33/804/656/20
266/3984/20
28 грудня 2020 року м. Маріуполь
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Свіягіна І.М.,
за участю секретаря судового засідання Чепіги Н.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце служби: військова частина НОМЕР_1 , посада: кулеметник 2 відділення морської піхоти 1 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти, місце реєстрації : АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-11 КУпАП та провадження у справі закрито, у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
згідно постанови судді 03.08.2020 року о 08-30 годин, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби в/ч № НОМЕР_1 в м. Маріуполі Донецької області. Повернувся самостійно до в/ч НОМЕР_1 - 03.08.2020 року приблизно о 14-00 годині. Поважних причин відсутності не надав. дозволу на залишення місця служби не отримував. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Постановою судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, провадження у справі закрито, у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що, п.4 ст.10 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року для військовослужбовців строкової військової служби, встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Користуючись своїм правом, він покинув військову частину 01.08.2020 року. З'явитися за місцем служби повинен був 03.08.2020 року о 08:30 год. ранку. Але фактично прибув 03.08.2020 року приблизно о 14:00 год., про що повинен бути запис в журналі чергового на контрольно-пропускному пункті військової частини за дане число.
Причиною запізнення було прибуття потягу №084к сполученням станція ім. Т.Шевченка- місто Маріуполь об 11:03 год., яким він повертався по завершенню вихідних до військової частини. Також, за допомогою смс-повідомлення, він сповістив старшину ОСОБА_2 про своє запізнення, що підтверджується зробленим скріншотом даного повідомлення, доданим до матеріалів справи.
Вважає, що причина його запізнення є поважною, оскільки він не міг вплинути на час прибуття потягу і змінити обставини, які б не дозволили запізнитися на службу.
Крім того, моментом неприбуття вчасно на службу є 04 серпня 2020 року, а так як він 04 серпня 2020 року перебував за місцем несення служби, то підстави для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ч.4 ст.172-11 КУпАП та притягнення його до відповідальності - відсутні, що в свою чергу вказує на відсутність складу правопорушення за даною нормою закону.
Наголошує, що ним до суду першої інстанції надсилалося клопотання про витребування доказів по справі, а саме: залізничного квитка на ім'я ОСОБА_1 на 02.08.2020 року №084к сполученням станція ім. Т.Шевченка- місто Маріуполь, яким він повертався по завершенню вихідних до військової частини, в якому зазначено шлях прямування, дату та час прибуття. Самостійно надати цей доказ він не може, оскільки квиток не зберіг, а за зверненням до регіональної філії «Приднепровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» щодо надання зазначеного квитка, йому було відмовлено з посиланням на те, що така інформація надається лише за запитом суду або органів внутрішніх справ.
Також вказує, що 03.08.2020 року командуванню було відомо його місцезнаходження, він постійно був на зв'язку. Повернення до військової частини відбулося в той же день, тільки з незначним запізненням, що виключає його умисел на вчинення зазначеного правопорушення.
При цьому, всупереч вимогам закону, командиром військової частини, не встановивши причину не з'явлення вчасно до місця служби, керуючись суб'єктивними міркуваннями, не беручи до уваги його пояснення та докази, визначив, що в його діях є умисел, направлений на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Крім того, посилається на те, що протокол не містить підпису уповноваженої особи. В графі підпис командира стоїть прочерк, що не відповідає ст.256 КУпАП.
Копія протоколу йому не була вручена, як це передбачено законодавством. Дану копію він отримав лише після багаторазових звернень з рапортом до командира військової частини.
Також, судом першої інстанції, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, було допущено порушення норм процесуального права, а саме: його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, він не отримав жодної повістки про час та дату розгляду справи.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, постанову скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю що вона не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), затвердженого Законом України від 24.03.1995 року, передбачені обов'язки військовослужбовців, зокрема, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України; свято і непорушно отримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Стаття 16 цього Статуту встановлює, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 26 розділу І, частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.4 ст.15 КУпАП військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.255 КУпАП командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) складають протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 172-10 - 172-20 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Цей висновок суду підтверджується доказами, які дослідженні судом, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення № 21 від 04 серпня 2020 року, рапортом головного старшини ОСОБА_3 (а.с.11-12), письмовими поясненнями командира ВВП 1 РМП Кругляка Є., гранатометника 3 відділення 2 ВМП РМП ОСОБА_4 (а.с.13-14) та поясненнями самого правопорушника ОСОБА_1 , відповідно до яких, він визнавав свою провину та просив надати йому час на реабілітацію свого вчинку (а.с.10).
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду, що старший матрос ОСОБА_1 проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 03.08.2020 року о 08:30 год самовільно залишив місце служби, повернувся до місця проходження служби 03.08.2020 року близько 14:00 год., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-11 КУпАП суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання правопорушника ОСОБА_1 відносно того, що судом першої інстанції проігноровано його клопотання про витребування проїзного квитка на його ім'я, оскільки сам правопорушник не заперечував факт прибуття до військової частини 03.08.2020 року близько 14:00 год., тому необхідності витребувати квиток на підтвердження цього у суду не було.
Факт відсутності старшого матроса ОСОБА_1 03.08.2020 року о 08:30 годині під час ранкової перевірки особового складу, підтверджується поясненнями, написаними власноруч ОСОБА_1 (а.с.10).
Також, не приймаються до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений про розгляд справи у суді, оскільки відповідно до журналу судового засідання та постанови суду ОСОБА_5 був присутнім під час розгляду справи та винесення судового рішення.
Пояснення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що в протоколі відсутній підпис особи, яка його склала та протокол не вручений йому у встановлений законом термін також не знайшли свого підтвердження, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення №21 від 04.08.2020 року вбачається, що він підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 та другий примірник протоколу отримав ОСОБА_1 04.08.2020 року, тобто в день його складання, про що поставив особистий підпис (а.с.4).
Також, письмовими поясненнями старшини ОСОБА_7 , відповідно до яких, 03.08.2020 року о 08:30 під час ранкової перевірки особового складу, було виявлено командиром підрозділу відсутність старшого матроса ОСОБА_1 та першочергові пошукові дії результатів не дали, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, спростовуються твердження правопорушника про те, що він попередив командування військової частини про своє запізнення та увесь час був на зв'язку. З письмових пояснень самого
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду.
Тобто, в даному випадку, підставою для настання відповідальності є два альтернативних діяння, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, та нез'явлення без поважних причин на військову службу.
Виїзд військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.
Матеріалами справи безспірно підтверджується, що старший матрос ОСОБА_1 не з'явився без поважних причин на службу 03.08.2020 року о 08:30 год.
При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується самим правопорушником, що він не звертався до командування військової частини за отриманням дозволу на затримання 03.08.2020 року на певний час.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що, покидаючи військову частину 01.08.2020 року старший матрос ОСОБА_1 міг розуміти, що через розклад потягів, не встигне з'явитися 03.08.2020 року до місця несення ним служби вчасно, що спростовує його посилання на те, що в нього не було умислу на вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, слід визнати, що судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, які б були підставою для його скасування чи зміни не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП, провадження по адміністративній справі закрито, у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Донецького апеляційного суду І.М. Свіягіна