29.12.2020 Справа №607/21185/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Байковецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування по законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається житлового будинку №1 загальною площею 36,9 кв.м., житловою площею 18,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку АДРЕСА_1 . Вона та її мати ОСОБА_2 , яка була дочкою ОСОБА_3 прийняли спадщину згідно ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Вона прийняла спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів про належність майна спадкодавцеві.
Ухвалою від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29 грудня 2020 року.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, однак адвокат Семененко С.М. подав заву, в якій просить справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили суд позов задоволити.
Представник Байковецької сільської ради в судове засідання не з'явився, однак надіслала суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності. Щодо задоволення позову не заперечує.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.08.1961 р. та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.06.1972р.
ОСОБА_2 (дівоче прізвище Конотопська) є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 від 08.08.1979р.
ОСОБА_3 є бабусею позивачки ОСОБА_1 .
Згідно архівної довідки про народження №С-90/04-11 від 04.11.2020р. у документах архівного фонду Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального юстиції у Тернопільській області в метричній книзі про народження с. Чернелів-Руський Тернопільського району за 1888-1944 роки є відомості, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , хрещена ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки: ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дочка ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Метричиний запис під №9.
Як вбачається із свідоцтва про право особистої власності від 30.11.1989р. житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві особистої власності належить колгоспному двору, що складається з 1 члена, головою якого є ОСОБА_3 .
Відповідно до інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №471від 04.05.2018р. по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 . В будинковолодіння самочинних добудов та перепланувань не виявлено.
Згідно інформаційної довідки №470 від 04.05.2018р. станом на 01.01.2013 р. реєстрація житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами пул. Зелена в с. Чернелів - Руський Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3 в бюро не проведена.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно ч.1 ст.120 ЦК УРСР (1963 р.), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР (1963 р.), розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповонолітніх і непрацездатних.
Таким чином, ОСОБА_3 була єдиним власником будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 14.11.2020р.
Згідно довідки Байковецької сільської ради №141 від 23.11.2020р. на день смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: голова двору - ОСОБА_3 , 1896р.н.
Відповідно до довідки Байковецької сільської ради №142 від 23.11.2020р. після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в управління та володіння спадковим майном, а саме будинку в АДРЕСА_1 , вступили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які доглядали за будинком та обробляли земельну ділянку.
Згідно ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (який діяв на час смерті ОСОБА_3 ) спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Мати позивача ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 прийняли спадщину, після смерті ОСОБА_3 , оскільки на день її смерті вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.
Таким чином, ОСОБА_2 належало будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22.05.2014р.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складалася з належного їй житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Байковецької сільської ради №143 від 23.11.2020р. на день смерті ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживали: голова двору - ОСОБА_2 , 1929р.н.; дочка - ОСОБА_1 , 1954р.н.; зять - ОСОБА_11 , 1951р.н.; внучка - ОСОБА_12 , 1973р.н.; чоловік внучки - ОСОБА_13 , 1971р.н.; правнук - ОСОБА_14 , 1992р.н.; внучка - ОСОБА_15 , 1978р.н.
З метою оформлення права власності на вказане спадкове майно після смерті матері та видачі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та була заведена спадкова справа №381/2014.
Постановою Тернопільської районної державної нотаріальної контори №2036/02-31 від 03.12.2020р. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_1 , як дочка померлої та спадкоємець за законом, прийняла спадщину. Інші спадкоємці не зверталися. (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2036/02-31 від 03.12.2020р.).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивач не може реалізувати свої спадкові права, а тому її право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 120, 123, 524, 529, 548, 549, 553 ЦК України 1963 року, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1261 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Головуючий суддяВ. М. Позняк