Справа № 140/266/19
Провадження №11-кп/801/1439/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 грудня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25.11.2020 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2018 року за №12018020000000350, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Порчум Чунського району Іркутської області, одруженої, непрацюючої, з вищою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Немирівського районного суду від 01.10.2020 року ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29.11.2020 року.
Прокурор ОСОБА_9 подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 на 60 діб, який рахувати з 25.11.2020 року, оскільки відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали, строк тримання її під вартою спливає 29.11.2020 року, а кримінальне провадження не розглянуто, тому наполягає на продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 яке підтримала обвинувачена ОСОБА_7 щодо зміни обвинуваченій запобіжного заходу з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт просить відмовити, оскільки воно безпідставне.
Захисник обвинуваченої, адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт обвинуваченій ОСОБА_7 .
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала позицію свого захисника.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 25.11.2020 року клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, - запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в СІЗО Вінницької УВП № 1 УДПтС України у Вінницькій області строком на 60 діб - з 25.11.2020 року по 23.01.2021 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої, адвоката ОСОБА_8 , яке підтримала обвинувачена ОСОБА_7 відмовлено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25.11.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким змінити їй існуючий запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не вказано, які саме ризики визнано судом доведеними, відсутнє обґрунтування прокурором вказаних ним у клопотанні ризиків. Всі свідки уже допитані, які щодо неї надали лише позитивну характеристику та які не є свідками скоєння нею інкримінованого їй злочину. Вважає, що судом не було враховано її вік, стан здоров'я, який значно погіршився в умовах СІЗО, наявність постійного місця проживання за місцем прописки, сім'ї. Просила прийняти до уваги надані до апеляційної скарги документи, а саме: документи на будинок в якому вона на даний час зареєстрована та проживала до затримання; клопотання дочки, про те, що вона не заперечує щодо подальшого її проживання у своєму в будинку. А також просила суд врахувати надане згідно ст.180 КПК України клопотання дочки про передачу її під особисту поруку.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Захисник ОСОБА_8 апеляційну скаргу свої підзахисної підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Прокурор в обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 у своєму клопотанні вказав на незмінність та продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на докази зібрані у даному кримінальному провадженні, а саме: показання потерпілого ОСОБА_10 , показання свідка ОСОБА_11 , протокол проведення слідчого експерименту із ОСОБА_12 від 11.09.2019, висновок експерта №89 від 18.09.2018 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 , протокол огляду місця події від 31.08.2018, висновок №182 від 25.09.2018 амбулаторної судово-наркологічної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_7 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю ІІ стадії, речові докази у справі та інші матеріали кримінального провадження, які під час судового розгляду були долучені до матеріалів судової справи, та з якими обвинувачена ознайомлена під час виконання вимог ст.290 КПК України.
Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 , суд першої інстанції встановив та виходив з того, що закінчити судовий розгляд справи до 29.11.2020 року об'єктивно неможливо, а тому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, ризики передбачені ст.177 КПК України, вбачав достатньо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, так як застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам передбачених ст.177 КПК України неможливе, обставин передбачених ч.3 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не має.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 , яке підтримала обвинувачена ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт, за необґрунтованістю та безпідставністю.
Так, вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, апеляційним судом було встановлено, що зазначені вимоги закону судом були дотримані. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 та відмови у задоволенні клопотання її захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, віднесено до особливо тяжкого злочину.
Це узгоджується також із з нормою п.4 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо незаконного її утримання під вартою тривалий час, значне погіршення стану здоров'я, посилання на пенсійний вік, на даний час не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, а надані захисником та залученні апеляційним судом до матеріалів провадження документи не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Також з пояснень обвинуваченої в апеляційному суді встановлено, що обвинуваченій в умовах установи попереднього ув'язнення надається необхідна медична допомога, можливість проведення додаткових відповідних обстежень.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо можливості застосування відносно неї менш суворого запобіжного заходу, так як при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення. Оскільки наявність певних соціальних зв'язків, зокрема зареєстроване місце проживання у Вінницькій області, в будинку, власником якого є донька обвинуваченої - ОСОБА_14 , згода на проживання в даному будинку та прохання ОСОБА_14 щодо передачі їй під особисте зобов'язання обвинуваченої, наявність сім'ї, не є безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки зазначене не має такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченої, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики. Також згода обвинуваченої та сторони захисту на залишення останній певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.
Разом з тим, слушними є доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо тривалого судового розгляду вказаного кримінального провадження, на що також апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції, якому необхідно вжити всіх заходів щодо недопущення затягування розгляду кримінального провадження та розглянути справу у розумні строки і постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення з урахуванням характеру протиправних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , дають підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали у справі апеляційним судом не виявлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25.11.2020 року, якою продовжено обвинуваченій ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4