Справа № 463/1115/18 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/811/2835/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія: 84
28 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Бойко С.М., Крайник Н.П.,
секретаря: Матяш С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2020 року у справі за подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа., -
приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, що покладені на нього рішенням Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/1115/18.
Подання мотивував тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває ВП № 61546278 з примусового виконання виконавчого листа 463/1115/18 виданого 04.03.2020 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 433224,40 грн. відшкодування майнової шкоди, 2500 грн. вартості експертного автотоварознавчого дослідження, 5000 грн. відшкодування моральної шкоди та 2770,30 грн. сплаченого судового збору згідно рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2019 у справі № 463/1115/18. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язок виконання судового рішення покладається на боржника, який визначений судовим рішенням і виконавчим документом, що видається для примусового виконання рішення. Боржник подав «Декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність» за 2020 рік, не надав інформації про фактичне місце проживання з метою перевірки майнового стану боржника; не надав інформації про джерело отримання доходів та за рахунок яких коштів забезпечує своє існування. обов'язок покладений на нього рішенням суду не виконує. Такі дії боржника підтверджують факт ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а тому просив подання задоволити.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2020 року подання - задоволено.
Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого листа № 463/1115/18 виданого 04.03.2020 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 433224,40 грн. відшкодування майнової шкоди, 2500 грн. вартості експертного автотоварознавчого дослідження, 5000 грн. відшкодування моральної шкоди та 2770,30 грн. сплаченого судового збору згідно рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2019 у справі № 463/1115/18.
Вказану ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що у нього відсутній умисел в ухиленні від сплати грошових коштів на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова у цивільній справі №463/1115/18. Підтвердженням відсутності такого умислу вважає факт подання ним виконавцю «Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність» за 2020 рік. Тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України позбавляє його можливості шляхом працевлаштування за кордоном отримувати достатні доходи, необхідні для виконання грошового зобов'язання перед стягувачем.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання відмовити.
У судове засідання 28 грудня 2020 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони у цій справі не з'явилися, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах,апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. та ОСОБА_1 і на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_1 невиконаного зобов'язання, покладеного на нього рішеннями суду, ухилення останнього від його виконання, що виражається у не вчиненні жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, умисного ненадання інформації, необхідної приватному виконавцю для виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2018 по справі № 463/1115/18 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 433224,40 грн. відшкодування майнової шкоди, 2500 грн. вартості експертного автотоварознавчого дослідження, 5000 грн. відшкодування моральної шкоди та 2770,30 грн. сплаченого судового збору.
Зазначене рішення набрало законної сили в установленому законом порядку 07.02.2020 року.
Для примусового виконання зазначеного рішення Личаківським районним судом м. Львова 04.03.2020 стягувачу видано відповідний виконавчий лист, копія якого долучена до подання.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 204013667 від 13.03.2020 року, за боржником право власності на нерухоме майно не зареєстроване.
Згідно з відповіддю АТ «Оксі Банк», АТ АКБ «Львів», АТ «Кредобанк», АТ «ПроКредит Банк», АТ «Банк Альянс», АТ «Таскомбанк», АТ «Банк Восток», АТ «ОТП Банк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Укргазбанк», АБ «Південний», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», АТ «Альфа- Банк», АТ «Укрсоцбанк», в боржника відсутні рахунки в банківських установах, договора про найм банківської скринь та зберігання цінностей з боржником не укладались.
Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України від 13.03.2020 та Пенсійного фонду України від 13.03.2020 боржник не має відкритих рахунків в банківських установах, ніде не працює та не отримує ніяких доходів.
Згідно з відповіддю Територіального сервісного центру МВС від 13.03.2020, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.
Згідно з відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 17.03.2020, боржник 27.09.2018 року знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , нове місце реєстрації невідоме.
Згідно з відповіддю Головного управління Державної міграційної служи України у Львівській області за вих. № 4601.11.1-3813/4601.11.1-20 від 20.03.2020, боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 26.01.2017, органом - 4602, та серії Р8 № 579410, виданий 17.09.2018, органом - 4602. Тому суд робить висновок про те, що боржник має право та можливість для виїхати за межі території України.
Боржник обов'язок покладений на нього рішенням суду не виконує, не надав приватному виконавцю інформації про фактичне місце проживання з метою перевірки майнового стану боржника, не надав інформації про джерело отримання доходів та за рахунок яких коштів забезпечує своє існування.
01 вересня 2020 року приватному виконавцю боржником подано «Декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність» за 2020 рік. Зазначене свідчить про обізнаність боржника про виконавче провадження за відповідним судовим рішенням.
Нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) і ЦПК України (ст. 18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 вказаного Закону право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Скориставшись наданими йому законом повноваженнями, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович 09 вересня 2020 року звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , як боржника у праві виїзду за межі України до виконання останнім своїх зобов'язань.
В поданні приватний виконавець стверджував, що «Декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність» за 2020 рік, подано боржником після того, коли приватним виконавцем оголошено боржнику усну вимогу повідомити місце його фактичного проживання з метою перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання, вилучення та опису належного боржнику майна. Також, боржник в поданій ним декларації повідомив, що у нього відсутнє будь - яке рухоме чи нерухоме майно, доходи та кошти, проте з поданої декларації незрозуміло за які кошти боржник забезпечує своє існування. В межах проведених заходів примусового виконання рішення, скеровано запити у реєструючі органи, проведено перевірку майнового стану боржника та встановлено, що останній пенсії не отримує, не має відкритих рахунків в банківських та інших фінансових установах, транспортні засоби за ним не зареєстровані, зобов'язання боржник не виконує.
В свою чергу, порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України визначено у ст. 441 ЦПК України, відповідно до якої питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Отже, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
В свою чергу, права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження».
У частині 5 статті 19 цього Закону вказано, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення , допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій , за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини, своєчасно з'являтися на вимогу виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
На переконання колегії суддів, встановлені обставини справи свідчать про те, що боржник ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання зобов'язань із сплати суми боргу, визначеної рішенням суду, оскільки не виконує своїх обов'язків, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження".
Крім цього, на заперечення доводів подання приватного виконавця та відповідних висновків місцевого суду, апелянт не надав жодного доказу на спростування таких по суті. Апелянтом не долучено жодних підтверджуючих документів про сплату заборгованості безпосередньо на рахунок стягувача до моменту відкриття виконавчого провадження, а також відсутні докази часткового стягнення під час перебування виконавчого документа на виконанні в інших органах ДВС, а також відсутні відмітки про стягнення на самому виконавчому документі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28.12.2020 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Бойко С.М.
Крайник Н.П.