31 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2633/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом
позивач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43142606)
відповідач: ОСОБА_1 (адреса 1: АДРЕСА_1 , адреса 2: Кіровоградська область, Долинський район, с. Новогригорівка Перша, РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДПС у Кіровоградській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 1 970 359,50 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачка має податковий борг зі штрафних санкції, застосованих до неї податковим повідомленням-рішенням №00000101403 від 03.11.2017 року у сумі 1 970 359,50 грн. Оскільки цей податковий борг відповідачкою добровільно не погашений, позивач просить суд стягнути його до Державного бюджету України.
Ухвалою судді від 03.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та встановлено відповідачці строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - упродовж 15 днів від дня отримання цієї ухвали. Відповідачка, отримавши цю ухвалу 07.08.2020 року, відзив на позовну заяву до суду не надала.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 у період з 12.03.1999 року по 26.02.2018 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом її економічної діяльності була оптова торгівля напоями. (а.с. 42 - 46)
У вересні-жовтні 2017 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, результати якої оформлено актом №396/11-28-13-03/ НОМЕР_1 від 17.10.2017 року. (а.с. 6 - 26)
У ході перевірки зокрема встановлено факт несвоєчасного оприбуткування у 2016 році готівки в повній сумі її фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 394 071, 90 грн.
На підставі акту перевірки №396/11-28-13-03/ НОМЕР_1 від 17.10.2017 року ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" №00000101403 від 03.11.2017 року, яким за порушення п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, згідно з абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, що склало 1 970 359, 50 грн. (а.с. 4)
Відповідачка у листопаді 2017 року оскаржила це податкове повідомлення-рішення до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року в адміністративній справі №П/811/2074/17 у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено. (а.с. 52 - 61)
Це рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
Вказана сума штрафу заявлена позивачем до стягнення як податковий борг.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідачки податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За визначеннями, наданими у статті 14 ПК України:
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- грошове зобов'язанням - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є: 41.1.1. податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;
При цьому, пунктом 41.4 статті 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з частиною 2 статті 50, частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з пунктом 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Відповідно до абзацу 2 пункту 97.3 статті 97 ПК України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Згідно з пунктами 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (стаття 110 ПК України).
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
У пункті 113.3 статті 113 ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Судом установлено, що податковий борг, заявлений до стягнення у цій справі, виник у зв'язку з притягненням відповідачки до фінансової відповідальності за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, яким було передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Штраф застосований до відповідачки на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року, яким було установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Між тим, Указом Президента України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України" №418/2019 від 20.06.2019 року визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Офіційне тлумачення даного конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року. В указаному Рішенні, зокрема, зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Суд вважає, що оскільки Указом Президента України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України" №418/2019 від 20.06.2019 року скасована фінансова відповідальність платників податків за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, яка була передбачена Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року, і наразі відсутній будь-який інший Закон, який би передбачав відповідальність за це діяння, тому суд, застосовуючи положення частини 1 статті 58 Конституції України, визнає безпідставними вимоги позивача про примусове стягнення з відповідачки штрафу, накладеного на неї за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Відтак у задоволенні позову слід відмовити .
Керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш