про залишення позовної заяви без руху
04 січня 2021 року м. Київ № 320/6933/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся Військовий прокурор Дарницького гарнізону Центрального регіону України в порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у сумі 33302,75 грн. на користь Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року повернено позовну заяву на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду від 21.12.2019 мотивована тим, що до позовної заяви не було надано жодних доказів, які підтверджують право ОСОБА_2 підписувати позовну заяву, а також доказів того, що ОСОБА_3 станом на день звернення з позовом до суду дійсно обіймає посаду Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України та має право вчиняти юридично значимі дії без будь-яких обмежень, а також те, що при зверненні до суду прокурором порушені вимоги положень частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не надано належних та допустимих доказів неналежного виконання суб'єктом владних повноважень в інтересах якого він звернувся, власних повноважень, та не зазначено порушеного державного інтересу на захист якого звернувся прокурор.
Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 Військовий прокурор Дарницького гарнізону Центрального регіону України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020, апеляційну скаргу Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України залишено без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року змінено, було виключено з її мотивувальної частини висновки про необхідність підтвердження повноважень військового прокурора Дарницького гарнізону М. Петришина на підписання позовної заяви; в іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року залишено без змін.
07 липня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу військової прокуратури Центрального регіону України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року в справі №320/6933/19.
Постановою Верховного Суду від 03.12.2020, касаційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України було задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 21.12.2020, та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду була передана судді Панченко Н.Д.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Крім цього, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604(2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави в суді, є наявність порушення або загроза порушення інтересів держави та за умови не здійснення (неналежного здійснення) захисту таких інтересів належним суб'єктом владних повноважень. Відтак, ключовими для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави», захист якого не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та/або у разі відсутності такого органу.
Тобто прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який, всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор зобов'язаний навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом владних повноважень і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що адміністративний позов пред'явлений прокурором в межах права на звернення до суду на захист державних інтересів. На думку суб'єкта звернення, порушення державних інтересів, у даному випадку, полягає у нанесенні відповідачем матеріальної шкоди державі в особі Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із втратою майна служби ракетно-артилерійського озброєння на суму 33302,75 грн.
На обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом прокурор зазначив про неналежне здійснення захисту державних інтересів Військовою частиною НОМЕР_1 у зв'язку із неподанням останньою відповідного позову до суду.
З приводу вищенаведеного суд звертає увагу, що у пункті 7 Правових висновків Верховного Суду про банкрутство за листопад-грудень 2018 року, суд визнав необхідним зауважити на тому, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Однак прокурором не надано жодних доказів неналежного виконання своїх повноважень державним органом (Військовою частиною НОМЕР_1 ), в тому числі шляхом надання одного із перелічених документів.
Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частини перша та друга статті 72 Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що Військовою прокуратурою Дарницького гарнізону Центрального регіону України направлено до військової частини НОМЕР_1 лист від 25.11.2019 №5336вих.-19 з проханням військову частину НОМЕР_1 повідомити чи подано до суду позов до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди на суму 33302,00 грн. У відповідь на вказане повідомлення військова частина НОМЕР_1 листом від 27.11.2019 №3078 повідомила заявника, що нею не подавались будь-які позови до ОСОБА_1 .
Таким, чином Військовому прокурору Дарницького гарнізону Центрального регіону України необхідно станом на грудень 2020 року надати суду докази звернення або не звернення військової частини НОМЕР_1 до відповідного суду позовної заяви відносно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор просить суд стягнути з ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у сумі 33302,75 грн. на користь Військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв'язку із заявленою у позові вимогою, позивачеві слід було сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто на загальну суму 2102,00 гривень за реквізитами, які вказані на офіційному сайті Київського окружного адміністративного суду.
В силу вимог частини 1 статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір”, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Проте, судом встановлено, що судовий збір за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом не сплачено, оскільки із наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 28.11.2019 №1639 вбачається, що розрахунковий рахунок UA518999980000034316206084081 не належить Київському окружному адміністративному суду.
Таким чином, прокурору необхідно сплатити судовий збір в належному розмірі за реквізитами Київського окружного адміністративного суду.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем на протязі п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:
- доказів неналежного виконання своїх повноважень державним органом (Військовою частиною НОМЕР_1 ).
- доказів звернення або не звернення військової частини НОМЕР_1 до відповідного суду з позовною заявою відносно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (станом на грудень 2020 року);
- оригіналу документа про сплату судового збору за реквізитами Київського окружного адміністративного суду в належному розмірі (2102,00 грн.) як це передбачено Законом України “Про судовий збір”.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.