Справа № 738/1652/20
№ провадження 1-в/738/242/2020
28 грудня 2020 року м. Мена
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складi:
суддi - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
учасників судового розгляду:
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_3
В С Т А H О В И В:
Суть питання, що вирішується ухвалою.
До Менського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 засуджений вироком Бежицького районного суду м. Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації до 9 років позбавлення волі з відбування покарання у виправній колонії суворого режиму. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року вказаний вирок суду приведено у відповідність із законодавством України, ОСОБА_2 вважається засудженим за ч.2 ст.307 КК, України, із застосуванням ст.69 КК України, до 9 років позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року змінено, ОСОБА_2 вважається засудженим за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, із застосуванням ст.68 КК України, до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислюється з 24 листопада 2016 року, в строк відбування покарання зараховано строк перебування його під вартою з 19 березня 2016 року по 23 листопада 2016 року включно. На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення у зв'язку з розглядом кримінального провадження з 19 березня 2016 року по 17 грудня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. За час відбування покарання у Російській Федерації ОСОБА_2 мав позитивну характеристику, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, за добросовісне відношення до праці отримав 9 заохочень. З серпня 2019 року ОСОБА_2 відбуває покарання в ДУ «Менська виправна колонія (№91)», де розпорядок дня виконує, діючих стягнень не має, залучався до суспільно-корисної праці, під час якої дотримувався правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, працевлаштований робітником швейної дільниці, залучається до робіт з благоустрою установи, ремонтних робіт у відділенні установи виконання покарань, бере участь у реалізації програми диференційованого впливу на засуджених «Духовне відродження», яку виконує за планом, на даний час відбув 2/3 частини призначеного судом строку покарання, проте на засіданні комісії установи виконання покарань прийнято рішення про відмову у застосуванні до нього пільги, передбаченої ст.81 КК України, захисник вважає прийняте рішення необґрунтованим і прийнятим з формальних підстав, враховуючи висновок спостережної комісії, просить застосувати до засудженого ОСОБА_2 пільгу у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Виклад позиції учасників судового розгляду.
Засуджений ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, клопотань про розгляд справи за його обов'язковою участю до суду не надав.
Захисник засудженого ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання, посилаючись на викладені в ньому обставини, зазначила, що засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання в місцях позбавлення волі характеризується позитивно, розпорядку дня дотримується, порушень не допускає, має заохочення, відбув 2/3 частини призначеного судом покарання, вказані обставини, на її думку, свідчать про те, що її підзахисний своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та заслуговує на застосування пільги, передбаченої ст.81 КК України. Зазначила, що раніше застосовані до ОСОБА_2 стягнення погашені в установленому законом порядку, були накладені за незначні порушення та безпідставно, на даний час останній діючих стягнень не має, працевлаштований, до роботи ставиться з відповідальністю, однак на засіданні комісії установи виконання покарань прийнято рішення про відмову у застосуванні до нього пільги, передбаченої ст.81 КК України, яке, вважає, прийнято формально, нічим не обґрунтоване.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання в Російській Федерації характеризувався позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, мав заохочення, в подальшому відбуваючи покарання в Менській ВК (№91) протягом 2019-2020 року двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, разом з тим жодного разу не заохочувався, що свідчить про те, що його поведінка не є стабільно позитивною, а тому вважає, що останній своє поведінкою та ставлення до праці не довів своє виправлення.
Представники установи виконання покарань та спостережної комісії Менської районної державної адміністрації, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явились, їх неприбуття в судове засідання відповідно до ч.5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_2 засуджений вироком Бежицького районного суду м. Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року, який набрав законної сили 17 грудня 2016 року, за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації до 9 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислюється з 24 листопада 2016 року. ОСОБА_2 зараховано в строк відбування покарання час перебування його під вартою з 19 березня 2016 року по 24 листопада 2016 року включно.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року вирок Бежицького районного суду м. Брянська Російської Федерації від 24 листопада 2016 року приведено у відповідність до законодавства України, ОСОБА_2 вважається засудженим за ч.2 ст.307 КК України до 9 років позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислюється з 24 листопада 2016 року, в строк відбування покарання зараховано час перебування його під вартою з 19 березня 2016 року по 23 листопада 2016 року включно. На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_2 зараховано строк попереднього ув'язнення з 19 березня 2016 року до 17 грудня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року змінено, ОСОБА_2 вважається засудженим за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, із застосуванням ст.68 КК України, до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
З характеристики засудженого, затвердженої 17 грудня 2020 року начальником Державної установи «Менська виправна колонія (№91 ОСОБА_6 , матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі з 21 березня 2016 року.
За час перебування в Брянському СІЗО та відбування покарання у ВК-2 м. Брянськ порушень вимог встановленого режиму триманні не допускав, розпорядок дня виконував, до суспільно корисної праці не залучався, заохочень та стягнень не мав.
За час відбування покарання у ВК-5 м. Стародуб допустив порушення вимог встановленого режиму тримання, за що отримав стягнення, яке на даний час погашено у встановленому законом порядку, залучався до суспільно-корисно праці, за добросовісне відношення до праці отримав дев'ять заохочень.
З 02 липня 2019 року перебував в Миколаївському СІЗО, де порушень встановленого порядку тримання не допускав, розпорядку дня дотримувався, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, до суспільно корисної праці не залучався, заохочень не мав.
