30.12.2020 Справа №607/22052/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Грицака Р.М. за участю секретаря Бігун О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про встановлення факту народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а саме, - смт. Красногвардійське, АР Крим.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Красногвардійське, АР Крим вона народила сина - ОСОБА_2 . Також вказує, що отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження, відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту народження дитини необхідне їй для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому диною всіх належних їй прав та свобод громадянина України. На підставі вищезазначеного, просить суд, - встановити факт народження дитини - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Красногвардійське, АР Крим, батьками якого є: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 21 грудня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги викладені у заяві підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судове засідання представник заінтересованої особи - Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не з'явився, попередньо звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за відсутності заінтересованої особи.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , про що, як зазначено - «Джанкойським районным отделом записи актов гражданского состояния Департамента записи актов гражданского состояния Министерства юстиции Республики Крым» складено актовий запис про народження № НОМЕР_1 та видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 22 серпня 2020 року. Батьками зазначені: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 (громадянин Російської Федерації).
Згідно паспорту № НОМЕР_3 виданого 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка смт. В. Бірки Тернопільського району Тернопільської області є громадянином України.
Як вбачається з паспорту серії НОМЕР_4 виданого ОСОБА_3 09 вересня 2006 року Джанкойським МР ВГУ МВС України в Криму останній є громадянином України.
Також встановлено, що 03 грудня 2020 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини чоловічої статі народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 , оскільки аналіз документів, пред'явлених заявником, свідчить про те, що документи оформлені установою, яка розташована на території непідконтрольній українській владі, що ставить під сумнів легітимність оформлення свідоцтва про народження дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану місцем розташування якого є населений пункт на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
На теперішній час, для проведення реєстрації народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , необхідно встановити факт її народження, оскільки вона народилася на території смт. Красногвардійське, АР Крим, яка є тимчасово окупованою територією і документи, видані органами та установами, створеними в порядку не передбаченому законами України, є недійсними. Тому, заявник звернувся до суду із зазначеною заявою задля можливості в подальшому реалізувати дитиною свої особисті немайнові права та з метою запобігання обмеженню цивільних прав і обов'язків.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом сьомим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: 1) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (із змінами), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2013 № 9; 2) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше; 3) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу; 4) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, у разі мертвонародження.
Якщо реєстрація народження дитини, народженої в іншій державі, не була проведена компетентним органом такої держави або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, підставою для проведення державної реєстрації в Україні є медичний документ іншої держави, що підтверджує факт народження дитини, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Для розгляду відповідної справи у суді орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову відмову у проведенні державної реєстрації народження (додаток 1), у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.
Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт народження особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту народження на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту народження в позасудовому порядку.
Як встановлено судом, подія народження дитини чоловічої статі, народженої ОСОБА_1 , відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1 на території смт. Красногвардійське, АР Крим, тобто, частині України, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - є тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до ст. 1 Конституції України - Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2 Конституції України).
Статтею 133 Конституції України визначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Відповідно до ст.134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. За положеннями статті 3 цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кипр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки, це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Отже, встановлюючи наявність факту народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , суд вважає за можливе прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , необхідне заявнику для того, щоб зареєструвати її народження у органах державної реєстрації актів цивільного стану.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
З урахуванням зазначеного, враховуючи засади добросовісності, справедливості і розумності регулювання цивільно-правових відносин, суд вважає, що для цілей, передбачених ст. 317 ЦПК України ОСОБА_1 є особою, яка має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України.
Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини підлягає задоволенню та вважає за можливе встановити факт народження дитини чоловічої статі, ОСОБА_2 народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у смт. Красногвардійське, АР Крим.
Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення містяться і в п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, - народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Красногвардійське, АР Крим, від громадянки України - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У графі «Відомості про матір» записати - мати дитини: громадянка України - ОСОБА_1 .
У графі «Відомості про батька» записати - батько дитини: громадянин України - ОСОБА_3 .
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду видати учасникам справи негайно після проголошення або невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Реквізити сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ - 41346948, місцезнаходження: вул. Грушевського,8, м. Тернопіль, 46021.
Повний текст рішення суду буде складено 30 грудня 2020 року.
Головуючий суддяР. М. Грицак