Справа №592/11008/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/513/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
29 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/11008/20 за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Набережне» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 29.09.2020 щодо накладення арешту на майно,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ТОВ «Набережне» ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Слідчий суддя не зазначив, якими доказами та чим саме слідчим доведено, що існує розумна підозра вважати, що це майно є доказом злочину та є можливість його використання у кримінальному провадженні. В ухвалі слідчого судді не зазначені завдання накладення арешту та мета його забезпечення, не вірно визначено об'єкт арешту майна, оскільки господарська будівля є самостійною будівлею та не є складовою ? частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Не враховано також те, що підозра у кримінальному провадженні нікому не оголошена.
29.09.2020 до Ковпаківського районного суду м. Сум з клопотанням про арешт майна, погодженим із прокурором Сумської місцевої прокуратури, звернувся слідчий Сумського ВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що у кримінальному провадженні № 42019201010000303 від 05.11.2019 здійснюється розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, згідно якого невстановлені особи здійснили самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці у дворі будинку АДРЕСА_2 , поруч з будинком АДРЕСА_3 .
05.11.2019 до ЄРДР за № 42019201010000303 внесені відомості про злочин, передбачений ч. 3 ст. 197-1 КК.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 29.09.2020 на зазначене у клопотанні слідчого майно накладено арешт. Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що зазначене майно має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину та є можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи представника власника майна ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати ухвалу слідчого судді, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а згідно ч. 2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення, крім іншого: 1) збереження речових доказів.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу (матеріальні об'єкти та документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).
Відповідно п. 1-2, 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.
Розглянувши клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що арешт повинен бути накладений на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, належним чином вмотивовано та ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки при вирішенні зазначеного вище питання в повній мірі дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з'ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження ВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42019201010000303, згідно якого невстановлені особи здійснили самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці у дворі будинку АДРЕСА_2 , поруч з будинком АДРЕСА_3 .
Оскільки зазначене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необхідність арешту майна як речового доказу з метою його збереження відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є цілком виправданим, умотивованим і ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, так як у досудового слідства є законні підстави вважати, що це майно є речовим доказом, могло зберегти на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення або містити інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує також і судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави в право володіння майном в даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про накладення арешту на майно, оскільки, як убачається з матеріалів клопотання у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів інформація щодо об'єкта будівництва, за вищезгаданою адресою відсутня. Крім того, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю СМР за результатами проведення позапланової перевірки об'єкта будівництва складений відповідний акт, припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Посилання апеляційної скарги на відсутність в ухвалі слідчого судді завдання накладення арешту та мети його забезпечення, передбачених ст. 170 КПК України, є необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами.
Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги в тій частині, що жодній особі не було повідомлено про підозру, оскільки згідно положень КПК слідчий суддя повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри лише у випадках, передбачених п. 3 і 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу (накладення арешту з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінального-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга представника власника майна без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 29.09.2020 щодо арешту майна залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Набережне» ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4