м. Вінниця
04 січня 2021 р. Справа № 120/5713/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.09.2020 за наслідками засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 його знято з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов. На підставі протоколу № 7 від 25.09.2020 житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено наказ Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.09.2020 №475 "Про затвердження рішення житлової комісії".
Позивач вважає, що такі рішення суперечать вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 19.10.2020 позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ст. 262 КАС України.
11.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що під час проведення перевірки Центральним інженерно-інфраструктурним забезпеченням Командування Сил логістики Збройних Сил України житлової справи позивача виявлено, що під час зарахування на квартирний облік останнього житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 не було враховано вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями». Тому, житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 було запропоновано перевірити законність перебування позивача на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 . На виконання вищевказаних пропозицій, протоколом засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.09.2020 № 7 відповідно до вимог Постанови від 03.08.2006 №1081 позивача знято з обліку для поліпшення житлових умов при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18.11.2020 подано відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що при зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік на отримання житла складом сім'ї з чотирьох осіб та перебування його на квартирному обліку позивачем порушень допущено не було, під час проходження військової служби та на момент звільнення постійним або службовим житлом позивач не забезпечувався, перебував на обліку для поліпшення житлових умов, а підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов не настали. Тому просить позов задовольнити у повному обсязі.
Крім того, представником позивача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 25.11.2020 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У період з 08.12.2020 по 31.12.2020 головуючий суддя перебував у відпустці.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Наказом головокомандуючого Збройними Силами СНД №0464 від 28.03.1992 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, відповідно до Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил на підставі статті 59 пункту "в" (у зв'язку з скороченням щтату).
Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №8 від 08.06.2010, позивача, на підставі наказу Міністерства оборони України від 06.10.2006 №577, поставлено на загальну та позачергову чергу з 29.01.1993 для отримання житла.
Відповідно до довідки Вінницької міської ради №Т-191-01-16 від 29.04.2009, військовослужбовець, звільнений в запас, ОСОБА_1 згідно з рішенням міськвиконкому від 29.01.1993№ 8 був взятий на квартирний облік при міськвиконкомі в чергу військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку. Згідно з рішенням міськвиконкому від 27.04.2009 № 870 ОСОБА_1 складом сім'ї 3 особи (він, дружина, дочка) був знятий з квартирного обліку згідно з поданою ним заявою. Житловою площею в м. Вінниці гр. ОСОБА_1 , як військовослужбовець, звільнений в запас, не забезпечувався.
Листом №3123 від 15.09.2020 квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці Міністерства оборони України повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про наступне:
"За вих. від 09.09.2020 №3090 представниками житлової групи КЕВ м. Вінниця було подано на перевірку до Центрального інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України житлові справи військовослужбовців, які набули право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
В ході перевірки житлової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 , було виявлено, що на підставі заяви від 18.09.2008 його зараховано на квартирний облік у Вінницькому гарнізоні в загальну чергу з 29.01.1993 та в позачергову чергу з 29.01.1993 (звільнений за скороченням штатів), складом сім'ї 4 особи (витяг з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.06.2010 №8).
Житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент прийняття рішення про зарахування квартирний облік звільненого військовослужбовця ОСОБА_1 (витяг з наказу Головнокомандувача ОПС від 28.03.1992 №0464) не було враховано вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (із змінами), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.
Пропоную на засіданні житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання, щодо законності перебування на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 , який на момент зарахування був звільнений з лав Збройних Сил України та не перебував на квартирному обліку за попереднім місцем проходження військової служби. Витяг з протоколу засідання житлової комісії по порушеному питанню прошу надати в КЕВ м. Вінниця.".
Згідно витягу із протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2020 №7, вирішено позивача зняти з обліку для поліпшення житлових умов при ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (із змінами).
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 №475 від 30.09.2020 "Про затвердження рішення житлової комісії", відповідно до вимог Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380:
- затверджено рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2020 (протокол від 25.09.2020 №7);
- відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (із змінами), ОСОБА_1 знятий з обліку для поліпшення житлових умов при Вінницькому обласному військовому комісаріаті.
Вважаючи прийняте житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить суд визнати протиправним рішення про зняття його з квартирного обліку та зобов'язати відповідача відновити ОСОБА_1 на квартирному обліку.
Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав громадян, зокрема, права на відновлення військовослужбовця на квартирний облік, тобто із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє власника майна житлового фонду. Право, за захистом якого звернувся до суду позивач, виникає із житлових правовідносин.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватно-правовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
За змістом статті 19 Цивільного процесуального кодексу України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
У порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Враховуючи зазначені норми законодавства, спори про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування зазначених норм права містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 (справа №826/7399/18), від 18.04.2018 (справа № 806/104/16), від 29.08.2018 (справа № 488/1176/14-а), від 20.09.2018 (справа № 815/2551/15), від 12.12.2018 (справа № 685/1346/15-а), від 23.01.2019 (справа № 806/5217/15), від 21.03.2018 (справа 826/6244/15) та в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 (справа № 6-2139цс15) і від 02.03.2016 (справа № 6-14цс16) та враховуються при вирішенні цієї справи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд вказує й на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За таких обставин, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, провадження по даній справі підлягає закриттю.
Статтею 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відтак, суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 840,80 грн., сплачений згідно квитанції від 22.10.2020 № 0.0.1880859000.1.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256, 295 КАС України суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Повернути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн. з Державного бюджету України.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович