Справа № 450/436/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/2460/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 84
29 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року в складі судді Мусієвського В.Є. у справі за поданням головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Диких О.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,-
встановила:
У січні 2020 року головний державний виконавець Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Диких О.О. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, просив звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 266 кв.м., та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий № 462368600:01:002:0774.
Оскаржуваною ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за поданням головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Диких О.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд застосував при постановленні оскаржуваної ухвали аналогію закону, при цьому відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України аналогія закону та права застосовується, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, при цьому правовідносини, які виникають при здійсненні судочинства не є спірними.
Крім цього, норми процесуального закону врегульовують не спірні правовідносини, а порядок, процедуру вирішення спору.
Вважає, що процедура звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яка врегульована ст. 440 ЦПК України, не передбачає можливості застосування положення п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а безальтернативний обов'язок суду розглянути і вирішити відповідне подання.
Також звертає увагу на те, що у поданні від 13.03.2019, яке було вирішене ухвалою суду від 27.10.2019, державний виконавець зазначав цілком інші підстави, ніж у поданні державного виконавця, у відкритті провадження у справі за яким відмовлено.
Покликаючись на обставини справи та положення ЗУ «Про виконавче провадження» зазначає, що єдиним способом виконати рішення суду є задоволення подання державного виконавця.
Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
В судовому засіданні апелянта ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, в обґрунтування надали пояснення, аналогічні доводам скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 27 березня 2019 року, справа № 450/436/15 (провадження № 6/450/40/19), вже було відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 266 кв.м. і земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий № 462368600:01:002:0774, тому застосувавши аналогію закону, суд відмовив у відкритті провадження у справі за поданням головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Диких О.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
За змістом частини 5 ст. 12 ЦПК України на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Порядок пред'явлення позову регламентований статтею 184 ЦПК України.
При цьому, підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтю 186 ЦПК України.
Зокрема, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
В свою чергу, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (ст. 440 ЦПК України).
Положення зазначеної статті знаходяться у Розділі VІ, який стосується процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Враховуючи наведене, колегія суддів виходить з того, що порядок подання позову та порядок звернення приватного чи державного виконавця із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є різними за змістом стадіями цивільного судочинства.
Зокрема, якщо подання позову у будь якій справі є початковою стадією (етапом), яка завершується прийняттям рішення по суті спору, то питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), належить до заключної стадії та стосується виконання рішення суду у справі.
Більше того, якщо у позовному провадженні, є етап відкриття провадження у справі, де передбачена можливість суду з тих чи інших підстав відмовити у відкритті провадження, то етап виконання рішення, як заключна стадія цивільного судочинства, такої можливості чи права суду не передбачає.
Тобто цивільним процесуальним законом не передбачено права чи обов'язку суду відкривати провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а відтак і можливості відмовити у відкритті провадження у такій категорії справ.
Разом з цим, зважаючи на те, що порядок розгляду подання державного виконавця чи приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), передбачений Главою 3 розділом VІ ЦПК України, застосування аналогії закону у даному випадку не потребується.
Таки чином, вирішуючи питання прийняття до розгляду подання державного виконавця суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки безпідставне застосування ст. 186 ЦПК України призвело до постановлення помилкової ухвали.
На новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно звернути увагу, з врахуванням принципу диспозитивності та відповідних положень ЦПК України, на категорію спору та вирішити по суті подання головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Диких О.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Враховуючи наведені обставин, колегія суддів приходить переконання про підставність апеляційної скарги та необхідність скасування оскаржуваної ухвали з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 30 грудня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк