Справа № 676/83/19
Провадження № 22-ц/4820/1681/20
24 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю прокурора, представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», про визнання недійсним наказу про передачу земельної ділянки у власність, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Вдовичинського А.В. від 10 травня 2019 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У січні 2019 року прокурор, звертаючись з цим позовом в інтересах держави до відповідачів, вказував, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року № 22-30180-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:02:003:0071, площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та передано її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
24.11.2016 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку.
24.06.2017 року за договором купівлі-продажу № 2221 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 передав спірну земельну ділянку до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», право власності за ТОВ «Зарус-Інвест» зареєстровано 17.03.2018 року.
Водночас ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.08.2016 року № 22-21864-СГ вже отримав у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6823681000:06:004:0031, площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області.
Таким чином ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки на підставі наказу від 11.11.2016 року № 22-30180-СГ використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для зазначеного виду використання.
Земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0071 вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
З цих підстав прокурор просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-30180-СГ від 11.11.2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 6822484100:02:003:0071, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року №22-30180-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0071) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. На його думку, суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи та інтереси, не залучивши його до участі у справі. Апелянт набув право власності на спірну земельну ділянку у законний спосіб та вніс її до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест». Відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді прокурором при наявності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області як компетентного органу держави. Рішенням суду допущено невиправдане та грубе втручання у право апелянта на мирне володіння майном. Також при ухваленні рішення було допущено порушення принципів верховенства права, справедливості, рівності та змагальності.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» подало заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 . Вказана заява містить також інші доводи в обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду, які не приймаються апеляційним судом до уваги, виходячи з норм ст.ст. 354, 356, 363 ЦПК України.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Прокурор, представник ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.08.2016 року №22-21864-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6823681000:06:004:0031) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року № 22-30180-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0071) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об'єднаної територіальної громади) Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
24.11.2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0071.
ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 24.06.2017 року відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0071) для ведення особистого селянського господарства.
13.03.2018 року ОСОБА_2 передав земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест».
17.03.2018 року ТОВ «Зарус-Інвест» зареєструвало право власності на зазначену земельну ділянку.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час видачі оспорюваного наказу ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 року № 22-30180-СГ прийнятий з порушенням ст.ст. 116, 121 ЗК України і підлягає визнанню недійсним.
Вказаний висновок суду відповідає обставинам справи і ґрунтується на нормах матеріального права.
Так, відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Твердження апелянта про помилкове задоволення позову за недоведеності заявлених вимог та з порушенням принципів цивільного судочинства є безпідставним.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги про неправомірне представництво прокурором інтересів держави в суді, слід зазначити таке.
Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює : підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Таким законом є Закон №1697-VII «Про прокуратуру».
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону №1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закон №1697-VII).
За змістом ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (ч. 4 ст. 56 ЦПК України).
Пунктом 4 частини 4 статті 185 ЦПК України визначено, що заява повертається, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (справа «Менчинська проти Росії», заява №42454/02, рішення від 15 січня 2009 року, п. 35).
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) якщо такий орган відсутній.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа №587/430/16-ц) у разі нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідний суб'єкт владних повноважень може виступати відповідачем у справі, а прокурор, у такому випадку, набуває процесуального статусу позивача.
У вказаній справі прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що ГУ Держгеокадастру в Хмельниькій області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, незаконно відчужив земельну ділянку державної власності. При цьому вказаним органом не вжито заходів до виявлення та усунення вказаного порушення закону.
В свою чергу відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) не вправі здійснювати заходи державного контролю (нагляду), які у подальшому можуть бути підставою для звернення до суду з позовом, і самостійно скасувати наказ, на підставі якого особа набула право власності на земельну ділянку.
Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності. Окрім того, суспільний інтерес полягає у поверненні земельної ділянки у розпорядження держави, що є умовою реалізації функцій держави з забезпеченням громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати своє право на приватизацію землі.
Суд першої інстанції погодився з такими підставами для звернення Прокурора до суду та відкрив провадження у справі (ухвала від 21 січня 2019 року).
Прокурор належно обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, твердження апелянта про незаконність здійснення прокурором представництва інтересів держави не відповідає закону та фактичним обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, не залучивши його до участі у справі, є безпідставним.
Так, апеляційний суд залучив до участі у справі ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» як третіх осіб, оскільки оскаржуване судове рішення може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
З урахуванням предмета заявленого прокурором (визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру про передачу земельної ділянки у власність) саме ОСОБА_1 , якому передано у власність земельну ділянку оспорюваним наказом, є належним відповідачем у справі. ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Еко-Граунд», виходячи з підстав та предмета позову, не мають відповідати за заявленими вимогами.
Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта ОСОБА_2 та Товариства «Агро-Еко-Граунд».
Посилання представника апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.11.2020 року у справі №676/667/18, апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки предметом позову у вказаній справі було визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру, а також і витребування земельної ділянки.
В свою чергу, як вбачається з ухвали Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/944/19, позов ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області про витребування тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0071 та визнання недійсним договору оренди землі заявлено до ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд». ОСОБА_2 залучений до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Зважаючи на це, безпідставним є твердження апелянта і про порушення судом права ОСОБА_2 на «мирне» володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2020 року.
Судді Л.М. Грох
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко