Справа № 447/2705/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1214/20 Доповідач: ОСОБА_2
21 грудня 2020 року м. Львів.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судових засідань ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року про відмову у застосуванні до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,
з участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_6
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні спільного клопотання адміністрації Миколаївської ВК №50 та спостережної комісії Миколаївської РДА про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 .
Не погоджуючись із даною ухвалою, захисник засудженого подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити йому строк на оскарження ухвали суду, скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою задоволити спільне клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання.
Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що негативна поведінка ОСОБА_6 мала місце на етапі досудового розслідування, а не на етапі виконання вироку суду. Перебування засудженого на профілактичному обліку як схильного до суїциду не заслуговує уваги, оскільки ОСОБА_9 схильний до самогубства, що не може негативно вплинути на оточуючих, а навпаки перебування засудженого в соціумі сприятиме швидшому виправленню його поведінки в цій частині. Просить також врахувати виключно позитивну поведінку засудженого.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та засудженого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційні вимоги, виступ прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження засудженим не пропущено. А відтак такий не підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Як убачається, із матеріалів справи, ОСОБА_6 засуджений 13.04.2016 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ст. 152ч.4КК України до 10 років позбавлення волі. 29.08.2016р. Згідно ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області, застосовано ст. 75ч.2 КК України та зараховано строк перебування під вартою з 04.04.2015р. по 29.06.2016р. - 1 рік 2 місяці 25 днів.
Адміністрація Миколаївської ВК №50 та спостережна комісія Миколаївської РДА клопочуть про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 , так як він відбув встановлену законом частину покарання, і довів своє виправлення. За весь час відбування покарання в Миколаївській ВК №50 мав 5 заохочень, порушеннь режиму утримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався.
Однак, ОСОБА_6 засуджений до позбавлення волі за тяжкий злочин, відбуває покарання у виді позбавлення волі в Миколаївській ВК №50 з 30.11.2018 року. За весь час відбування покарання неодноразово порушував режим утримання, притягався до дисциплінарної відповідальності. Перебуває на профілактичному обліку, як такий, що схильний до "суїциду" . Покращення його поведінки спостерігається на протязі нетривалого періоду часу
Наявність у засудженого заохочення на думку суду не свідчать про те, що він довів своє виправлення, оскільки належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, його належна поведінка є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання.
Суд першої інстанції вірно оцінив те, що сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого ОСОБА_6 , яка передбачена в ч.2 ст. 81 КК України, являється основною умовою при застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Належне виконання засудженим законних вимог адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання та його належна поведінка є для засудженого обов'язком впродовж всього строку відбування покарання.
Враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_6 суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що відбуваючи призначене судом покарання, засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, а відтак не заслуговує на застосування до нього умовно - дострокового звільнення. ОСОБА_6 , відбуваючи покарання, почав ставати на шлях виправлення, що ще не дає достатніх підстав застосувати до нього положення ст. 81 КК України.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника засудженого є безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою скасування чи зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено, відтак ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а подана апеляційна скарга - до задоволення не підлягає, як безпідставна.
Керуючись 404, 407, 409, 419, 422 КПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення , а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року про відмову у застосуванні до засудженого ОСОБА_6 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4