ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 грудня 2020 року м. Київ № 640/31273/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
доДержавної судової адміністрації України
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, повернення коштів та зупинення дії рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просить:
- визнати протиправним стягнення судового збору з ОСОБА_1 понад 5% від доходу за 2019 рік, що складаються з всіх завищених сум стягнутих надмірно в 2020 році понад 926 грн. 54 коп.,
- визнати протиправними вимоги ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.11.2020 сплатити ОСОБА_1 удовий збір за подання заяви за нововиявленими обставинами по справі № 528/200/19 від 21.05.2019 1152,60 грн. в дохід держави,
- визнати протизаконними вимоги ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.11.2020 сплатити ОСОБА_1 судовий збір за подання заява за нововиявленими обставинами по справі № 528/1285/17 від 03.09.2018 960,00 грн. в дохід держави,
- зобов'язати Державу Україна в особі Судової влади України утриматися від стягнення з ОСОБА_1 судового збору понад 5% від доходу за попередній 2019 рік, в поточному 2020 році, які складають завищення понад 926 грн 54 коп на 1409 грн 24 коп, від суми 2335 грн 78 коп (957,69 + 420,40 + 957,69).
- повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 всі надмірно стягнуті суми, які складатимуть суму на день прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва рішення, суми судового збору стягнуті в 2020 році понад 926 грн. 54 коп., з урахуванням понесених судових витрат, 3% річних та інфляційних втрат.
- на час розгляду справи, до прийняття рішення по суті, зупинити дію рішень в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ухвалених судами України по справах:
1) рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.07.2020 № 528/999/19
2) ухвали Полтавського апеляційного суду від 09.10.2020 по справі № 431/3092/20
3) постанови Полтавського апеляційного суду від 04.11.2020 по справі № 528/999/19
4) ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16.11.2020 по справі №528/596/20.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 280/1334/19 зробила правовий висновок, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення судом у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що у низці судових справ, які розглядались судами України, зокрема Гребінківським районним судом Полтавської області, Полтавським апеляційним адміністративним судом, позивача було безпідставно зобов'язано сплатити судовий збір за подання відповідних процесуальних документів, сума якого перевищувала п'ять відсотків доходу особи за минулий рік. Позивач зазначає, що зазначені обставини суперечать положенням Конституції України, Закону України "Про судовий збір" та іншим нормам процесуального законодавства.
При цьому зобов'язання позивача сплатити судовий збір у встановленому розмірі перешкоджає праву позивача на доступ до правосуддя за захистом її прав та інтересів.
Відповідно до частини першої другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Отже, визначення у зазначених позивачем судових рішеннях суми судового збору, що підлягає сплаті, є процесуальною дією суду, яка вчиняється ним виключно у межах відповідної справи, а отже має оскаржуватись виключно у процесуальному порядку.
Суд звертає увагу, що в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі № 640/10185/20 вказано, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухваленого або вчиненого після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Таким чином, позовні вимоги у даному випадку стосуються вчинення судом передбачених процесуальним законом дій, у зв'язку з чим такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом. Встановлена правова природа діяльності судової влади України унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання незаконними та скасування дій, рішень або бездіяльності, що вчинені у таких органах, а тому, вказаний позов не може розглядатися в судах.
При цьому, суд звертає увагу, що право позивача на захист його прав у разі неправильного визначення судом розміру судового збору забезпечується можливістю апеляційного та/або касаційного оскарження відповідного судового рішення, у якому така сума судового збору була визначена.
Крім того, позовні вимоги стосовно повернення судового збору мають також вирішуватись у процесуальному порядку шляхом звернення до з клопотанням до відповідного суду, де розглядається справа, а отже такий спір також не може бути розглянутий шляхом пред'явлення окремого позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов