Справа № 456/4327/19 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2853/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи:21
14 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю: секретаря Івасюти М.В.;
відповідача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського районного суду Львівської області від 25 червня 2020 року,
У листопаді 2019 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Дашавська селищна рада Стрийського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні спільним проїздом (заїздом), в якому просив суд зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкод у користуванні спільним проїздом (заїздом) шириною 5 метрів до належного йому житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та усунути перешкоди у користуванні спільним проїздом шляхом демонтажу металевої огорожі, зрізки яблуні, а також звільнення від будматеріалів, будівельних відходів, зелених насаджень та інших речей, які перешкоджають проїзду.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача, ОСОБА_5 , позивач прийняв спадщину, а саме: земельну ділянку площею 0,0637 га, кадастровий номер 4625355300:01:009:0031, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 90/100 часток житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований на згаданій земельній ділянці. Окрім цього, позивачу на підставі договору дарування належить також і 10/100 частин вказаного житлового будинку.
До належної позивачу земельної ділянки планом забудови передбачено спільний проїзд (заїзд) шириною 5 метрів, який пролягає повз земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності відповідачу. Вказаний проїзд зазначений у плані забудови земельної ділянки №69/988 від 24.06.1988 року, державному акті про право приватної власності на землю ЛВ І № 001891 від 31.07.1997 року, виданому на ім'я батька позивача, державному акті про право приватної власності на землю серії ЛВ-І № 000833 від 01.08.1997 року, виданому на ім'я відповідача. Вказаним проїздом понад двадцять років користувався батько позивача для доступу до належних йому будинку та земельної ділянки. Також згідно акту погодження меж від 15.03.2018 року відповідачем було погоджено без зауваження межі земельної ділянки як суміжним власником (землекористувачем).
Проте, весною 2018 року відповідач самовільно загородив вищезгаданий проїзд, встановив браму з хвірткою, біля якої положив бетонний стовпець, поскладував у проїзді будівельні відходи, шифер, дошки та висадив саджанці перед входом на його подвір'я, у зв'язку з чим його право проходу та проїзду транспортними засобами до будинку та земельної ділянки обмежено. Іншого доступу до земельної ділянки у нього немає. За заявою відповідача земельною комісією Дашавської селищної ради було проведено обстеження суміжних землекористувань та складено відповідний акт з фотофіксацією. У вказаному акті обстеження зазначено, що комісія зобов'язала відповідача у термін до 25.05.2018 року прибрати з проїзду загального користування шифер, дошки, провести обрізку яблуні та винограду, не чинити перешкод позивачу при проході чи проїзді до своєї присадибної ділянки, однак приписи комісії відповідач ігнорує і досі не виконав (а.с. 2-4).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у користуванні спільним проїздом (заїздом) шириною 5 м. до належного йому житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу металевої огорожі, зрізки яблуні, звільнення від будматеріалів, будівельних відходів, зелених насаджень та інших речей, які перешкоджають проїзду(а.с. 142-145).
Дане рішення оскаржив відповідач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Посилається на те, що «батько позивача, ОСОБА_4 , вдався до підробки документів, який самовільно захватив земельну ділянку, яка мала належати (відповідачу/апелянту), без дозволу (апелянта) бабусі побудував будинок».
Стверджує, що «головою Дашавської селищної ради ОСОБА_6 разом з депутатами були вироблені фальсифікаційні документи на земельні ділянки (зокрема - ОСОБА_5 , батька позивача)», чим порушили відповідача (апелянта) «право розпоряджатися своєю земельною ділянкою» (а.с. 148-153).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 2 ст. 356 ЦПК України - що в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6).
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення, задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що позивач ОСОБА_4 належними та допустимими доказами довів обставини, які входять до предмета доказування та на які він посилається, як на підставу свої позовних вимог, зокрема факт наявності у нього права на користування спірною земельною ділянкою - спільним заїздом, шириною 5 м до належної йому земельної ділянки та житлового будинку, а відповідачем та його представником жодних доказів на спростування наведеного позивачем надано не було.
В той же час, доводи апеляційної скарги зводяться лише до голослівних тверджень про «підробку» та «фальсифікацію документів» батьком позивача (як колишнього власника будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , який помер ще у 2002 році) та«головою Дашавської селищної ради ОСОБА_6 разом з депутатами», однак ця апеляційна скарга не містить доводів стосовно того, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставин та (або) докази, що мають значення для справи, були установлені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини та (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції тощо.
Так само, як відповідачем (апелянтом) не було подано до суду жодних доказів про його права на земельну ділянку на якій знаходиться спільний проїзд (заїзд) шириною 5 м до належного позивачу житлового будинку та земельної ділянки, який відповідача оскаржуваним рішенням суду зобов'язано звільнити від металевої огорожі, будівельних матеріалів та будівельних відходів, а також зелених насаджень та інших речей, які перешкоджають проїзду.
З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Стрийського районного суду Львівської області від 25 червня 2020 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 24 грудня 2020 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.