Справа № 465/4966/17 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/2433/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 46
29 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю представника позивача Яшина В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг-Агро» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2020 року в складі судді Кузь В.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг-Агро» про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи,-
встановила:
У серпні 2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її законний представник, звернулися до суду з позовом до ТзОВ «Лемберг-Агро» про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи.
Вимоги обгрунтовували тим, що ОСОБА_4 , чоловік позивачки ОСОБА_1 , працював тваринником у ТзОВ «Лемберг - Агро». 27 вересня 2013 року під час виконання трудових обов'язків на території підприємства, а саме доручення директора зробити вольєр для собак, ОСОБА_4 загинув. 12 квітня 2016 року складений акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 вересня 2013 року о 10 годині 20 хвилин у ТзОВ «Лемберг - Агро», згідно із яким комісія дійшла висновку, що даний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом і на нього складається акт форми Н-1. Також, в цей день складено акт №1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом відносно ОСОБА_4 .
Те, що вказаний нещасний випадок є пов'язаним з виробництвом, встановлено також рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2017 року у справі № 461/7682/16-ц за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі Львівської області до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування Акту проведення розслідування нещасного випадку та зобов'язання до вчинення дій, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року.
З акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 вересня 2013 року о 10 год. 20 хв. у ТзОВ «Лемберг - Агро» встановлено, що на місці нещасного випадку була розкидана бруківка, яка лежала в сухій траві, крім того, як встановила комісія, на підприємстві вільно бігали собаки, що порушує правила утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР від 17.06.1980 року. Комісія в акті спеціального розслідування нещасного випадку зазначає, що особою винною в нещасному випадку, що стався на виробництві, є директор підприємства.
Крім цього, з часу загибелі чоловіка ОСОБА_4 , позивачка залишилась без доходів, без роботи та з маленькою 3-х річною дитиною, яку потрібно було годувати і забезпечувати, відтак прийшлось змінити місце проживання і вони з дочкою переїхали до міста Львова, де проживали у сестри, не мали ніяких доходів, тому потрібно було знайти роботу, а для цього потрібно влаштувати доньку в садочок, що в сучасних реаліях є великою проблемою для матері - одиночки, яка взагалі немає грошей. Їй вдалось влаштуватися на роботу медсестрою в комунальну 2 міську лікарню м. Львова, в результаті постійних хвилювань, виявилась фіброаденома молочної залози, як зазначають лікарі, вказане є наслідком важких психологічних навантажень, хронічного стресу, а також недоліку сну і відпочинку. В результаті загибелі її чоловіка, малолітня дитина позбавлена батьківського виховання. Зважаючи на те, що їй потрібно працювати в два рази більше для того, щоб забезпечити себе і дитину, вона, змушена рідко бувати вдома з дитиною, котра незаслужено позбавлена батьківської турботи та виховання. Дитина перебуває в постійній депресії, замкнулась в собі, їй не вистачає уваги, вона дуже сумує за батьком.
Зважаючи на те, що неможливо переоцінити глибину і тривалість моральних страждань, характер психологічної травми, яка отримана у зв'язку з смертю чоловіка та батька малолітньої дитини, неможливість повернути до життя найріднішу людину, неможливість отримання дочкою батьківського виховання, враховуючи наявність винних дій зі сторони ТзОВ «Лемберг - Агро», вважає, що сума заподіяної моральної шкоди становить 320 тисяч гривень з розрахунку 40 тисяч гривень на рік для неї, позивача, і 40 тисяч гривень на рік для дочки, ОСОБА_2 , протягом 4 років з моменту трагедії.
Просила стягнути з ТзОВ «Лемберг - Агро» в її користь моральну шкоду заподіяну смертю чоловіка та батька їхньої дитини ОСОБА_4 в розмірі 160 тисяч гривень, а також на користь дочки ОСОБА_2 в розмірі 160 тисяч гривень, стягнути з ТзОВ «Лемберг - Агро» на її, позивача, користь витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТзОВ «Лемберг-Агро» про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи задоволено частково.
Стягнуто з ТзОВ «Лемберг - Агро» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю її чоловіка ОСОБА_4 , в розмірі 100 000 грн.
Стягнуто з ТзОВ «Лемберг - Агро» на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , моральну шкоду, заподіяну смертю її батька ОСОБА_4 в розмірі 150 000 грн.
Стягнуто з ТзОВ «Лемберг - Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.
Стягнуто з ТзОВ «Лемберг - Агро» на користь держави судовий збір в розмірі 2500 гривень.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржили позивач ОСОБА_1 у власних інтересах, а також в інтересах дочки ОСОБА_2 , а також відповідач ТзОВ «Лемберг-Агро».
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зводиться до незгоди з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним, при цьому суд необґрунтовано задоволив такий лише частково.
Покликається на процесуальну поведінку сторони відповідача щодо затягування розгляду справи та невизнання позову у справі.
Звертає увагу, що відповідач за 7 років не вжив жодних дій для навіть часткового відшкодування моральної шкоди.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у відповідній частині, суд першої інстанції не обґрунтував такої відмови, за виключенням посилання на принцип розумності, при цьому відповідач не довів належними доказами можливість зменшення суми відшкодування.
Покликаючись на практику Європейського суду з прав людини просить скасувати частково рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Лемберг-Агро» вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню.
Не погоджується із покликання місцевого суду при вирішенні даної справи на судові рішення у справі № 461/7682/16, оскільки касаційним судом змінено рішення судів першої та апеляційної інстанції, при цьому вважає, що суд мотивував рішення обставинами, які не були встановлені рішеннями інших судів.
Покликається на те, що суд не з'ясував протиправності діяння заподіювача шкоди та чи взагалі товариство було заподіювачем шкоди, не з'ясував причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та саме основне, не з'ясував вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, судом не наведено жодних доказів, які б встановлювали вину товариства у смерті чоловіка позивачки.
Також, не погоджується з розрахованим судом та стягнутим розміром моральної шкоди.
На думку відповідача, період компенсації моральної шкоди повинен розраховуватися з 12.04.2016 (час визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом) по грудень 2016 (одруження вдруге), тому повинен становити 11988 грн. для ОСОБА_1 та 59999,94 грн. для ОСОБА_2 , оскільки розраховується по час подання позовної заяви.
Крім цього зазначає, що суд не дав оцінки тому, що позивачка та її дочка отримали одноразову допомогу кожна та допомогу на сім'ю, а дочка щомісячно отримує страхову виплату, при цьому такі суми виплачуються за рахунок внесків, які сплачує товариство.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_5 апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав, при цьому заперечив доводи апеляційної скарги ТзОВ «Лемберг-Агро».
Представник відповідача ТзОВ «Лемберг-Агро», будучи повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу товариства, в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_5 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок смерті чоловіка та батька позивачам завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вони втратили близьку людину, зазнали постійних психологічних хвилювань. Незважаючи на сплив часу і утворення нової сім'ї, позивачі постійно перебувають у напруженому психологічному стані. Смерть чоловіка змусила позивача повністю змінити спосіб життя, переїхати в інше місто, самостійно заробляти та облаштовувати свій побут, оскільки заробіток загиблого чоловіка був основним джерелом їх сімейного бюджету, що не може не викликати переживань, страждання, стресу та депресії. Таким чином, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходив з обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, істотності вимушених змін у життєвих стосунках, наслідків, що наступили, тому враховуючи принципи розумності і справедливості дійшов висновку, що належною компенсацією спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди є сума у розмірі 100 000 гривень, а ОСОБА_2 сума у розмірі 150 000 гривень.
Крім цього, суд вирішив питання розподілу судових витрат.
Судом встановлено такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
23.05.2010 між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 23.05.2010 Грусятицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області (т. 1 а.с. 26).
В цьому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 11.12.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції Львівської області (т. 1 а.с. 27).
Згідно свідоцтва про смерть, виданого 27.09.2013 виконавчим комітетом Грусятицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 28 років, про що складено актовий запис № 29 (т. 1 а.с. 25).
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25.01.2017 у цивільній справі №461/7682/16-ц відмовлено в позові Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі Львівської області до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа ОСОБА_6 , про скасування Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 27 вересня 2013 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лемберг-Агро» з ОСОБА_4 за формою Н-5 від 12 квітня 2016 року, Акту № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, з ОСОБА_4 за формою Н-1 від 12 квітня 2016 року, що затверджені начальником головного управління Держпраці у Львівській області та зобов'язання Головне управління Держпраці у Львівській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 27 вересня 2013 року з ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 8)
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2017 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жидачівському районі Львівської області відхилено (т. 1 а.с. 13).
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у цій же цивільній справі №461/7682/16-ц апеляційну скаргу ТзОВ «Лемберг-Агро» залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року, справа № 461/7682/16-ц, касаційну скаргу ТзОВ «Лемберг-Агро» задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року змінено. У мотивувальній частині рішення зазначено, що колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, неправильно застосували норми матеріального права, ухваливши по суті правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, касаційний суд зазначив, що оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач звертався із заявою про проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування в іншому складі комісії до органу Держпраці, то право на оскарження оспорюваних актів у позивача не виникло.
Таким чином, обставини щодо нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом відносно ОСОБА_4 вже були предметом судових розглядів судів різних інстанцій, відтак рішення у таких мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, а обставини встановлені у таких не підлягають доказуванню в силу вимог статті 82 ЦПК України.
В цьому контексті колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТзОВ «Лемберг-Агро» стосовно незгоди із покликання місцевого суду при вирішенні даної справи на судові рішення у справі № 461/7682/16, з підстав зміни касаційним судом рішення судів першої та апеляційної інстанції, оскільки підстава зміни не полягає у переоцінці доказів чи встановлення інших фактичних обставин справи.
Звертаючись з позовними вимогами у даній справі та відстоюючи особисті інтереси, а також інтереи малолітньої доньки ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 покликається на те, що в результаті загибелі її чоловіка, яка мала місце у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом, як малолітня дитина так і вона особисто, зазначили непоправної моральної шкоди, глибину і тривалість моральних страждань не можливо переоцінити, враховуючи наявність винних дій зі сторони ТзОВ «Лемберг - Агро», заподіяну моральну шкоду оцінювала у 320 тисяч гривень з розрахунку 40 тисяч гривень на рік для неї та 40 тисяч гривень на рік для дочки, ОСОБА_2 , протягом 4 років з моменту трагедії.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З досліджених матеріалів справи, а також судових рішень по справі № №461/7682/16-ц встановлено, що 27 вересня 2016 року о 08.00 год. ОСОБА_4 прийшов на роботу в ТзОВ «Лемберг-Агро». Згідно наданих усних та письмових пояснень працівників товариства, будь-яких тілесних ушкоджень (синців, набряків) на обличчі ОСОБА_4 не було і він був допущений до виконання своїх функціональних обов'язків. Близько 10.00 год. директор ТОВ «Лемберг-Агро» ОСОБА_7 дала доручення ОСОБА_4 зробити вольєр для двох щенят. Згідно з поясненням тваринника ОСОБА_8 , ОСОБА_4 разом із ним несли великий дерев'яний щит до контрольно - пропускного пункту. Спереду щит ніс ОСОБА_4 , а ОСОБА_9 в цей час йшов позаду ОСОБА_8 . Йдучи позаду них, ОСОБА_9 почув, що ОСОБА_8 закричав, що ОСОБА_4 впав. Однак, ОСОБА_9 не надав цьому значення, тому що думав, що ОСОБА_4 спіткнувся, так як на траві було багато бруківки, яку напередодні ставили від контрольно - пропускного пункту до адміністративного будинку. До ОСОБА_4 підбіг ОСОБА_8 та охоронець ОСОБА_11 , які стали надавати ОСОБА_4 долікарську допомогу, принесли води, викликали швидку медичну допомогу та повідомили керівництво товариства. По прибутті на місце події лікарі констатували смерть ОСОБА_4
12 квітня 2016 року складений Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 вересня 2013 року о 10.20 год. у ТзОВ «Лемберг-Агро», згідно якого нещасний випадок із ОСОБА_4 1985 р.н. вважається тим, що пов'язаний з виробництвом і на нього складається акт форми Н-1 (т. 1 а.с. 16-21).
Зокрема, з Акту вбачається, що причинами настання нещасного випадку є організаційні, які полягають у відсутності у товаристві системи управління охороною праці, працівника допущено до роботи без проведення медичного огляду, не проведено інструктажу з охорони праці.
В свою чергу, при судово-токсикологічній експертизі речового доказу крові з трупа ОСОБА_4 , алкоголів та ознак гострих чи хронічних захворювань при судово-медичній експертизі, не виявлено.
При цьому, в матеріалах справи наявні дві окремі думки щодо нещасного випадку, який стався 27.09.2013 з одної з яких слідує, що висновок про те, що нещасний випадок є таким, що пов'язаний з виробництвом є передчасним, а у іншій йдеться про те, що через розбіжність у показах свідків та висновку судово-медичної експертизи щодо смерті потерпілого, нещасний випадок недоцільно пов'язувати з виробництвом.
Постановою від 01 жовтня 2013 року старшого слідчого відділу Жидачівського РВ ГУ МВСУ у Львівській області Заяць О.Я. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150200000941 від 27 вересня 2013 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 120 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
Відповідно до ст. 160 КЗпП України постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці (ст. 141 КЗпП України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи наведені вище обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів констатує, що нещасний випадок, що стався з чоловіком позивачки мав місце під час виконання ОСОБА_4 трудових обов'язків, відтак цілком обґрунтовано визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, про що складено Акт від 12.04.2016, за яким саме дії або бездіяльність директора ТзОВ «Лемберг-Агро» ОСОБА_7 зазначені такими, що призвели до настання нещасного випадку
Будь які доводи апеляційної скарги в цій частині, а саме, що нещасний випадок з ОСОБА_4 відбувся не з вини відповідача ТзОВ «Лемберг-Агро», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося вище, загибель працівника сталася в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, в робочий час, з вини відповідача.
Крім цього, належних доказів на спростування відповідного висновку суду колегією суддів не встановлено, тому оцінюючи Акт проведення спеціального розслідування за загальними правилами оцінки доказів, у суду відсутні достатні підстави відхилення такого, як доказу у справі та, як наслідок прийняття іншого рішення.
Позивачка стверджує, що смерть чоловіка змусила її повністю змінити спосіб життя, переїхати в інше місто, самостійно заробляти та облаштовувати свій побут, оскільки заробіток загиблого чоловіка був основним джерелом їх сімейного бюджету.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що внаслідок смерті чоловіка та батька позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вони втратили близьку людину, зазнали постійних психологічних хвилювань, такі обставини не можуть не викликати переживання, страждання, стрес та депресію, відтак факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами та доповненнями, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди позивачці та її малолітній дочці, як членам сім'ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
В свою чергу, колегія суддів звертає вагу на те, що у цивільному праві в справах про відшкодування шкоди на відміну від права кримінального діє принцип презумпції вини відповідача, тому саме відповідач має довести, що шкода заподіяна не з його вини, при цьому, як зазначено вище, за наслідками дослідження наданих по справі доказів, колегія суддів прийшла висновку про те, що нещасний випадок з ОСОБА_4 відбувся з вини відповідача ТзОВ «Лемберг-Агро».
Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Зважаючи на те, що факт спричинення моральної шкоди позивачам у зв'язку із смертю чоловіка та батька встановлений та підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується про наявність підстав для стягнення грошового виразу такої з відповідача, як роботодавця особи, яка загинула в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, а також принципи розумності і справедливості та прийшов обґрунтованого висновку, що належною компенсацією спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди є сума у розмірі 100 000 гривень, а ОСОБА_2 сума у розмірі 150 000 гривень.
Належних доказів стосовно того, що стягнута судом сума на відшкодування моральної шкоди не відповідає обставинам справи у даний час та з врахуванням інших обставин, які мають місце, сторона позивача не навела, а колегією суддів не встановлено.
При цьому, необхідно зазначити, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, відтак моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг-Агро» - залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 липня 2020 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 30 грудня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк