п. 7 розділу І Порядку № 221 передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається.
Як вбачається із протоколу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05.03.2020 № 2 комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 про повторне проходження тестування (через некоректність питань у тестах), а також надання роздруківки відомостей про результати тестування.
Комісією встановлено, що згідно даних системи тестування та відомостей про його результати, тестування з боку позивача було завершено. Таким чином, підстави для повторного проходження цього етапу тестування, передбачені п. 7 Порядку № 221 відсутні.
При цьому слід зазначити, що розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів (слідчих прокуратур) здійснюється у відповідності до вимог Порядку №221 та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Генеральним прокурором від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок № 223), положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отриманні заяви. Згідно з п. 10 Порядку № 223 інформація про істотні питання, пов'язані з діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання.
У зв'язку з цим, за результатами проведеного засідання другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, керуючись п. 6 розділу І, п. 5 розділу II Порядку № 221, обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні нового дня для складання іспиту у формі анонімного письмового тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, та ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
Суд зазначає, що прийняте рішення відповідає затвердженій наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 року № 336, від 04.02.2020 року № 65, від 19.02.2020 року №102) типовій формі та містить всі необхідні дані, зокрема, посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування: у зв'язку набранням позивачем балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту.
З огляду на специфіку цього рішення, суд вважає, що воно не потребує іншого обґрунтування та мотивування.
Окрім того, суд зауважує, що позивач обізнаний про наслідки набрання меншої кількості балів, ніж встановлено для успішного проходження цього етапу атестації, а також обізнаний про кількість набраних ним балів за результатом складання відповідного іспиту.
Отже, рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів №28 від 05.03.2020 прийнято правомірно, у відповідності та у спосіб, встановлений законом.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур №28 від 05.03.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Водночас, надаючи правову оцінку наказу прокуратури Одеської області від 29.04.2020 №779к про звільнення позивача з посади, суд виходить з наступного.
Пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
У нормі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ законодавець застосовує відсилання саме на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697, а не на будь-який інший пункт частини першої статті 51 Закону №1697.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Отже, відсилання до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697 в нормі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ вказує на необхідність для прийняття рішення про звільнення прокурора наявності сукупності двох юридичних фактів:
1. Неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію або рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури або в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію або ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
2. Наявність ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Текстове викладення норми підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ у разі зміни застосованого словосполучення "на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на текстовий виклад цієї норми в Законі №1697 - виглядає так: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора "у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури" і за умови настання однієї із наступних підстав: 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури".
Норма закону, якою б безпосередньо встановлювалося право чи обов'язок звільняти прокурора з посади виключно за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури без застосування в якості підстави пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", відсутня.
У постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17 Верховний Суд висловив правовий висновок про те, що пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз'єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов'язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Отже, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.
Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.
Слід зазначити, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
Ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду до звільнення, не відбулися, що підтверджується витягом з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Натомість, у ході розгляду цієї справи, 11.09.2020 до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу з ідентифікаційний кодом 03528552, зокрема, про зміну її найменування з прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру.
Це також підтверджується наказом Офісу Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 року «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» та наказом №414 від 08.09.2020 року «Про день початку роботи обласних прокуратур», яким визначено день початку роботи - 11 вересня 2020 року.
При цьому, відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на час прийняття оскаржуваного наказу прокуратури Одеської області № 779к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади, відбулося скорочення кількості прокурорів прокуратури Одеської області.
Як встановлено судом таке скорочення мали місце лише 05.05.2020 року, відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора №28ш від 05.05.2020р.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту також ЄСПЛ).
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" № 1906-IV від 29.06.2004 (із змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу №1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Як вже зазначалося судом, статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
ЄСПЛ визнає звільнення працівника з роботи, у тому числі з посад публічної служби однозначним втручанням у право на повагу до приватного життя.
За сталою практикою Європейського Суду, приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 "C. проти Бельгії" від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення Суду у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа №2346/02, ECHR 2002)). Поняття "приватне життя" не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду у справі "Niemietz проти Німеччини" від 16.12.1992). Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. п. 47 рішення Суду у справі "Sidabras and Dћiautas проти Латвії" (справи №55480/00 та №59330/00, ECHR 2004) і п.п. 22-25 рішення Суду у справі "Bigaeva проти Греції" від 28.05.2009 (справа №26713/05)). Крім того, зазначалося, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. п.п. 43-48 рішення Суду у справі "Ozpinar проти Туреччини" від 19.10.2010 (справа №20999/04)).
