ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 грудня 2020 року № 640/17926/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком позивачу, оскільки ним було подано всі необхідні документи для такого призначення.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому період військової служби не враховувався до страхового стажу у зв'язку з наявністю виправлень у військовому квитку, а період з 30.03.1988 по 11.01.2001 у зв'язку з відсутністю коду на печатці підприємства у записі про звільнення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 07.08.1997 серії НОМЕР_2 , виданим Сакським об'єднаним міським військовим комісаріатом.
03.12.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпискою-повідомленням від 03.12.2018 № 9078.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.03.2019 № 54418/03 позивачу відмовлено у призначенні достроковї пенсії з огляду на відсутність в нього необхідного страхового стажу. У листі зазначаєтбся, що до страхового стажу позивача не зараховано період військової служби не враховувався до страхового стажу у зв'язку з наявністю виправлень у військовому квитку, а період з 30.03.1988 по 11.01.2001 у зв'язку з відсутністю коду на печатці підприємства у записі про звільнення.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та вважаючи, що відповідач зобов'язаний призначити пенсію за віком, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у тому числі пенсія за віком.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які, зокрема, брали участь у бойових діях, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до положень частин другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Зокрема, Законом СРСР від 12.07.1967 № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.
Спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям» було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці - час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв'язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 57 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення періоду цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
У матеріалах справи міститься копія дублікату військового квитка від 06.12.1991 серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 проходив військову службу з 09.11.1981 по 24.12.1983.
При цьому даний дублікат не містить жодних виправлень або підчисток, а доводи відповідача з цього приводу є для суду незрозумілими та необґрунтованими та спростовуються наявними доказами, а отже бездіяльність відповідача щодо незарахування періоду військової служби ОСОБА_1 до його страхового стажу є безпідставною.
Крім того, відповідно до довідки Федеральної казенної установи «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації» Ткаченко О.Ф. з 22.04.1982 по 24.12.1983 приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, а отже цей період відповідно до зазначених вище норм підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача у розрахунку один місяць служби за три місяці.
З приводу незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 30.03.1988 по 11.01.2001, що також не визнається пенсійним органом, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 30.03.1988 по 11.01.2001 у зв'язку з відсутністю коду на печатці підприємства, якою засвідчено підпис посадової особи при звільненні.
Разом з тим, з аналізу вказаних вище нормативно-правових актів слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
При цьому, суд критично оцінює неврахування страхового стажу позивача з посилання на невірне заповнення трудової книжки, оскільки працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення таких документів на підприємстві. У свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний фонд не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на відповідних працівників та керівників підприємств. Той факт, що роботодавцем допущено розбіжності у заповненні офіційних документів жодним чином не тягне за собою недійсності записів про роботу у відповідний період, що містяться в трудовій книжці та, відповідно, не має порушувати конституційне право позивача на соціальний захист.
Разом з тим, враховуючи, що пенсійним органом при призначенні пенсії позивача не враховано усі записи, зазначені у трудовій книжці, а також період військової служби, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання відповідача провести повторний розгляд заяви позивача з урахуванням до страхового стажу усіх спірних періодів, є достатнім та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача.
Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій і другій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи, часткове задоволення позовних вимог суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи періоду військової служби з 09.11.1981 по 30.12.1983 та періоду роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Сакське автотранспортне підприємство № 14338» з 30.03.1988 по 11.01.2001.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2018 про призначення пенсії дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до загального стажу роботи періоду військової служби з 09.11.1981 по 30.12.1983, в тому числі період служби з 22.04.1982 по 24.12.1983 на території Демократичної Республіки Афганістан у розрахунку один місяць служби за три місяці, та періоду роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Сакське автотранспортне підприємство № 14338» з 30.03.1988 по 11.01.2001.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом нею тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов