м. Вінниця
04 січня 2021 р. Справа № 120/6093/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами протиправно не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, що слугувало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку ст. 262 КАС України.
19.11.2020 Міністерством оборони України подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира. Позивач на грошовому забезпеченні у Міністерстві оборони України не перебував, відповідно правових підстав для виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, з рахунків Міністерства оборони України не має.
Крім того, відповідач 1 вказує, що матеріали справи не містять доказів бездіяльності Міністерства оборони України щодо не здійснення фінансування для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Також згідно Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься до розпорядників коштів третього рівня. Забезпечувальним фінансовим органом відповідача 2 є розпорядник коштів другого рівня (у даному випадку Командування Сухопутних військ Збройних Сил України). Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Щодо застосування базового місяця листопад 2013 року при обрахунку індексації та виплати індексації у конкретному розмірі, то відповідач 1 звертає увагу, що відповідачем 2 не вчинялось будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача пов'язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації. Відповідач вважає, що така вимога є передчасною.
Крім того, відповідно до Порядку проведення індексації №1078 були внесені зміни Постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Зазначеною постановою істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015.
23.11.2020 відповідачем 2 також подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Відзив мотивований тим, що на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів МОУ були доведені до військових частин (установ) роз'яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 у зв'язку із внесенням змін до Порядку від 17.07.2003 №1078, згідно яких, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не враховувати до окремого роз'яснення. Відповідач 2 вказує, що відсутні підстави для визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_3 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Інструкції №260 виконувало роз'яснення Департаменту фінансів МОУ від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 та від 26.03.2018 №248/1485, в яких було вказано, що можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 - лютому 2018 року у Міноборони не було.
Крім того, відповідач 2 зазначає, що відповідно до ст. 122 КАС України позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду.
24.11.2020 та 27.11.2020 представником позивача подано відповіді на відзиви відповідачів, у яких навів свої аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, а також вказав на відсутність жодних доданих доказів на підтвердження викладених позицій. Крім того зазначила, що у позивача з 29.11.2013 був встановлений посадовий оклад в розмірі 1085 грн. та залишився незмінним до квітня 2018 року.
Щодо пропуску строку звернення до суду, то представник вказала, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно витягу із наказу начальника управління військових сполучень на Південно-Західній та Дніпровському басейні від 29.11.2013 №21 майора ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.11.2013 №416 на посаду військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка, 29.11.2013 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу начальника управління військових сполучень на Південно-Західній залізниці Міністерства оборони України від 16.10.2019 № 112, підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу установи з 16.10.2019, та звільнено у запас наказом начальника головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.09.2019.
Згідно витягу з Історичної довідки комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка, наданої за супровідним листом від 22.07.2020 №183, встановлено, що комендатура військових сполучень залізничної дільниці та станції Жмеринка, яку очолював в статусі коменданта Позивач, перебуває з 01.06.1997 по теперішній час при Вінницькому обласному військовому комісаріаті.
22.07.2020 та 17.08.2020 направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання інформації про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Листом від 31.07.2020 №11/55/536 відповідач 2 повідомив, що для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Мвністерстві оборони України не було. Фінансування та виплата індексації не здійснювалось. Відповідно до роз'яснень Мінсоцполітики, механізм нарахування та виплата індексації за попередні роки Порядком не передбачено. Крім того, у зв'язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні-жовтні 2018 року не перевищувала поріг індексації, індексація грошового забезпечення за цей період не проводилась.
Також відповідачем надано довідку №11/55/536 від 31.07.2020, з якої видно, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалась.
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не здійснення фінансування для нарахування, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 5статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі за текстом Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII(далі за текстом Закон № 1282-XII).
У розумінні статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За приписами статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі за текстом Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Пунктом четвертим Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як уже встановлено судом, відповідачем 2 не здійснювалась індексація грошового забезпечення позивача за період 01.01.2016 по 28.02.2018, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, за результатами розгляду заяви позивача від 22.07.2020, відповідачем не заперечувався факт не здійснення індексації грошового забезпечення позивача у зазначений період.
Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує посиланням на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 04.07.2017 № 220/5140 та від 08.08.2017 за № 78/0/66-17 та вказівку директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 за № 248/1485. Водночас, суд зауважує, що подібні роз'яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, у силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.
Доводів стосовно того, що розмір грошового забезпечення позивача за вказаний період не підлягав індексації у зв'язку зі зміною величини індексу споживчих цін, відповідач не навів та відповідних доказів не надав.
У свою чергу, посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та відсутність бюджетних коштів для виплати індексації, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Частиною першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 825/874/17 та від 19.06.2019 року у справі № 825/1987/17.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення жодним чином не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком відповідача.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що Вінницьким обласним військовим комісаріатом допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Положеннями частини першої статті 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини 2 вказаної статті).
Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає також за необхідне зобов'язати Вінницький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
У той же час, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Відтак, суд не може встановити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, так як уповноважений лише встановити право позивача на її отримання.
Тому позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача встановити базовий місять для обчислення індексації не підлягають задоволенню. Позовні вимоги у цій частині є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах № 120/361/20-а від 06.08.2020, № 120/867/20-а від 09.09.2020, № 240/11804/19 від 09.09.2020 та №120/3023/20-а від 17.11.2020.
У контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що саме в процесі виконання рішення суду відповідачем 2, у порядку встановленому Законом № 1282-XII та Порядком № 1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Таким чином, наданий позивачем розрахунок суми індексації у розмірі 31553,49 грн. не може бути прийнятий до уваги, оскільки вказаний розрахунок не є належним доказом визначення суми індексації необхідної для перерахунку.
Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не здійснення фінансування для нарахування та виплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням базового місяця листопада 2013 року, у розмірі 31553,49 грн. та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування для нарахування та виплати ОСОБА_1 протиправно не сплаченої йому суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням базового місяця листопада 2013 року, у розмірі 31553,49 грн. то такі задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Мінооборони від 14.02.2020 №44) затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України (далі - Правила). Ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1.2 Правил для цих Правил терміни використовуються в такому значенні:
забезпечувальний фінансовий орган - фінансовий орган головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, до мережі якого належать розпорядники коштів третього рівня;
начальник фінансового органу - начальник фінансово-економічної служби (управління, відділу тощо) військової частини, начальник відділу фінансового забезпечення військкомату, а також головний бухгалтер військової частини;
фінансове господарство військової частини - сукупність процесів щодо управління фінансовими ресурсами, які є в розпорядженні військової частини, з метою виконання покладених на неї завдань;
фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань;
фінансовий орган - фінансово-економічна служба (управління, відділ тощо) військової частини, відділ фінансового забезпечення військового комісаріату.
Пунктом 1.3 Правил визначено, що розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України - головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, фінансово-економічні відділи територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь;
розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Згідно п. 1.4 Правил, забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі - служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Таким чином, Вінницький обласний військовий комісаріат відноситься до розпорядників коштів третього рівня.
Забезпечувальним фінансовим органом відповідача 2 є розпорядник коштів другого рівня, тобто відповідне командування Збройних Сил України.
Військова частина (в даному випадку Вінницький ОВК) має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
Водночас, п. 1.7 Правил передбачає фінансову дисципліну - це обов'язкове для всіх посадових осіб військової частини дотримання встановлених і діючих правил і норм ведення військового і фінансового господарства.
Складовими елементами фінансової дисципліни є бюджетна, авансова, штатно-тарифна, платіжно-розрахункова, кошторисна та касова дисципліна.
Кошторисна дисципліна - дотримання правил витребування коштів і складання кошторису та використання бюджетних асигнувань.
Командир військової частини зобов'язаний, зокрема, організувати фінансове забезпечення згідно з вимогами чинного законодавства України та цих Правил, забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу належних військовій частині коштів, їх облік і подання фінансової звітності (п. 1.8 Правил).
Пунктом 1.10 Правил визначено, що начальник фінансового органу зобов'язаний, зокрема, разом з іншими посадовими особами військової частини забезпечувати своєчасне і правильне планування та витребування коштів на потреби військової частини та інших частин, зарахованих до неї на фінансове забезпечення; забезпечувати своєчасну виплату грошового забезпечення, заробітної плати, інших виплат особовому складу частини, передбачених чинним законодавством України.
Поряд з цим, пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок) передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.
Вищевикладене свідчить, що відповідач 2 повинен був забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу, в даному випадку - відповідного командування Збройних Сил України, належних Вінницькому ОВК коштів.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів подання ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідних заявок на кошти до забезпечувального фінансового органу другого рівня чи Міністерства оборони України (Департаменту фінансів Міністерства оборони України), які б врахували потребу у виплаті індексації грошового забезпечення, але не були профінансовані.
Водночас, позивач на грошовому забезпеченні у Міністерстві оборони України не перебував, відповідно правових підстав для виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, з рахунків Міністерства оборони України не має.
Разом з тим, суд вкотре наголошує, що роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 року № 252/10/136-16, від 04.07.2017 року № 220/5140 та від 08.08.2017 року за № 78/0/66-17 та повідомлення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року за № 248/1485 мають лише інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, у силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, суд звертає увагу, що наявні матеріали, які містяться у даній адміністративній справі, не містять доказів бездіяльності Міністерства оборони України щодо не здійснення фінансування для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене також і відсутні підстави зобов'язального характеру до Міністерства оборони України щодо здійснення фінансування для нарахування та виплати ОСОБА_1 протиправно не сплаченої йому суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Відтак, суд доходить висновку, що доводи представника позивача в цій частині позовних вимог не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач 1: Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)
Відповідач 2: Вінницький обласний військовий комісаріат (вул. Данила Галицького, 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 08362793)
Суддя Комар Павло Анатолійович