Справа № 595/1242/20Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.
Провадження № 33/817/477/20 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
22 грудня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Суп М.Б. на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2020 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 ( десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.
Згідно даної постанови, ОСОБА_1 16 серпня 2020 року о 00 год. 40 хв. в с. Космирин Бучацького району Тернопільської області керував автомобілем OPEL VEСTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою провадження в даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Зазначає, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущено ряд порушень та наявні докази у справі є недостатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Вказує, що покази свідків не є власноруч ними написані, тому не можуть бути єдиним доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 , при цьому суд безпідставно відмовив у клопотанні щодо їх виклику.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступного висновку.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги судом першої інстанції не було дотримані у повному обсязі у з'язку із чим було постановлено помилкове рішення.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП без належного дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, а обмежився лише викладенням їх переліку, без зазначення, що саме вони доводять чи спростовують.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії БД № 245353 від 16 серпня 2020 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі у присутності двох свідків.
Разом з тим, викладені у протоколі дані не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Вказані пояснення суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи присутність вказаних у протоколі свідків на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення не зафіксована на відео, яке наявне в матеріалах справи, а тому лише їх письмові пояснення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Так, зі змісту самих письмових показів свідків, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що вони не викладені письмово власноруч свідками, а є шаблонними, надрукованими, а отже, враховуючи також вищевикладене, не можуть вважатися належним доказом правомірності притягнення апелянта до адміністративної відповідальності.
Також місцевим судом залишено поза увагою той факт, що відеозапис, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення з невстановленого записуючого пристрою є частковим та не засвідчує факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків.
Судом першої інстанції при розгляді даної справи в судове засідання зазначені у протоколі свідки не викликалися за клопотанням сторони захисту, а отже безпосередньо не допитувалися та не встановлювалося чи були вони на місці складання протоколу щодо ОСОБА_1 та чи останній відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння за умови, що на відео присутність свідків на місці складання протоколу не зафіксована.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;поведінка, що не відповідає обстановці.
Ч.2 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Також, на вказаному вище відеозаписі відсутні дані про зміст розмови між поліцейськими та ОСОБА_1 , який відбувався до пропозиції працівника поліції пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, тобто відсутні відомості про те чи були підстави для зупинки транспортного засобу, чи встановлювалися поліцейськими ознаки сп'яніння у особи, які б викликали таку необхідність для проведення огляду водія, чи були запрошені при цьому свідки.
Згідно ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вказаним обставинам при винесенні рішення судом першої інстанції не було дано належної оцінки.
Будь-які інші докази, які б доводили дані обставини, у матеріалах справи відсутні.
Аналіз даного відеозапису, проведений судом апеляційної інстанції, дає обґрунтовані підстави для сумніву щодо наявності в діях та поведінці ОСОБА_1 , за обставин відображених на відеозаписі, порушення ним п.2.5 ПДР України.
При цьому, закон пов'язує відповідальність за відмову від проходження водія від освідчення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння встановлену ст.130 КУпАП лише за керуванням такою особою транспортним засобом і лише за наявності ознак такого сп'яніння, що в даному випадку встановлено не було.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а викладені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, у зв'язку з чим було постановлено необґрунтоване рішення, яке належить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Суп М.Б. задовольнити.
Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження в даній справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя