Справа № 452/2179/19 Головуючий у 1 інстанції: Сенечин В.М.
Провадження № 22-ц/811/1549/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
31 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2020 року, -
у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Табінської Марії Андріївни про звернення стягнення на заробітну плату у виконавчому провадженні № 58597364.
В обґрунтування скарги покликається на те, що у державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Табінської М.А. перебуває виконавче провадження № 58597364 з примусового виконання виконавчого листа № 452/471/13-ц, виданого 07 лютого 2019 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. Постановою держаного виконавця від 18 червня 2019 року звернуто стягнення на його заробітну плату у розмірі 70% до виплати загальної суми боргу у розмірі 26 011,15 грн. Стверджує, що постанова державного виконавця є протиправною, оскільки із заробітної плати боржника може бути утримано 50 % за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що заборгованість зі сплати аліментів не повинна перевищувати 19 052,64 грн. Крім того, державним виконавцем уже була винесена постанова від 29 травня 2019 року про звернення стягнення на його заробітну плату в розмірі 50 % до виплати загальної суми боргу 19 052,64 грн. З наведених підстав просить визнати неправомірними і скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Табінської М.А. від 18 червня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58597364.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова головного територіального управління юстиції у Львівській області від 18 червня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58597364.
Зобов'язано державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова головного територіального управління юстиції у Львівській області скасувати постанову від 18 червня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58597364.
Ухвалу суду оскаржив Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт стверджує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» та ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України з 28 серпня 2018 року визначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, про допущену помилку при розрахунку заборгованості по аліментах складено акт державного виконавця. 31 травня 2019 року державним виконавцем проведено новий розрахунок заборгованості по аліментах та встановлено, що станом на 31 травня 2019 року борг становить 26 011,15 грн. У зв'язку з наведеним винесено нову постанову про звернення стягнення на заробітну плату, якою відкликано постанову державного виконавця від 29 травня 2019 року. Зазначає, що обмеження у стягненні із заробітної плати у розмірі 50 відсотків не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів, у таких випадках розмір відрахувань не може перевищувати 70 відсотків, відтак, на думку Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) постанова державного виконавця від 18 червня 2019 року є вірною. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів 50 відсотків, відтак постанова державного виконавця про стягнення на заробітну плати ОСОБА_1 у розмірі 70 відсотків є неправомірною.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусова стадія виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямоване на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 58597364 з виконання виконавчого листа № 452/471/13-ц, виданого 07.02.2019 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму залежно від віку дитини щомісячно, починаючи з 06.02.2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (абз.2 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів від 05.04.2019 року, проведеного державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Табінською М.А., вбачається, що станом на 30 березня 2019 року така становить 16 724,42 грн. (а.с. 3-4).
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 29 травня 2019 року державним виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника у розмірі 50 % до виплати загальної суми боргу у розмірі 19 052.64 грн.
31 травня 2019 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Табінською М.А. проведено розрахунок заборгованості по аліментах, яка станом на 31 травня 2019 року становить 26011,15 грн. (а.с. 34-35).
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 18 червня 2019 року державним виконавцем звернуто стягнення на доходи боржника у розмірі 70 % до виплати загальної суми боргу у розмірі 26 011.15 грн.
Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що розмір заборгованості зі сплати аліментів є незрозумілим та не відповідає дійсності, оскільки розмір його доходів не змінювався, відтак заборгованість не повинна перевищувати суму 19052,64 грн.
Покликання скаржника на незаконність постанови про звернення стягнення на заробітну плату через незрозумілість розрахунку заборгованості не приймається до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ч.4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7 і 8 статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (статті 7, 155 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно з ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Таким чином обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, відповідно до вищевказаних положень законів, при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей допускається загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника до 70 відсотків. Обмеження, встановлені вказаними вище нормами, передбачені при відрахуванні із заробітної плати при виконанні судових рішень, визначають межі стягнення державним виконавцем аліментного платежу під час кожної виплати заробітної плати платнику аліментів.
Разом з тим, законодавство не містить норм щодо можливості стягувати з боржника до 70% його заробітку лише за сукупності таких умов: відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
За конструкцією ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. ч. 2, 3 ст. 128 КЗпП України відрахування із заробітної плати боржника в розмірі до 70% можливе за наявності однієї з умов: або відбування боржником покарання у виді виправних робіт, або стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Зважаючи на те, що з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої ним не погашається, беручи до уваги інтереси дітей, їхнє право на належне матеріальне забезпечення та визначений Сімейним кодексом України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, на думку колегії суддів, у державного виконавця були правові підстави для відрахування із заробітної плати боржника у розмірі 70%.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова держаного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 18 червня 2019 року винесена в межах повноважень державного виконавця та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», відтак така є правомірною і не підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - задовольнити.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 31.12.2020 року.
Головуючий: Шеремета Н. О.
Судді: Крайник Н. П.
Цяцяк Р. П.