16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/1067/20
Провадження № 1-кс/730/223/2020
"31" грудня 2020 р. м. Борзна
Слідчий суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Борзна клопотання слідчого СВ Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020270090000413 від 29.12.2020 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
31 грудня 2020 року слідчий СВ Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Борзнянського районного суду Чернігівської області з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП у Чернігівській області знаходяться матеріали кримінального провадження №12020270090000413, у якому встановлено, що 29.12.2020 при проведенні працівниками поліції санкціонованого обшуку в господарстві, розташованому в АДРЕСА_2 співробітниками поліції в будинку було виявлено та вилучено предмет, що візуально схожий на гранату Ф-1 із підривником УЗРГМ-2, які відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-20/12510ВТ від 30.12.2020 року являється вибуховим пристроєм промислового виробництва та відноситься до категорії боєприпасів, яку незаконно без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 зберігав до дня коли її було вилучено прцівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Разом з тим, слідчим встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, слідчий вважає за доцільне обрати у відношенні ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи внесеного клопотання підтримав і просив його задовольнити та пояснив, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України є обґрунтованою, граната Ф-1 є вибуховим пристроєм, який є одним з кваліфікуючих предметів даного кримінального правопорушення, підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за вчинення якого передбачене покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, ніде не працює, легальних джерел доходу не має, не має міцних соціальних зв'язків, може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки вони відомі йому, зі свідком ОСОБА_7 він спільно проживає, а також може продовжити свою злочинну діяльність, тому є необхідність в обранні у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, вказаним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні з пред'явленою йому підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України не погодився і просив не застосовувати у відношенні нього запобіжний захід, оскільки він не знає кому належать вилучені під час обшуку речі та предмети, і граната зокрема, не проживає за даною адресою, а тільки іноді приходить туди.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні вважає, що підозра у відношенні ОСОБА_4 не обґрунтована, оскільки вилучено один предмет, а підозра пред'явлена щодо іншого предмета, обвинувачений не приносив гранати і йому про неї нічого не відомо, і для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підстав не вбачає.
Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, які присутні в судовому засіданні, повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст.ст.183, 184 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, про що йому було повідомлено 30.12.2020р., підтверджується доданими до клопотання слідчого документами, зокрема витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження; копією протоколу обшуку від 29.12.2020 року, копією висновку експерта № СЕ-19/125-20/12510ВТ від 30.12.2020 року. Дії ОСОБА_4 підпадають під ознаки складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки боєприпаси (граната) є одним з предметів, кваліфікуючих дане кримінальне правопорушення. Крім того, відповідно до вимог ст. 279 КПК України слідчий, прокурор у разі виникнення підстав може змінити раніше повідомлену підозру.
Сукупність відомостей, що містяться в зазначених доказах, на даному етапі досудового розслідування дають слідчому судді достатні підстави вважати про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України 29.12.2020 о 18:30 год.
З клопотанням про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 слідчий звернувся до слідчого судді 31.12.2020 року, тобто в межах строків, визначених ч.2 ст.211 КПК України.
За змістом ст.ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
За приписами чч.1, 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, як було встановлено в ході дослідження матеріалів клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, усвідомлюючи можливе настання якого підозрюваний, який не одружений, не працює, легальних джерел доходу не має, не має міцних соціальних зв'язків, може вжити заходів для переховування від органів досудового розслідування та суду.
При цьому, слідчим суддею враховано, що у рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Існування заявленого в клопотанні ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України (можливість підозрюваного незаконно впливати на свідків) є лише абстрактним припущенням, а посилання слідчого та прокурора на можливість незаконного впливу на свідка ОСОБА_7 , оскільки вони разом проживають, слідчий суддя не може вважати доказом можливого незаконного впливу на свідка з боку ОСОБА_4 . До того ж, як пояснив у судовому засіданні підозрюваний, він з ОСОБА_7 постійно не проживає, а лише періодично її відвідує.
У судовому засіданні не знайшло своє підтвердження також існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Зокрема встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, відомості про його причетність до вчинення інших кримінальних правопорушень, в тому числі й тих, у зв'язку з якими проводився обшук, відсутні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.3, 4, 5 Конвенції та практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Водночас, прокурором всупереч вимогам ч.1 ст.183, п.6 ч.1 ст.184, п.3 ч.1 ст.194 КПК України не обгрунтовано та не доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Одного лише формального зазначення в клопотанні, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, недостатньо. Зазначене твердження слідчого та прокурора повинно підтверджуватись відповідними матеріалами. Саме такої позиції неодноразово дотримувався і ЄСПЛ у своїх усталених рішеннях. Одночасно, слідчий суддя з огляду на вимоги ст.178 КПК України також враховує ті обставини, що ОСОБА_4 непогашених судимостей та негативних характеристик не має. Також законодавство не встановлює обов'язок особі мати міцні соціальні зв'язки.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 на даному етапі кримінального провадження більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що буде доцільним та достатнім для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження та досягненню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 131, 132, 176-178, 181, 183-186, 193-197 КПК України, слідчий суддя, -
1. В задоволенні клопотання слідчого СВ Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , узгодженого з прокурором Борзнянського відділу Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12020270090000413 від 29.12.2020 р. за ч.1 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
2. Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до двох місяців в межах строку досудового розслідування - до 28 лютого 2021 року.
3. Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні додаткові обов'язки:
- цілодобово не залишати місце свого зареєстрованого проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, а також виїзд за межі м. Борзна Чернігівської області;
- утримуватись від спілкування із свідками по справі;
- носити електронний засіб контролю.
4. Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання ним вищевказаних зобов'язань до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5. Строк дії даної ухвали та дату закінчення застосованого запобіжного заходу визначити 28 лютого 2021 року.
6. Виконання даної ухвали покласти на Борзнянський ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області.
7. Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя Борзнянського районного суду ОСОБА_1