Справа № 202/7705/20
Провадження № 1-кс/202/9103/2020
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
30 грудня 2020 року м. Дніпро
слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000001006, -
В провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській областіперебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000001006від 17 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
30 грудня 2020 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000001006.
Дане клопотання, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано слідчому судді 30 грудня 2020 року.
Відповідно до матеріалів клопотання, 17.12.2020 року приблизно в 17 год. 10 хв. по автошляху Н-08 «Бориспіль-Кременчук-Дніпро-Запоріжжя-Пологи-Маріуполь» з боку м. Запоріжжя у напрямку м. Дніпро рухався автомобіль ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який під час руху на 424 км + 910 м зазначеного автошляху у Дніпровському районі Дніпропетровської області здійснив наїзд на невстановленого пішохода-чоловіка віком біля 40 років. В результаті наїзду пішоходу спричинені тілесні ушкодження, які призвели до смерті на місці ДТП.
Під час огляду автомобіля ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_1 виявлено механічні пошкодження на ньому від контакту з пішоходом, тобто вказаний транспортний засіб зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідно до ст.98 КПК України має значення речового доказу.
Автомобіль ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_1 , 2008 рік виписку, колір білий, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний автомобіль вилучено з місця ДТП та розміщено на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів 1111 «Автоклуб» за адресою: м.Дніпро, вул. Дніпроасталівська, 22К-1.
18.12.2020 року автомобіль ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020040000001006.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що для встановлення обставин у кримінальному провадженні необхідно проведення судової експертизи технічного стану автомобіля, транспортно-трасологічної експертизи, судово-медичної експертизи для чого експертами має бути досліджений вказаний автомобіль, тому виникає необхідність у його збережені, так як існує загроза його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, тобто є підстави передбачені п.1 ч.2 ст.170 КПК України, для накладання арешту.
Наведене зумовило прокурора звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про повернення клопотання для усунення недоліків відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Відповідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про невідповідність клопотання прокурора вказаним вимогам кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.
В той же час, частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
В клопотанні прокурор вказує, що метою накладення арешту є саме забезпечення збереження речових доказів, при цьому матеріали клопотання не містять постанови про визнання вилученого в ході огляду автомобіля ГАЗ-3302, р.н. НОМЕР_1 речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020040000001006, на який прокурор просить накласти арешт.
Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей про власника вилученого майна, зокрема його контактні данні, що позбавляє слідчого суддю можливості здійснити його виклик, та в подальшому забезпечить належний розгляд поданого клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, про необхідність повернення клопотання прокурору із встановленням йому строку для усунення недоліків строком в сімдесят дві години.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000001006 - повернути прокурору для усунення недоліків у строк, протягом семидесяти двох годин з моменту отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1