Справа № 369/6560/20
Провадження № 2/369/3457/20
Іменем України
11.11.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Одинцов О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам,
У червні 2020 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей по 2000 грн. на кожну дитину та 1000 грн. на її утримання щомісячно. На підставі виконавчих листів державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів. Однак, відповідач ухиляється від сплати аліментів без поважних причин, внаслідок чого станом на лютий 2020 року за ним утворилась заборгованість з виплати аліментів на утримання дітей по 31 572 грн. на кожну дитину. Вважає, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з вини відповідача. Відповідач працездатного віку, має працювати та отримує дохід, проте не виконує рішення суду. У добровільному порядку відповідач відмовляється погасити дану заборгованість.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 63 1447 грн. за період з вересня 2018 року по грудень 2019 року; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2020 року відкрито провадження та розгляд справи призначено в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
У встановлений строк заперечення проти такого порядку не надіслали.
Для належного виклику відповідача ОСОБА_2 , за ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику та розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Позивачка подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд задоволити позов, проти заочного рішення не заперечувала.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме 07 серпня 2020 року. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справ і, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що 18 вересня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 18 вересня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 110, розірвано.
Батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2018 року було стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнено ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи №369/10732/18, які було подано позивачкою для примусового виконання до Києво-Святошинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Київ) та відкрито виконавчі провадження.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ВП 58243317 старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) заборгованість ОСОБА_6 станом на 01 лютого 2020року становить 31 572 грн. по виконанню виконавчого листа. Також з даної довідки вбачається, що за період з серпня 2018 року по лютий 2020 року ОСОБА_2 сплачено аліментів на суму 6 428 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ВП 58243211 старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) заборгованість ОСОБА_6 станом на 01 лютого 2020року становить 31 572 грн. по виконанню виконавчого листа. Також з даної довідки вбачається, що за період з серпня 2018 року по лютий 2020 року ОСОБА_2 сплачено аліментів на суму 6 428 грн.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
При розрахунку заборгованості, суд бере до уваги подану позивачем довідку державного виконавця, якою визначено розмір заборгованості ОСОБА_2 за аліментами. При цьому суд враховує, що дана довідка є останньою щодо визначення розміру заборгованості, провадження по справі відкрито ще серпні 2018 року та відповідач мав достатньо часу для подання доказів виконавцю щодо виконання рішення суду та внесення необхідних сум та подати суду докази щодо неправильності зробленого розрахунку виконавцем.
Ст. 196 СК України передбачає що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст.214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов'язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач знав про судове рішення про стягнення аліментів, при виконанні рішенні суду вносив періодично платежі, тому заборгованість із аліментів виникла з вини відповідача як особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року, справа №572/1762/15-ц).
Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно ст. 9 Сімейного кодексу України, подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою розміру заборгованості та збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
Чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення сплати аліментів з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2019 року, заборгованість по яким становить 63 144 грн., підлягає частковому задоволенню на суму 50 000 грн., при цьому суд враховує період заборгованість, суму заборгованості, наслідки для позивача щодо несплати аліментів. Дана сума буде спів розмірною та не становитиме надмірним тягарем для відповідача.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та частково задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 280 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183, 192, 194, 196 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч грн..).
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 840,60 грн. (вісімсот сорок грн. 60 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2020 року.
Суддя