ЄУН 174/744/20
н/п 2/174/322/2020
28 грудня 2020 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке з 14.06.2018 року змінило назву на АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 06.04.2012 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbahk.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис в заяві.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому збільшено до 4000,00 грн., для користування кредитними картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 р. згідно п.2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також процента від суми неповернутого кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦПК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми у розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
На підставі п. 2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 24.09.2020 року, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, має заборгованість у розмірі 12356,08 грн., яка складається з наступного: 5616,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту,в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 5616,35; 3498,77 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3240, 96 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ними судові витрати в розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.12.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
В судове засідання представник позивача Гребенюк О.С., не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 48)
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 59) у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Так, на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, позивачем надано до суду копію анкети-заяви відповідача від 06.04.2012 року, в якій зазначено особисту інформацію ОСОБА_1 , а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, номер засобів зв'язку та з якої слідує, що останній підтвердив та погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг та виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Кредитка «Універсальна». Відомостей про отримання кредитної картки, її номер, дату видачі, розміру кредитного ліміту вказана заява не містить. (а.с. 8)
На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами, позивачем також надано копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с.11) та витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», що підписаний головою Правління ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілет О.В. (а.с. 12-35). Вказані документи підпису відповідача не містять.
Також, позивачем на підтвердження вказаного факту надано копію Паспорту споживчого кредиту із зазначенням інформації про кредитодавця, основні умови кредитування, вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту, з яким відповідача ознайомлений 18.09.2018 р., тобто після спливу більше 6 років після підписання вищевказаної анкети-заяви (а.с.9-10).
На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 06.04.2012 року, яка станом на 24.09.2020 р. становила 12356,08 грн. (а.с.5), з яких 5616,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 5616,35 грн.; 3498,77 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3240, 96 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Розрахунок заборгованості здійснений з 18.09.2018 року по 24.09.2020 року (а.с.6).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві від 06.04.2012 року не зазначено, що відповідач отримував кредитну картку, її номер , строк дії та дату видачі не вказано , як і розмір кредитних коштів , отриманих відповідачем.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про розмір встановленого кредитного ліміту, в позові зазначено лише те, що він в подальшому збільшився до 4000 грн., тому є не зрозумілим з якої суми кредиту виходив позивач при нарахуванні відповідачу заборгованості за кредитним договором.
Також, позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі, зазначеному у позовній заяві, що становить 12356,08 грн., оскільки розрахунок здійснений з 18.09.2018 року по 24.09.2020 року (а.с.5), в той час як вбачається з копії анкети-заяви, вона підписана відповідачем 06.04.2012 року, тому визначити за цим розрахунком час та період утворення заборгованості у відповідача та перевірити правильність її нарахування неможливо, а інших доказів, підтверджуючих ці обставини, позивачем не надано.
До того ж, наданий позивачем розрахунок сам по собі не може бути єдиним та безспірним доказом розміру заборгованості за кредитним договором, та й сам розрахунок викладений незрозуміло, оскільки у графах складових заборгованості містить лише цифрові дані, без наведення математичного обґрунтування, не містить підписів та достатніх даних про особу, яка їх здійснила, посада цієї особи та інші ідентифікуючі дані позивачем не вказані.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 року у справі № 315/353/17.
До того ж надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Крім того, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин - 06.04.2012 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 13.11.2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Дана позиція узгоджується в позицією Великої палати ВС (Справа № 342/180/17 від 19.07.2019 р.)
За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про отримання саме кредитних коштів, їх розмір та сплату відсотків за користування цими коштами, а також розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Крім того, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», в якому зазначено умови обслуговування карток «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», та «Універсальна Gold», проте матеріали справи не містять відомостей щодо виду отриманої відповідачем кредитної картки, тому суд позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки з користування кредитними коштами, а тому її не можна розцінювати як частину договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами 06 квітня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви, а відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Викладене узгоджується в позицією ВП ВС у справі № 342/180/17 від 19.07.2019 р.)
Крім того, суд не приймає у якості допустимого доказу по справі виписку за договором б/н станом на 28.09.2020 р. за період з 18.09.2018 по 01.03.2020 р. (а.с. 45), оскільки позивачем не надано доказів, що саме цей рахунок є кредитним та доказів отримання цієї картки відповідачем.
До того ж, відомості, зазначені у даній виписці, не підтверджують факт отримання відповідачем кредиту на час укладення договору - 06.04.2012 р., оскільки згідно даних цієї виписки кредитний ліміт у розмірі 4000,00 грн. відповідачу було встановлено лише 18.09.2018 року, тобто після спливу значного часу з дня укладення вказаного договору, доказів отримання відповідачем кредитної картки позивачем не надано, а виписка містить лише відомості про здійснення фінансових операцій, і встановити з наданих даних час укладення кредитного договору, утворення та розмір заборгованості по кредитним коштам та її складові, перевірити правильність нарахування заборгованості, неможливо.
З урахуванням викладеного, є незрозумілим з чого саме виходив позивач, зазначаючи, що відповідач має заборгованість саме за тілом кредиту у розмірі 5616,35 грн., за відсотками в розмірі 3498,77 грн.
Суд не приймає в якості належного доказу довідку про отримання ОСОБА_1 за договором № б/н картки № НОМЕР_1 , яка відкрита 18.09.2018 року з терміном дії до 11/21 (а.с.6), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 (а.с.7), так як вбачається з даних документів картка отримана відповідачем 18.09.2018 року, тобто більше ніж через шість років після приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку - 06.04.2012 р. З цих же підстав суд не приймає в якості доказу копію паспорту споживчого кредиту (а.с.9-10), який підписаний відповідачем 18.09.2018 року.
До того ж зазначені довідки складені одноособово представником банку, не містять відомостей про дату договору, за яким було видано цю картку, до того ж позивачем не надано достатніх і безсумнівних доказів на підтвердження факту укладення між сторонами саме кредитного договору та отримання відповідачем вказаної картки.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13.06.2018 року у справі № 733/608/16-ц.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем, поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення між сторонами 06.04.2012 р. кредитного договору та доказів досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі на виконання умов вказаного договору та розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 12356,08 грн., про що просить позивач, відсутні, а у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.
На підставі ст.ст. 32, 33, 34, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263- 265, 268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року, під час дії карантину, суд за заявою учасників справи, поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Головуючий - суддя: підпис А.А. Борцова