З 16 серпня 2019 року засуджений ОСОБА_2 відбуває в ДУ «Менська ВК (№91)», де характеризується негативно. За час відбування покарання в установі допускав порушення режиму утримання, а саме за невихід на ранкову зарядку та за зберігання забороненого предмета, мобільного телефону, 10 березня 2019 року та 07 травня 2020 на нього були накладені дисциплінарні стягнення у вигляді доган. З 01 червня 2020 року по 01 грудня 2020 року перебував на обліку, як особа схильна до вчинення злісного порушення встановленого порядку відбування покарання. На даний час дисциплінарні стягнення погашені у встановленому законом порядку. На підставі договору цивільно-правового характеру №151 від 01 листопада 2019 року, який діяв до 30 квітня 2020 року, був працевлаштований на посаду робітника швейної дільниці підприємства установи, до покладених обов'язків відносився посередньо, не заохочувався. На даний час на підставі договору цивільно-правового характеру №154 від 02 листопада 2019 року працевлаштований на посаду робітника швейної дільниці підприємства установи, до покладених на нього обов'язків відноситься посередньо, заохочень не має. Залучається до робіт з благоустрою установи та робіт з поліпшення житлово-побутових умов у гуртожитку відділення, до виконання робіт також ставиться посередньо. Відвідує заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться в установі та відділенні, реагує на них посередньо.
Рішенням комісії Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (протокол №20 від 30 жовтня 2020 року) засудженому ОСОБА_2 відмовлено в застосуванні до нього ст.81 КК України, оскільки останній сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, характеризується негативно (а.с. 20-21, арк.о.с.219).
Згідно з опитувальним аркушем щодо заміни умов тримання, заміни не відбутої частини покарання більш м'яким, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання стосовно засудженого ОСОБА_2 члени комісії установи висловили думку про те, що засуджений ОСОБА_2 не заслуговує на умовно-дострокове звільнення (арк..о.с. 220).
Також в матеріалах особової справи містяться відомості про те, що на попередніх комісіях установи протоколом №19 від 17 вересня 2019 року та протоколом №26 від 27 грудня 2019 року ОСОБА_2 було відмовлено в застосуванні пільг, передбачених статтями 100 та 101 КВК України та статтею 82 КК України.
Згідно з постановою спостережної комісії Менської районної державної адміністрації №99 (протокол №36 від 09 грудня 2020 року), остання, виходячи з того, що засуджений ОСОБА_2 під час відбування покарання в Менській ВК (№91) до дисциплінарної відповідальності не притягувався, порушень встановленого порядку відбування покарання не допускає, працевлаштований на швейній дільниці установи, поставлені перед ним обов'язки виконує, погодила застосування до засудженого ОСОБА_2 пільги у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту частини другої статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 81 КК України визначено, що до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.
З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” орієнтує суди нижчих ланок на те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов'язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.
Застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.
З наявної в матеріалах справи характеристики та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_2 , відбуваючи покарання в установах виконання покарань Російської Федерації, характеризувався позитивно, дотримувався розпорядку дня, був працевлаштований, до праці відносився добросовісно, за що в період з 13 квітня 2017 року по 24 січня 2019 року отримав дев'ять заохочень.
Відбуваючи покарання в Менській ВК (№91) з 16 серпня 2019 року засуджений ОСОБА_2 допустив порушення розпорядку дня, а саме не вийшов на ранкову зарядку, за що 10 березня 2019 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а в подальшому допустив порушення у вигляді зберігання забороненого предмета, мобільного телефону, що є злісним порушенням, за що 07 травня 2020 року начальником установи на засудженого було накладено дисциплінарне стягнення також у вигляді догани, протягом 2019-2020 року перебував на профілактичному обліку засуджених, які схильні до вчинення злісного порушення встановленого порядку відбування покарання, заохочень не має.
Відповідно до положень ч.7 ст. 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
В матеріалах особової справи відсутні відомості про оскарження засудженим рішень про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та на противагу цьому маються матеріали перевірок по факту порушення засудженим режиму відбування покарання, якими підтверджуються вказані факти.
В судовому засіданні захисник зауважила, що накладені на її підзахисного стягнення нею особисто не оскаржувались, оскільки вона не була уповноважена на вчинення таких дій.
Твердження захисника про те, що засуджений немає діючих дисциплінарних стягнень та на даний час не порушує режим утримання, а тому до нього повинно бути застосоване умовно-дострокове звільнення, не заслуговують на увагу, оскільки погашення та зняття стягнень має важливе значення, проте ці обставини не мають виключного значення при прийнятті рішення про застосування до засудженого пільги, передбаченої ст. 81 КК України.
У період з травня по листопад 2020 року засуджений до суспільно корисної праці не залучався, заяву про працевлаштування подав 29 жовтня 2020 року.
Згідно з постановою спостережної комісії Менської районної державної адміністрації №99 (протокол №36 від 09 грудня 2020 року), остання погодила застосування до засудженого ОСОБА_2 пільги у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Однак, суд вважає необхідним зазначити про те, що рішення спостережної комісії мають рекомендаційний характер і не є визначальними під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення, а таке рішення ухвалюється судом з врахуванням поведінки засудженого за весь час відбування покарання і якщо останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Окрім того, рішення спостережної комісії приймалося на підставі даних про особу засудженого ОСОБА_2 , які не узгоджуються з матеріалами його особової справи.
Доводи захисника засудженого про те, що її підзахисний, маючи 9 стягнень, характеризуючись позитивно, не міг протягом короткого проміжку часу змінитись в гіршу сторону, та про те, що накладення дисциплінарних стягнень зі сторони працівників адміністрації установи є навмисним, з метою позбавити її підзахисного права на умовно-дострокове звільнення, є голослівними та такими, що спростовуються матеріалами особової справи.
Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, а також враховуючи те, що процес виправлення та перевиховання засудженого має бути стабільним та послідовним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 поданого в інтересах засудженого ОСОБА_2 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покаранні, оскільки засуджений ОСОБА_2 хоч і відбув необхідний строк покарання для умовно-дострокового звільнення, проте своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
Керуючись ст. 81 КК України, статтями 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 31 грудня 2020 року.
Суддя ОСОБА_1