Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 січня 2021 р. Справа№200/9999/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі у період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпеченняв період з 24.05.2017 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 03.06.2020 року - березень 2018 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року в сумі 143 364, 79 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпеченняв період з 24.05.2017 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 03.06.2020 року - березень 2018 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі - 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проходження ним військової служби в період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року належне йому до виплати грошове забезпечення виплачувалося без проведення індексації. Позивач вважає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення свідчить про порушення останнім Закону України “Про індексацію грошових доходів” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.
Відповідачем не надано до суду відзив на адміністративний позов.
Ухвалою суду від 02.11.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
На підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Збройних силах України, є учасником бойових дій, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 115 від 03.06.2020 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу.
Позивач зазначає, що у період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року включно йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
У листі відповідача від 16.09.2020 № 1443 зазначено, що індексація грошового забезпечення виплачувалася до 01.12.2015 року та продовжувала виплачуватися після 01.03.2018 року. Стосовно визначення базового місяця виплати за 2008 рік повідомлено, що базовим місяцем ввжажється місяць зарахування до списків особового складу військової частини.
Суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, які досліджено у порядку ст. 211 КАС України.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно ч.ч.1-4 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно зі ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції до 01.01.2016 - 101 відсоток).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно із п.1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
З викладеного вище виходить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до зазначеного у листі відповідача від 16.09.2020 № 10/1443, єдиною підставою для ненарахування позивачу індексації грошового забезпечення стала відсутність фінансування та незрозумілість механізму нарахування індексації.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації, оскільки такий механізм визначений Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Доводи відповідача про відсутність фінансування суд також не приймає до уваги та зазначає, що відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення не може вважатися обґрунтованою підставою відмови в нарахуванні індексації та її подальшої виплати.
При розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
Також Європейський Суд у справі YVONNE VAN DUYN V. HOME OFFICE (Сase 41/74 VAN DUYN V. HOME OFFICE) зазначив щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, у даному випадку це забезпечення речовим утриманням безкоштовно, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки, а в даному випадку виконання Закону.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, який підлягає врахуванню судом відповідно до ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення в період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року свідчить про порушення відповідачем вимог Закону від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Стосовно визначення базового місяця суд зауважує наступне.
Пунктом 4 Порядку 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015, що застосовується відповідно до її п.6 з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Згідно п.10-2 Постанови №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, під час проведення індексації грошових доходів базовим місяцем є місяць, в підвищення тарифних ставок (окладів).
Під час проходження позивачем служби посадові оклади військовослужбовців встановлювалися Постановою КМУ №1294 від 07.11.2007 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. З наведеної постанови вбачається, що в період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018, що охоплює період проходження служби позивачем, посадові оклади військовослужбовців не змінювались. Оскільки місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців є січень 2008 року, відповідно до Порядку №1078, саме він має визначатися як базовий під час нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Відсутність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем індексації грошового забезпечення позивача в період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року та висновок суду про наявність у відповідача обов'язку проведення нарахування та виплати індексації, свідчить про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року та зобов'язання її нарахувати та виплатити.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року в сумі 143 364, 79 грн. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпеченняв період з 24.05.2017 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 03.06.2020 року - березень 2018 року, суд зауважує, що обчислення індексації та визначення її розміру належить до дискреційних повноважень відповідача, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення конкретної суми індексації задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.1, ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.
З огляду на зазначене, враховуючи встановлену протиправну бездіяльність відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року включно.
При вирішенні питання застосування до даних правовідносин строків позовної давності, суд виходить із того, що ст.233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Стосовно позовним вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3).
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надано договір про надання правничої допомоги від 21.08.2020 №11/21-08, акт виконаних послуг від 23.10.2020 до договору про надання правничої допомоги; прибутковий касовий ордер на суму 6000,00 грн.
З акту виконаних послуг від 23.10.2020 до договору про надання правничої допомоги на загальну суму 6000,00 грн. вбачається, що адвокатським об'єднанням виконано такі послуги:
- надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.;
- опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців-0,5 год.;
-здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення-1 год.
- складання позовної заяви - 1 год.
Аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч.5 ст.134 КАС України та на предмет неминучості - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає, що позивачем надані належні докази в підтвердження реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру, тобто, фактичного та обґрунтованого понесення витрат.
Суд враховує, що у даній адміністративній справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, проте права позивача є захищеними в повному обсязі, а позовні вимоги, що не задоволені, стосуються лише способу захисту, який обрано судом та який є відмінним від способу захисту, сформулюваного в прохальній частині позову. Отже, понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на обсяг (пропорційність) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру, тобто, фактичного та обґрунтованого понесення витрат, позивачу підлягають до відшкодування витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 6000,00 грн.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, заява №19336/04, п. 269).
Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення у період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 24.05.2017 року по 03.06.2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.В. Стойка