Отже, виходячи з викладеного, наказ про звільнення позивача становить втручання держави у його приватне життя і оцінюється судом крізь призму дотримання ним наступних критеріїв: 1) чи здійснювалося таке втручання на підставі закону, тобто чи мало втручання правове підґрунтя у національному законодавстві; 2) чи мало втручання у здійснення права легітимну мету; 3) чи є таке втручання необхідним у демократичному суспільстві.
Вище судом наведені висновки стосовно того, що втручання держави у приватне життя позивача у спірних правовідносинах не мало законного характеру.
За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає "нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (див., наприклад, рішення у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява №27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001).
У цьому втручанні суд не вбачає і легітимної мети. Закон №113-ІХ не містить вказівки на таку мету. Враховуючи наявність суспільної думки щодо необхідності реформування органів прокуратури з метою відновлення довіри суспільства до прокуратури, суд не знаходить будь-якого зв'язку між відновленням довіри суспільства до прокуратури та звільненням окремого працівника ( ОСОБА_1 ) без визначення будь-яких його винних дій чи проступків, неналежної чи недоброчесної поведінки.
Відповідно, питання про пропорційність вчиненого відповідачами у цій справі втручання до приватного життя позивача судом не розглядається.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ прокуратури Одеської області №779к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року, прийнятий відповідачем не на підставі, що визначені Законами України, та необґрунтовано, а тому вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді, як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235 та статті 240-1 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до займаної посаді.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поновлення позивача на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та в органах прокуратури України з 30 квітня 2020 року, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року (із змінами і доповненнями), порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу, суд вважає необхідним обраховувати з 30.04.2020 року по 24.12.2020 року.
Згідно листа Міністерства соціальної політики України №1133/0/206-19 від 29.07.2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік»:
- кількість робочих днів у квітні 2020 року складає 21, (кількість днів вимушеного прогулу - 1);
- кількість робочих днів у травні 2020 року складає 19, (кількість днів вимушеного прогулу - 19);
- кількість робочих днів у червні 2020 року складає 20, (кількість днів вимушеного прогулу - 20);
- кількість робочих днів у липні 2020 року складає 23, (кількість днів вимушеного прогул - 23);
- кількість робочих днів у серпні 2020 року складає 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає 20);
- кількість робочих днів у вересні 2020 року складає 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає 22);
- кількість робочих днів у жовтні 2020 року складає 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає 21);
- кількість робочих днів у листопаді 2020 року складає 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає 21);
- кількість робочих днів у грудні 2020 року складає 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає 18).
Відтак, кількість днів вимушеного прогулу складає 165 днів.
Згідно довідки Одеської обласної прокуратури №83 від 20.05.2020 року, середньомісячна заробітна плата позивача складає 21892,77 грн., а середньоденна заробітна плата складає 1067,94 грн. (т.1 а.с.125).
Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період часу з 30.04.2020 року по 24.12.2020 рік, а саме: оскільки нарахована середньоденна заробітна плата становить 1067,94 грн., а кількість днів вимушеного прогулу складає 165 дні, то середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Одеської обласної прокуратури складає 176 210,10 грн.
Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування рішення кадрової комісії, наказу Прокуратури Одеської області №779к від 29.04.2020 року, поновлення посаді та в органах прокуратури, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати наказ прокурора Одеської області від 29.04.2020 № 779 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та в органах прокуратури України з 30 квітня 2020 року, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 03528552) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 30.04.2020 р. по 24.12.2020 р.) у сумі 176210,10 гривень, з вирахуванням обов'язкових податків і зборів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: brezickii@ukr.net
Офіс Генерального прокурора - адреса: вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051, електронна адреса: office@gp.gov.ua, телефон: +38 (044) 200 75 70
Одеська обласна прокуратура адреса: вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552, телефон: (048) 731 98 19, електронна пошта: odesprok.public@ukr.net
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.