справа № 208/4919/15-ц
№ провадження 2/208/9/20
Іменем України
08 липня 2020 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Вілковій Ю.В.,
Учасники справи
позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеному позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із позовом, в якому зазначає, що між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем був укладений договір № DZHCAR14120036 від 16.05.2008 року та отримала кредит у розмірі 19 527,47 доларів США, на термін до 15.05.2013 року, метою отримання кредиту є придбання транспортного засібу Chery T1.1 Tiggo, 2008 р. державний номер НОМЕР_1 . В забезпечення виконання зобов'язань за Договором DZHCAR14120036 між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір поруки.
Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв'язку з чим станом на 27.04.2015 рік утворилась заборгованість у розмірі 24 684,24 доларів США, яка складається з 6219,42 доларів США - заборгованість за кредитом; 822, 28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1640,31 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 148 16, 18 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 11,14 доларів США - штраф (фіксована частина); 1174,91 - штраф (процентна складова).
Тому просять суд стягнути з відповідачів солідарно на їх користь заборгованість у розмірі 24 684, 24 доларів США, що за курсом 22,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.04.2015 року складає 554 161, 08 грн. за кредитним договором № DZHCAR14120036 від 16.05.2008 року.
15 вересня 2015 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
Ухвалами суду від 06 листопада 2015 року, 20 квітня 2016 витребувані докази по справі.
22 січня 2016 року від представника відповідача надав заперечення на позов.
04 серпня 2017 року ухвалою суду призначено експертизу по справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, мається заява про розгляд справи у відсутність представника позивача.
В судове засіданні представник відповідач ОСОБА_4 не з'явився, надав заперечення на позов в яких просить суд відмовити в задоволенні позову, в яких зазначає, що позивачем не надано до суду достовірних відомостей щодо нарахування коштів по кредитному договору, а також належних доказів про отримання відповідачем коштів в обсязі вказаних в «розрахунках заборгованості». Також відповідач не заперечує, що отримала кредит для придбання автомобіля, але 08 лютого 2012 року транспортний засіб Chery T1.1 Tiggo, 2008 р. державний номер НОМЕР_1 був вилучений, а підпис в акті про вилучення підпис відповідача був підроблений представником позивача. Відповідачу була надана відповідь сервісним центром на тепер автомобіль зняти з обліку та змінене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але згоду на це відповідач не давала. Так, не зарахувавши кошти від продажу автомобіля позивач штучно збільшив начебто існуючий розмір заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що 16.05.2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитно - заставний договір № DZHCAR14120036 та отримано кредит у розмірі 19 527,47 доларів США, на термін до 15.05.2013 року (а.с.11-17).
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором DZHCAR14120036 між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір поруки (а.с.20), предметом застави є транспортний засіб Chery T1.1 Tiggo, 2008 р. державний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.49).
Як вбачається з листа територіального сервісного центру від 06 квітня 2016 року № 31/4-1242-33аз - станом на 05.04.2016 р. автомобіль Chery Tiggo Т-11.SQR, 2008 р. державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 р. був зареєстрований 15.05.2008 р. в розстрочку через Приватбанк за ОСОБА_1 ; 07.05.2013 р. виданий дублікат свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 згідно рішення суду №2-0417/9520/2012 від 25.12.2012 р.; 16.05.2013 р. автомобіль знято з обліку представником банку на підставі доручення та рішення суду, кредит не погашено; 27.07.2013 р. вищезазначений автомобіль зареєстрований на підставі довідки-рахунку ААВ253226 від 19.07.2013 р. за ТОВ АВТОКРЕДИТ ПЛЮС (а.с.43).
Згідно до висновку експерта №4785/4786-17 від 22.08.2018 р. вбачається, що середня ринкова ціна автомобіля Chery T1.1 Tiggo, 2008 р. реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 08.02.2012 р. складає 81 814,53 грн., та середня ринкова ціна автомобіля Chery T1.1 Tiggo, 2008 р. реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 19.07.2013 р. складає 78 970,00 грн. (а.с.139-150).
Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є заборгованість за кредитним договором.
Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Як вбачається з рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DZHCAR14120036 від 16.05.2008 року в розмірі 15917,72 доларів США звернуто стягнення на предмет застави на автомобіль марки Chery Tiggo Т-11.SQR, 2008 р. державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 р., що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , шляхом опису та передачі автомобіля з правом продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу.
Так, як в судовому засіданні встановлено, що на виконання вимог ст. 81 ЦПК України не надано доказів щодо розміру грошових коштів, яким відповідач виконав зобов'язання по договору, з урахуванням отриманого позивачем предмета застави в рахунок погашення боргу, та яка частина боргу погашена відповідачем на підставі рішення суду.
Таким чином, суд не вбачає наявності правових підстав для стягнення на користь банку в розмірі 24 684, 24 доларів США, що за курсом 22,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.04.2015 року складає 554 161, 08 грн. за кредитним договором № DZHCAR14120036 від 16.05.2008 року, оскільки позивачем не надана дійсна сума заборгованості за вказаним кредитним договором.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь позивача боргу в розмірі 24 684, 24 доларів США, що за курсом 22,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.04.2015 року складає 554 161, 08 грн. за кредитним договором № DZHCAR14120036 від 16.05.2008 року, слід відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підстави для стягнення судового збору відсутні.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 551, 625, 626, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1055, 1056 ЦК України, ст.ст. 7, 76-89, 141, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Похваліта С. М.