Справа № 453/311/20 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.
Провадження № 22-ц/811/2652/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:44
31 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів -Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргоюПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2020 року, у якому ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 рокувиправлено описку, ухвалене в складі головуючого судді Ясінського Ю.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про захист прав споживачів страхових послуг, -
у березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» і з врахуванням уточнених 28.05.2020року позовних вимог просив стягнути грошову суму в розмірі 34278 гривні 32 копійки, що включає: страхове відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту (каско без виключень) № 296182а9згл від 06.11.2019 року в сумі 27829 гривні 32 копійки; пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 502 гривні; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 344 гривні; 3% річних від простроченої суми в розмірі 103 гривні; моральну шкодув сумі 2500 гривень; 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Вимоги мотивував тим, що 06 листопада 2019 року він уклав з ПАТ «Страхова компанія АРКС» Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №296182а9згл.
26 листопада 2019 року мав місце страховий випадок, в якому було пошкоджено належний йому автомобіль марки «ToyotaCorolla», д.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема 26 листопада 2019 року, о 8 год 15 хв., вийшовши з будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та підійшовши до свого автомобіля, який був припаркований біля даного будинку, помітив потертість заднього та переднього бамперів. Оскільки поспішав на зустріч, то близько обіду, а саме о 13 год. 30 хв., в телефонному режимі повідомив на гарячу лінію 272 ПАТ «СК АРКС» про пошкодження свого автомобіля та заявив про даний страховий випадок.
28 листопада 2019 року він доставив свій автомобіль на СТО ТзОВ «Сервісний центр «Діамант» для огляду автомобіля по страховому випадку. Працівниками СТО ТзОВ «Сервісний центр «Діамант» було здійснено огляд автомобіля, здійснено фото фіксацію виявлених пошкоджень, зібрано необхідний пакет документів, який було долучено до заяви про виплату страхового відшкодування згідно з договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників транспорту та від нещасного випадку на транспорті №296182а9згл від 06.11.2019 року, який в подальшому було передано до ПАТ «СК АРКС».
12 грудня 2019 року на його адресу від АТ «СК АРКС» було направлено лист, який він отримав 27 січня 2020 року, в якому його звинувачено у наданні неправдивої інформації про факт обставини настання заявленого страхового випадку та відмовлено в виплаті страхового відшкодування. В даному випадку страховик не забажав виконати умови Договору, а саме п.24.1., за умовами якого, Страховик бере на себе зобов'язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п.24.2 цього Договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені Страхувальником додаткові витрати згідно з п. 33.1 та п. 33.2 Договору в результаті настання страхового випадку.
Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2020 року позов задоволено.
З урахуванням внесення виправлень в судове рішення ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 31 278,32 грн., що включає: страхове відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту (каско без виключень) № 296182а9згл від 06.11.2019 року в сумі 27829,32грн., пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі -502, 00 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 344, 00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 103, 00 грн., моральну шкодув сумі 2 500, 00 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» на користь ОСОБА_1 3 000 грн. 00 коп. судових витрат, пов'язаних з отриманням позивачем професійної правничої допомоги адвоката.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» судовий збір в сумі 840, 80 грн. в дохід держави.
Рішення суду оскаржив відповідач - ПАТ «Страхова компанія «АРКС».
В апеляційній скарзі страховик, не погоджується з прийнятим рішенням в частині стягнення розміру страхового відшкодування та моральної шкоди.
Зокрема зазначає, що судом необґрунтовано стягнуто з апелянта на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 2829,32 грн. ( 27 829,32-25 000, 00), тоді як відповідно до п.25.2.2., 26.1.2, 27.7 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 296182а9згл від 06.11.2019 року розмір суми страхового відшкодування не може перевищувати 25 000 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то зазначає, що АТ «СК «АРКС» не є особою, яка завдала безпосередньої шкоди майну позивача, а тому не може виступати в якості сторони, що відшкодовує шкоду за деліктними зобов'язаннями. Відповідальність за невиконання договірних зобов'язань прямо передбачена п.32.1 Договору. В той же час, відповідно до п.29.4 Договору, страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування непрямі збитки, викликані страховим випадком (моральна шкода, втрачений прибуток/вигода, простій, перерва у виробництві, штрафи, банківське обслуговування, витрати, пов'язані з реєстрацією та зняттям ТЗ з обліку, податки, суми за кредитними зобов'язаннями та інше).
З наведених підстав, просить змінити рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2020 року в частині розміру страхового відшкодування та стягнути таке в розмірі 25 000 грн., рішення в частині стягнення моральної шкоди скасувати, а також здійснити взаємозалік судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди в сумі 34278 грн. 32 коп., що не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
При цьому, згідно із ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистомсвоїхпорушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючиправосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам відповідає лише частково.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судові рішення відповідачем в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 502, 00 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 344, 00 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 103, 00 грн. в апеляційному порядку не оскаржується, відтак у цій частині колегія суддів не здійснює його перегляд.
Судом встановлено, що 06 листопада 2019 року позивач уклав з ПАТ «Страхова компанія АРКС» Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» за № 296182а9згл (надалі - Договір), а саме автомобіля марки «Toyota Corolla», п. 24 якого передбачено, що страховим випадком, зокрема, є пошкодження, знищення або втрата застрахованого транспортного засобу або окремих його деталей та частин внаслідок настання застрахованих ризиків під час дії Договору. Наведене також є одним із видів застрахованих ризиків по Договору.
26 листопада 2019 року о 8 год 15 хв. стався страховий випадок, а сааме пошкодження невідомими особами застрахованого ТЗ.
Відповідно до п.27.1.1.1. Договору, заява про подію та на виплатунадаєтьсяСтрахувальником шляхом телефонного звернення до контакт-центру Страховика, або шляхом подання заяви через офіційний сайт Страховика. Сторони погодили, що належне виконання Страхувальником цього пункту є повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та не потребує додаткового письмового підтвердження, окрім випадків, передбачених п.27.1.1.5. Договору.
Також встановлено, що оскільки позивач поспішав на зустріч, то близько 13 год. 30 хв., в телефонному режимі, повідомив на гарячу лінію АТ «Страхова компанія АРКС» про пошкодження свого автомобіля та заявив даний страховий випадок.
28 листопада 2019 року транспортний засіб позивача було оглянуто на СТО ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», здійснено фото фіксацію виявлених пошкоджень.
Відповідно до рахунку-фактури № ДМ00012973 від 03 грудня 2019 року, застрахованному автомобілю завдано шкоду на суму 20 245 грн 54 коп. Оскільки на час розгляду справи автомобіль позивача не відремонтовано, то ТзОВ «Сервісний центр «Діамант» було складено повторний рахунок-фактуру № ДМ00003785, згідно якого вбачається, що станом на 27 квітня 2020 року відновлюваний ремонт буде становити 27 829 грн. 32 коп.
12 грудня 2019 року на адресу позивачавід ПАТ «Страхова компанія АРКС» було направлено лист, у якому йому відмовили у виплаті страхового відшкодування з підстав, що заявлені пошкодження заднього бампера характерні для ДТП (наїздзаднім ходом на перешкоду) та могли бути утворені лише під час руху зареєстрованого ТЗ, а отже не могли утворитися при заявлених обставинах та посилаючись на п.п. 25.3.4., 29.5.3., 29.5.6. Договору відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Аналіз змісту апеляційної скарги дає підстави стверджувати, що у ній відповідач не заперечує факту настання страхового випадку та необхідності здійснення страхової виплати за цим випадком, однак вказує, що розмір такої не може згідно з умовами укладеного Договору перевищувати 25 000 грн., а згідно із оскаржуваним рішенням стягнуто суму в розмірі 27 829 грн. 32 коп., яка перевищує встановлений Договором ліміт.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті 16 ЗУ «Про страхування», за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страховувиплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За змістом положень статті 988 ЦК України, статті 20 Закону України «Про страхування» обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.
Тобто приписи наведених норм нерозривно пов'язують момент виникнення обов'язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку.
Як зазначено в частині першій статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі положеннями статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторонни набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до підпункту 26.1.2. пункту 26.1 Договору в разі настання передбаченої у пункті 24.2 Договору події страхувальник зобов'язаний з місця події, що має ознаки страхового випадку, повідомити та викликати на місце події компетентні органи (з урахуванням пункту 27.6. та пункту 27.7. Договору), а також дочекатися їх приїзду з метою обов'язкової реєстрації та оформлення події співробітниками відповідних компетентних органів.
Пунктом 27.7. Договору передбачено, що у випадках, інших, ніж зазначені у пункті 27.6. Договору , та з урахуванням умов підпункті 27.7.1. та підпункту 27.7.2. Договору страхувальник два рази протягом дії цього Договору може скористатися правом не викликати на місце події компетентні органи, та відповідно, не надавати страховику документи компетентних органів, які підтверджують настання страхового випадку, окрім викрадення окремих складових частин ТЗ ( в тому числі додаткового обладнання, вказаного в розділі 6 Договору). У випадку відсутності документів компетентних органів, які підтверджують настання страхового випадку, страхове відшкодування сплачується в розмірі збитку за вирахуванням встановленої згідно з розділом 10 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше ніж 25 000, 00 грн (якщо страхова сума менша ніж 500 000,00 грн) або не більше ніж 5% відстрахової суми (якщ острахова сума більша ніж 500 000,00 грн). При цьому страхове відшкодування розраховується та сплачується виключно шляхом перерахування на рахунок СТО, відповідно до обраної за цим Договором опції згідно з розділом 14 Договору.
Страхова сума за укладеним між сторонами Договором становить 349 876 грн. 80 коп., а франшиза - 0,00 %.
Враховуючи, що позивач не дотримався умов укладено Договору, а саме не повідомив про настання страхового випадку одразупісля його виявлення, залишив місце пригоди, не дочекавшись компетентних органів, що ним не заперечується, колегія суддів приходить до висновку, що на його користь, підлягає стягненню страховевідшкодування у максимальному розмірі - 25 000, 00 грн., яке передбачено пунктом 27.7. Договору, адже за встановленимиобставинами, саме на підставі цих положень Договору і повинна відбуватися його виплата.
У зв'язку із цим, розмір стягнутого оскаржуваним рішенням страхового відшкодування слід змінити, зменшивши такий з 27 829 грн. 32 коп. до 25 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Підпунктом 29.4.13. Договору передбачено, що страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування непрямі збитки, викликані страховим випадком (моральна шкода, втрачений прибуто/вигода, простій, перерва у виробництві, штрафи, банківське обслуговування, витрати, пов'язані з реєстрацією та зняття ТЗ з обліку, податки, суми за кредитними зобов'язаннями та інше).
Враховуючи наведені умови Договору, які є обов'язковими для сторін, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, пов'язаної із страховим випадком.
У зв'язку із цим, оскаржуване рішення у цій частині слід скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні цієї позовної вимоги відмовити.
Враховуючи наведене, слід також змінити загальний розмір стягнутої за договором рішенням суду з відповідача загальної суми з 31 278 грн. 32 коп. до 25949,00 грн. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Колегія суддів також виходить з того, що апеляційна скарга не містить мотивів незгоди з оскаржуваним рішенням в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 261 грн. 20 коп.
У відповідності до вимог абзацу 2 ч.5 ст.268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 31 грудня 2020 року.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегіясуддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 серпня 2020 року, у якому ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року виправлено описку, в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту (каско без виключень) №296182а9згл від 06.11.2019 року - змінити, зменшивши суму страхового відшкодування з 27829,32грн. до 25 000, 00 грн.
Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» про стягнення моральної шкоди в сумі 2 500, 00 грн. - відмовити.
Рішення суду в частині загального розміру стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» на користь ОСОБА_1 суми змінити, зменшивши такийз 31 278 грн. 32 коп. до 25 949 грн. 00 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 261 грн. 20 коп.
Постанова апеляційного суду набираєзаконноїсили з дняїїприйняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 грудня 2020 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.