Справа № 463/8460/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1236/20 Доповідач: ОСОБА_2
28 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
апелянта ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року,
ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_7 від 28 серпня 2020 року про закриття кримінального провадження за №42020210000000165 від 9 липня 2020 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою скасувати постанову слідчого від 28 серпня 2020 року про закриття кримінального провадження №42020210000000165 від 9 липня 2020 року.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді є упередженою та невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Вказує, що за його заявами було внесено відомості до ЄРДР за №42020210000000165 від 9 липня 2020 року за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України; №42019210000000199 від 4 грудня 2019 року, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
Разом з тим, слідчим ОСОБА_7 не проведено жодних процесуальних дій стосовно поданої ним заяви від 5 червня 2020 року за №930, у якій чітко вказано про вчинення кримінальних правопорушень.
Вказує на те, що слідчим не проводились розшуково-слідчі дії, ним було надано інформацію тільки про хід справи, однак не вказано, що саме було досліджено стосовно заявлених кримінальних правопорушень.
Крім того, у мотивувальній частині постанови про закриття кримінального провадження слідчий підтвердив свою бездіяльність, вказавши, що нічого не встановив з допиту свідків.
Однак, не зважаючи на це, слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду скарги, на думку особи, яка звернулася зі скаргою, поводився упереджено та захищав зловживання слідчих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , котрі винесли невмотивовані постанови про закриття кримінальних проваджень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження, прокуратурою Тернопільської області від 9 липня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2020 року, розпочато кримінальне провадження №42020210000000165 за фактом неналежного виконання службових обов'язків процесуальним керівником прокуратури Тернопільської області при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42019210000000199.
9 липня 2020 року заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Тернопільську область прокуратури Тернопільської області ОСОБА_9 визначено підслідність у кримінальному провадженні №42020210000000165 від 9 липня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Львові.
Відповідно до оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження від 28 серпня 2020 року, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42020210000000165 від 9 липня 2020 року, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв'язку з відсутністю складу у діях працівників прокуратури та слідчого ДБР кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Під час досудового розслідування, проведеного за заявою ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення, слідчий встановив відсутність складу кримінального правопорушення, оскільки ним не встановлено об'єктивних даних про наявність в діях працівників прокуратури ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та слідчого ДБР ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Зокрема, з об'єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причиновий зв'язок між вказаними діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
При цьому службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що полягає у невиконанні службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі; 2) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне славлення до них, що проявляється у вчиненні службовою особою дій в межах службових обов'язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.
Крім того, склад службової недбалості передбачає завдання істотної шкоди, під якою, як це визначено у примітці до ст. 364 КК України, слід розуміти школу, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
З суб'єктивної сторони службова недбалість є необережним злочином.
Таким чином дії слідчого, прокурора мають полягати у невиконанні чи неналежному виконанні покладених на них службових обов'язків. При цьому такі дії мають вчинятися з необережності та заподіювати істотну шкоду правам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. Тобто законодавцем чітко визначено, що істотна шкода має полягати у прямій дійсній шкоді, яка настала в результаті вчинення злочину та є закономірним наслідком, у даному випадку, невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків.
З заяви ОСОБА_6 вбачається, що слідчий ОСОБА_8 25 лютого 2020 року виніс постанову про закриття кримінального провадження №42019210000000199, а процесуальні прокурори групи прокурорів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказану постанову не скасували. Тобто фактично ОСОБА_6 не погоджується з рішеннями слідчого та прокурорів.
У ході досудового розслідування кримінального провадження проведено наступні слідчі дії: проведено допити свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які вказали, що, на їхню думку, постанова про закриття кримінального провадження є законною. Свідок ОСОБА_11 надала пояснення, в яких вказала, що не перевіряла законність рішення слідчого.
Крім того, слідчим ОСОБА_7 для допиту викликався заявник ОСОБА_6 , що стверджується повістками про виклик на 23 липня 2020 року та 24 липня 2020 року, які, як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, були отримані заявником 16 липня 2020 року.
Враховуючи наведене, висновок слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України ґрунтується на всебічному, повному дослідженні всіх обставин кримінального провадження, належної оцінки доказів, здійсненої відповідно до вимог ст. 94 КПК України, та з таким висновком слідчого погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
При закритті провадження слідчим було дотримано процесуального порядку винесення постанови, оскаржувана постанова винесена з проведенням усіх необхідних для прийняття такого рішення процесуальних дій. Слідчий вірно оцінив отримані відомості у їх комплексі, прийняв до уваги вичерпні можливості досудового розслідування та дійшов правильного висновку про відсутність в діях працівників прокуратури та слідчого ДБР складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Слідчий суддя при розгляді скарги ОСОБА_6 перевірив дотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону, спростував наведені в скарзі мотиви та дійшов правильного висновку про законність винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий під час досудового розслідування та слідчий суддя при судовому розгляді скарги неповно та невсебічно дослідили матеріали провадження, надали неналежну правову оцінку зазначеним доказам та обставинам, на підставі чого зробили необґрунтований висновок про закриття кримінального провадження, не знайшли свого підтвердження, оскільки такі зводяться до незгоди з прийнятими процесуальними рішеннями.
Покликання апелянта на те, що постанова про закриття кримінального провадження №42019210000000199 від 4 грудня 2019 року скасована слідчим суддею, що, на його думку, зумовлює наявність в діях слідчого та прокурорів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, не береться до уваги колегією суддів, виходячи з наступного. Можливість оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження передбачена, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України. Пунктом 1. ч. 2 ст. 307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
Таким чином законодавцем встановлено порядок оскарження рішення слідчого до слідчого судді та передбачено, як один з варіантів перегляду такого рішення, його скасування. Зазначені дії здійснюються виключно у правовій площині, а тому скасування слідчим суддею постанови слідчого про закриття кримінального провадження саме по собі не може розцінюватися як вчинення слідчим та прокурорами у кримінальному провадженні діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення.
Аргументи апелянта про те, що під час розгляду його скарги слідчий суддя поводився упереджено не беруться до уваги, оскільки чинним законодавством передбачено можливість особи заявити відвід слідчому судді, якщо, зокрема, існують сумніви в його неупередженості. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 таким правом не скористався.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді та постанови слідчого про закриття кримінального провадження не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4