Справа № 303/3280/20
Іменем України
30 грудня 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача: Кожух О.А.,
суддів - Куштана Б.П., Бисаги Т.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року (суддя Кость В.В.), у справі за позовом акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Акцент - Банк» (далі - Банк) у червні 2020 року звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00001172553 від 17.08.2017 у сумі 22009,61 грн., яка складається з 12814,64 грн. - заборгованості за кредитом та 9194,97 грн. - заборгованості по відсоткам.
В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що відповідно до умов кредитного договору від 17.08.2017 № б/н, оформленого на підставі Анкети-Заяви від 17.08.2017 року, Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - Договір), Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 27.07.2020 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість у розмірі 22009,61 грн., в тому числі 11826,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 988,49 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 465,42 грн. - заборгованість за процентами на поточну заборгованість; 8729,55 грн. - заборгованість за процентами на прострочену заборгованість. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 10 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.
ОСОБА_1 оскаржив заочне рішення місцевого суду в апеляційному порядку в частині стягнення процентів за користування кредитом. Вказує, що суд, задовольняючи позов, виклав резолютивну частину рішення в інший спосіб, ніж заявлялось позивачем. Заперечує посилання суду на визнання відповідачем умов кредитного договору на підставі доданого банком витягу з умов та правил надання банківських послуг та правила користування кредитною карткою «Універсальна GOLD», оскільки в таких документах відсутня дата та підпис відповідача. Зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету - заяву, в якій відсутня дата її підписання. Стверджує, що банком неправомірно в період дії карантину було збільшено процентну ставку з 44,4 до 88,8.
Просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення відсотків за користування кредитом.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - змінити, з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав належним чином укладений договір між Банком та позичальником, яким сторони погодили умови кредитування.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17.08.2017 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в А-Банку (а.с. 6).
У заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг. В заяві зазначено, що ОСОБА_2 ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Отже, вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до Банку за отриманням банківських послуг.
Також до позовної заяви додані Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с.6-10), та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна GOLD», які також є витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеним на сайті (а.с.11).
Згідно з наданим Банком до позову розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.05.2020 становила 22009,61 грн., з яких: 12814,64 грн. - заборгованість за кредитом; 9194,97 грн. - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати, зокрема, надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За замістом ст. 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Колегія суддів вважає, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України (договір приєднання), оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «АКЦЕНТ-БАНК» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в А-Банку в будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Cуд першої інстанції вважав доведеним як факт отримання відповідачем кредиту, так і наявність підстав для стягнення кредитних коштів у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитом. Погодився з цим і апелянт, оскарживши рішення лише в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.
Свою позицію щодо належного доведення вимоги про стягнення заявлених відсотків за користування кредитом суд першої інстанції обґрунтовував тим, що представлені до суду докази є належними та допустимими відповідно до вимог ст.76-81 ЦПК. При цьому суд, прийнявши як докази витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНКУ» та витяг з Тарифів користування кредитних карт «Універсальна GOLD» , що розміщені на сайті www.a-bank.com.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не звернув уваги на те, що надані позивачем копії документів не містять підпису позичальника, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.08.2017 шляхом підписання анкети-заяви.
Так, наявна у матеріалах справи Анкета-заява не містить суми бажаного кредитного ліміту; не зазначено, який вид банківської картки просив видати відповідач. Фактично, у Анкеті-заяві містяться лише інформація про відповідача - його анкетні дані, місце його реєстрації, сімейний стан та ін.
У цій Анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді відсотків за користування кредитом, не визначено і розмір відсотків.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 Акціонерне товариство «Акцент-банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення в стягненні процентів за користування кредитом, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, необхідно скасувати з підстав, передбачених п.п.3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні такої вимоги.
Доводи апеляційної скарги щодо задоволення позову про стягнення складових боргу інших, ніж заявляв Банк у позовній заяві, колегія до уваги не бере. Так, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення з відповідача 11826,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; та 988,49 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту - як зазначено у розрахунку заборгованості, наданому Банком. Загальна сума такого стягнення становить 12814,64 грн., як і просив Банк у позовній заяві, тому зазначення судом складових боргу за тілом кредиту не є виходом за межі позовних вимог.
Апелянт оскаржує рішення місцевого суду лише в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Відповідно до п.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1, 10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
При пред'явленні позову Банком було сплачено 2102 грн. судового збору (а.с. 4), а за подачу апеляційної скарги відповідач сплатив 3153 грн. (а.с. 71). Оскільки позов підлягає частковому задоволенню (на 58,22 %), тому на користь позивача підлягає стягненню 1223,78 грн. На користь відповідача з позивача слід стягнути пропорційно тим вимогам, у задоволенні яких відмовлено (41,78 %) - 1317,32 грн. Відтак, відповідно до ч. 10 ст 141 ЦПК України, на користь відповідача з позивача слід стягнути 93,54 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами на поточну заборгованість та за процентами на прострочену заборгованість - скасувати, та увалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 9194,97 грн. - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 93,54 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач
Судді