Справа № 459/2189/20 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я.
Провадження № 22-ц/811/2598/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 23
29 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року в складі судді Отчак Н.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської міської ради про поновлення договору оренди землі,-
встановила:
У серпні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Червоноградської міської ради про поновлення договору оренди землі.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що 05.10.2011 між Червоноградською міською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва частини торгового залу з метою реконструкції власної квартири під магазин. Строк дії договору 3 роки.
В підтвердження подальшого виконання умов вказаного договору, а саме сплати орендної плати за рік, позивачкою надано лист ГУ ДПС у Львівській області №30107/10/58.6-21 від 14.07.2020 зі змісту якого вбачається, що відповідно до інтегрованої картки платника податку по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на рахунок орендної плати за землю в 2014-2020 рр. було сплачено відповідні кошти.
12.06.2020 позивачка звернулася до Червоноградської міської ради з вимогою про визнання договору оренди землі поновленим, однак відповіді не отримала, що стало підставою звернення до суду з даним позовом про поновлення договору оренди землі.
Оскаржуваною ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської міської ради про поновлення договору оренди землі - відмовлено.
Роз'яснено позивачці, що дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Ухвалу суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 , вважає ухвалу безпідставною.
В апеляційній скарзі зазначає, що звернулася до суду, як фізична особа, оскільки ФОП ОСОБА_1 на час подачі позову припинено, при цьому до апеляційної скарги додала копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого слідує, що 07.10.2019 на підставі власного рішення припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.
Просить скасувати ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Учасники справи в судове засідання не прибули, позивач ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, представник відповідача Червоноградської міської ради не повідомив суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред'явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наявні матеріали справи та вимоги закону колегія суддів приходить переконання, що оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам закону.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників справи, дає підстави для висновку про те, що спір існує між відповідачем - юридичною особою та позивачем - фізичною особою-підприємцем, тому не належить до розгляду в межах цивільної юрисдикції, а має вирішуватись в порядку господарського судочинства.
При постановленні оскаржуваної ухвали, суд покликався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 03.04.2019, справа № 727/1002/17 (провадження № 11-1492апп18).
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Порядок пред'явлення позову регламентований статтею 184 ЦПК України.
При цьому, підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтею 186 ЦПК України.
Зокрема, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), а також пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовними вимогами, предметом яких є зобов'язання визнати договір оренди землі, який зареєстрований 10.02.2012 за № 461180004000150 земельної ділянки з кадастровим номером 4611800000:02::008:0036 поновленим, в позовній заяві визначила відповідачем Червоноградську міську раду, як юридичну особу.
Як встановлено судом, спірний договір оренди земельної ділянки був укладений між Червоноградською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), як підприємцем.
Натомість, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначена як фізична особа, а не фізична особа-підприємець.
При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 на підставі власного рішення припинила підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець, а запис про державну реєстрацію припинення внесений 07.10.2019 (а.с. 11-12).
Наведене дає підстави для висновку про те, що станом на час звернення у Червонорадську міську раду з вимогою про визнання договору оренди поновленим (червень 2020 року), так і на час подання даної позовної заяви (серпень 2020 року), позивачка ОСОБА_1 не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, оскільки відповідна інформація була відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, висновок районного суду з приводу суб'єктного складу даного спору, а саме те, що сторонами у цій справі є юридична особа та фізична особа-підприємець, і як наслідок належність спору до господарської юрисдикції, є помилковим, оскільки позов у спірних правовідносинах пред'явлений до Червоноградської міської ради, позивачкою ОСОБА_1 , як фізичною особою.
Таки чином, суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі характер спірних правовідносин не з'ясував, на зазначене уваги не звернув, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки неправильне застосування ст. 186 ЦПК України призвело до постановлення помилкової ухвали.
Що стосується покликання місцевого суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 03.04.2019, справа № 727/1002/17, таке є недоцільним, оскільки, як суб'єктний склад спору у цій справі, так і зміст вимоги, є іншими, тобто не аналогічними.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що передшкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи наведені обставин, колегія суддів приходить переконання про підставність апеляційної скарги та необхідність скасування оскаржуваної ухвали з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу - задовольнити.
Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 29 грудня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк