іменем України
Справа № 210/7176/20
Провадження № 1-кс/210/2801/20
"31" грудня 2020 р. м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУ Національної поліції Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12020040450000565 від 30.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме: 24.10.2000 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.101 КК України до 9 років позбавлення волі. Звільнився 16.10.2007 умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 5 місяців 22 дні; 27.11.2008 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.296, ч.1 ст.122, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. 2010 році Звільнився 01.07.2010 умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців 2 дні; 11.04.2019 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч.ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 звільнено з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся слідчий СВ Криворізького РВП КВП ГУ Національної поліції Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_6 , з вказаним клопотанням, яке погоджене прокурором Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 29.12.2020 року у вечірній час доби, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно розпивали спиртні напої. Під час розпиття спиртних напоїв у ОСОБА_4 виник злочинний намір, направлений на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
Так, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді отримання останнім тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , ребром долоні правої руки наніс не менше одного удару в шию спереду ОСОБА_8 .. Після чого останній втратив свідомість та впав на підлогу.
В результаті вищевказаних умисних злочинних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_8 були спричиненні тілесні ушкодження згідно лікарського свідоцтва про смерть №3064 від 30.12.2020 видане КМВ КЗ «ДОБ СМЕ» ДОР» у вигляді: рефлекторна зупинка серця, інші уточнені травми шиї, напад з використанням тупого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкоджень.
Дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, громадянину України, який має професійно-технічну освіту, не працює, не одружений, на утриманні не має неповнолітніх та малолітніх дітей, інвалідом не являється, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 24.10.2000 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.101 КК України до 9 років позбавлення волі. Звільнився 16.10.2007 умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 5 місяців 22 дні; 27.11.2008 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст.296, ч.1 ст.122, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. 2010 році. Звільнився 01.07.2010 умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців 2 дні; 11.04.2019 року Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу за ч.ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 звільнено з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
30.12.2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вина ОСОБА_4 підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 29.12.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 30.12.2020; протоколом слідчого експерименту з свідком ОСОБА_7 від 30.12.2020; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30.12.2020; протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 30.12.2020.
При вирішенні питання про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу відповідно до ст.178 КПК України враховано наступні обставини: вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним злочину; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; відсутність у підозрюваного ОСОБА_4 постійного місця роботи та інших законних джерел доходу; майновий стан підозрюваного, зокрема ОСОБА_4 будь-яких законних джерел доходу, в тому числі для задоволення природних потреб у їжі, одязі та житлі, не має.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Таким чином, необхідність виконання завдань кримінального провадження, передусім захисту суспільства та окремих громадян від протиправних посягань, недопущення вчинення підозрюваним нових умисних злочинів, в усталеній практиці Європейського суду з прав людини та положень п.п.3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, розглядається як першочерговий чинник, що виправдовує обмеження вказаних прав. При цьому, інтереси суспільства та держави превалюють над частковим вимушеним обмеженням у встановленому законом порядку прав окремої людини.
З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 причетний до вчинення кримінального правопорушення, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс Кемпбелл та Хартлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1998, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.2004, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадження свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження визначених ст. 2 КПК України.
В даному кримінальному провадженні метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам: незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обставини, які підтверджують ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше був засуджений, за вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я, а саме 24.10.2000 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.101 КК України до 9 років позбавлення волі. Звільнився 16.10.2007 умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 5 місяців 22 дні; 27.11.2008 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст.296, ч.1 ст.122, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. 2010 році. Звільнився 01.07.2010 умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців 2 дні;, в період умовно дострокового строку вчинив аналогічний злочин проти життя та здоров'я, що свідчить про можливість зміни ним місцезнаходження з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, і тим самим ухилення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Також враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 незважаючи на стан потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення не звернувся, медичну допомогу одразу не надав, швидку медичну допомогу не викликав, що свідчить про його байдуже відношення до скоєного.
Обставини, які підтверджують ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконного впливати на свідків.
Даний ризик підтверджується тим, що на теперішній час в ході досудового розслідування не встановлені усі ймовірні свідки злочину та не проведені усі необхідні слідчі (розшукові) дії за участю свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочин із застосуванням насильства, що супроводжувалось спричиненням потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, які привели до смерті потерпілого, у свідків по даному провадженню є реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров'я з боку ОСОБА_4 , крім того останній знає місце мешкання і анкетні данні свідків, а тому може впливати на всіх свідків у вказаному кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на них з метою зміни останніх показів наданих в ході досудового розслідування.
Обставини, які підтверджують ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 був раніше засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину. На теперішній час вчинив дії насильницького характеру відносно потерпілого ОСОБА_8 , що призвело до настання смерті. Підозрюваний ОСОБА_4 поводиться агресивно, що підтверджується показами свідків, проявляє агресію, неодноразово проходив військову службу в тому числі в зоні АТО, тому може проявити агресію та спричинити тілесні ушкодження іншим мешканцям с. Новожитомир, Криворізького району.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується, зокрема до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Обґрунтовуючи недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слід відмітити, що відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, зокрема правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», вирішуючи питання про доцільність обрання, та/або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та таким чином обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість, яке можливе лише у передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, судом повинно бути враховано, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що в даному випадку є правом потерпілої сторони на особисту недоторканність, яке підозрюваним було порушено. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Вчиненням злочину, пов'язаного із посяганням на життя та здоров'я людини, підозрюваний порушив публічний порядок в суспільстві, яке піклується про гарантії прав людини і в якому життя та здоров'я людини є найвищою цінністю, що закріплено в ст.2 Конвенції. Європейським судом визнано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє ув'язнення особи протягом певного часу.
При цьому слід враховувати правові позиції Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», в яких зазначено, що: - утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи; - судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
Тому, виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зважуючи всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінальних правопорушень, зокрема, що ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, враховуючи їх в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи, а також існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, тому застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є обґрунтованим, а запобігти встановленим ризикам, шляхом застосуванням більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою - неможливо.
Тому, враховуючи вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, характер вчиненого злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, є достатні підстави для застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні, із застосуванням насильства, тяжкого злочин проти життя та здоров'я особи, з метою запобігання вищезазначеним ризикам, розмір застави в даному випадку визначати не доцільно.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, і відповідає меті такого заходу, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є раніше судимою особою, у тому числі за вчинення аналогічного злочину, а саме, щодо завдання тілесних ушкоджень, тому просив суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що дійсно ним було вчинено даний злочин, однак, просив суд не обрати відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки, має постійне місце проживання і не планує переховуватись від слідства чи суду.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , зазначила, що зважаючи на позицію свого підзахисного, також заперечує проти задоволення клопотання та просила суд обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доводи прокурора, підозрюваного та його захисника (кожного окремо), дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що наразі наявні ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення (п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України).
Відповідно до oc2.nsf/link1/an_1357/ed_2012_07_05/pravo1/ НОМЕР_1 .html?pravo=1#1357" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012">ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію , майновий стан; наявність судимостей.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що окрім визнання ОСОБА_4 своєї вини, його причетність до вчинення даного злочину, повністю підтверджується обґрунтованого підозрою у вчинені інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та наявними у провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 29.12.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 30.12.2020 року; протоколом слідчого експерименту з свідком ОСОБА_7 від 30.12.2020 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30.12.2020 року; протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 від 30.12.2020 року.
Аналізуючи дані про особу ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, міцних соціальних стосунків не має, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років, що збільшує ризик втечі. Вину визнав лише після викриття у вчиненні даного кримінального правопорушення. Підозрюваний ОСОБА_4 раніше був засуджений, за вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я, а саме 24.10.2000 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.101 КК України до 9 років позбавлення волі. Звільнився 16.10.2007 умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 5 місяців 22 дні. 27.11.2008 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст.296, ч.1 ст.122, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 01.07.2010 року умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців 2 дні.
Крім того, суд вважає наявним наступні ризики. Так, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене, може: переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки у разі постановлення обвинувального вироку суду, особа буде засуджена до реальної міри покарання; вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), незаконно впливати на свідка, яка є знайомою підозрюваного та його відоме місце її проживання. Відтак, суд доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).
Таким чином, суд вбачає наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахування особи підозрюваного, способу вчинення даного кримінального правопорушення, суд, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 183-184, 193, 197, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУ Національної поліції Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Криворізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12020040450000565 від 30.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 11 годин 00 хвилин 31 грудня 2020 року до 11 години 00 хвилин 28 лютого 2021 року, без застосування альтернативного запобіжного заходу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Термін дії ухвали становить 60 днів.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 31.12.2020 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1