Справа № 461/5277/20 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/2860/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 80
29 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2020 року в складі судді Романюка В.Ф. у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет - Матс»,-
встановила:
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з ТзОВ «Маркет - Матс».
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2020 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет - Матс».
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , з ухвалою не погоджується, вважає необгурнтованою та постановленою з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд прийшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки помилково застосував до спірних правовідносин позовну давність, а строк такої почав обчислювати з лютого 2013 року, часу прийняття заявника на роботу.
Звертає увагу, що заборгованість ТзОВ «Маркет-Матс» станом на час звільнення із займаної посади, грудень 2018 року, становила 11481,82 грн.
Поряд з цим, про таку заборгованість заявнику стало відомо у червні 2020 року після звернення адвоката із відповідним адвокатським запитом.
Крім цього, 27.08.2020 отримав лист Головного управління Держпраці у Львівській області, який додатково підтверджує правомірність та підставність подання заяви про видачу судового наказу.
Звертає увагу, що станом на час подання апеляційної скарги так і не отримав від ТзОВ «Маркет-Матс» нараховану, але не виплачену заробітну плату.
Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2020 року та прийняти нову, якою заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу (заявникові) (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
За частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, крім іншого, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку (п. 1 ч. 1 цієї статті).
Матеріали справи свідчать, що заява ОСОБА_1 містить вимогу, за якою може бути видано судовий наказ.
Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТзОВ «Маркет-Матс», а наказом від 17.12.2018 звільнений з роботи за сумісництвом за угодою сторін (а.с. 14-15).
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати з ТзОВ «Маркет-Матс», яка утворилась за період з 2016-2018 роки в розмірі 11481,82 грн.
Розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати підтверджується розрахунком при звільненні від 17.12.2018 (а.с. 10).
В свою чергу, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, визначено ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом, для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до положень ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частина 2 статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право без обмеження будь-яким строком звернутися до суду саме з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Зважаючи на те, що право працівника, у разі порушення законодавства про оплату праці, не обмежене будь яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, тобто з моменту виникнення у ОСОБА_1 права вимоги, строк пред'явлення позову до суду за такою вимогою не пройшов, суд першої інстанції помилково застосував у даній справі положення п. 5 ч. 1 статті 165 ЦПК України та як наслідок відмовив у видачі судового наказу.
Наведене узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013, справа № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2020 року - скасувати.
Справу за заявою заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет - Матс» направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 29 грудня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк