Справа № 680/95/20
№2/680/323/20
28 грудня 2020 року смт.Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі :
головуючого судді - Яцини О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Стандрійчук М.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування та встановлення юридичного факту родинних відносин,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) площею 2,13 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП «Русь» с.Пилипи-Хребтіївські, Новоушицького району, Хмельницької області.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема, на вказану вище земельну частку (пай).
Позивач спадщину прийняв, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, оскільки сертифікат виданий після смерті спадкодавця, та не підтвердженням родинних відносин, тому вимушений звернутися до суду.
Окрім того, просить суд встановити юридичний факт родинних відносин між ним та ОСОБА_5 , як рідних сина та батька. Вказана розбіжність сталася в наслідок того, що при видачі йому паспорта помилково переклали російське прізвище « ОСОБА_5 » на українську та записали « ОСОБА_5 ».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2020 року справу розподілено головуючому судді Яцині О.І.
Ухвалою судді від 29 січня 2020 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання. Задоволено клопотання позивача про витребування у нотаріуса копії спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5
06 березня 2020 року від відповідача - Новоушицької селищної ради Хмельницької області надійшла заява про розгляд справи без участі представника та визнання позову.
Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року замінено первісного відповідача Новоушицьку селищну раду Хмельницької області належними відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідачки подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі та визнання позову.
Суд, заслухавши представника позивача, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.6).
Згідно із копією свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.5).
ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.7, 8).
Після смерті ОСОБА_5 , фактично в управління і розпорядження спадковим майном вступив його син ОСОБА_2 , який проживав разом із померлим та вели спільне господарство (а.с.9).
Згідно з даними погосподарської книги №6 по с.Соколівка, Новоушицького району, (об'єкт по господарського обліку №503) за 1967-1969 роки за домоволодінням рахувалися ОСОБА_10 - голова домоволодіння, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_11 - дочка (а.с.10, 11).
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Цивільні відносини по даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 01 січня 2004 року, тому на дані правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до частини першої статті 524, частини першої статті 529, статті 549 ЦК Української РСР 1963р. спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно із постановою нотаріуса від 05 грудня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Русь» с.Пилипи-Хребтіївські, Новоушицького району, Хмельницької області, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого на зазначене майно та у зв'язку з відсутністю родинних відносин (а.с.12).
Із матеріалів спадкової справи №601-01 вбачається, що ОСОБА_3 зверталася до нотаріуса із заявою та отримала свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок та отримала відповідне свідоцтво.
Відповідно до повідомлення відділу Держгеокадастру у Новоушицькому районі Хмельницької області вартість земельної частки (паю) колишнього КСП «Русь» с.Пилипи-Хребтіївські, Новоушицького району складає 39333,13 грн. Розмір земельної частки (пай) становить 2,13 умовних кадастрових гектарів (а.с.17).
При вирішенні спору про визнання права на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.
Так, у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ № 030, виданого 23 грудня 1997 року КСП «Русь» с.Пилипи-Хребтіївські, прізвище ОСОБА_5 прописано за № 412 (а.с.13-15).
14 жовтня 1997 року на ім'я ОСОБА_5 видано сертифікат ХМ №0371000 на право на земельну частку (пай), розміром 2,19 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с.16).
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Таким чином право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, а з моменту передачі землі конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа, що посвідчується державним актом про право колективної власності на землю.
Із пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.
Згідно з ч.ч.9, 10 ст.5 ЗК України (1990 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.6 ЗК України (1990 року) при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.
Частина 2 ст.13 ЗК України (1990 року) передбачає, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Пунктом 1 Указу Президента від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до п.2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно зі ст.9 ЦК Української РСР здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.
Суд звертає увагу на те, що державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 30 КСП «Русь» по с.Пилипи-Хребтіївські із додатком, в якому прізвище ОСОБА_5 прописано за № 412 датований 23 грудня 1997 року, а згідно з даними свідоцтва про смерть ОСОБА_5 він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до дня видачі державного акту та, відповідно, сертифіката на право на земельну частку (пай).
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що прізвище померлого ОСОБА_5 внесено до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком до вказаного державного акту після його смерті.
Отже, враховуючи, що колективне сільськогосподарське підприємство на дату смерті ОСОБА_5 не набуло права власності на землю, яка підлягала розпаюванню, тому і померлий ОСОБА_5 за життя не набув права на земельну частку (пай).
Відповідно зазначене право не перейшло до померлого ОСОБА_5 , тобто не було включене до складу спадщини після його смерті, що позбавляє можливості позивача набути право на земельну частку (пай), в тому числі у судовому порядку, тому суд відмовляє у задоволенні позову.
Також, встановлення факту родинних відносин між фізичними особами не породжує для позивача жодних юридичних прав та обов'язків, що є необхідною умовою для прийняття судом рішення про встановлення юридичного факту. Таким чином, суд вважає, що у задоволенні вказаної вимоги необхідно відмовити.
Разом з тим, визнання позову відповідачами, за змістом ч.4 ст.206 ЦПК України, підлягає перевірці судом на предмет відповідності закону та дотримання прав, свобод, чи інтересів інших осіб та як встановлено судом суперечить вимогам закону, тому не приймається до уваги.
Згідно із пенсійним посвідченням позивач є особою з інвалідністю другої групи. Тому, враховуючи п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільняється від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в позові, а позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає віднести судові витрати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування та встановлення юридичного факту родинних відносин - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення або отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 31 грудня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: с.Соколівка, Новоушицького району Хмельницької області, РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_4 місце проживання: с.Соколівка, Новоушицького району.
Суддя О. І. Яцина