21 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 208/4763/19(2-а/208/24/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 29 квітня 2020 року у справі №208/4763/19(2-а/208/24/20) за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердика Владислава Юрійовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування рішення про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердика Владислава Юрійовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, у якому просив:
- визнати протиправними, та такими, що завдали моральної та матеріальної шкоди дії головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердика Владислава Юрійовича;
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ІП №005260 від 26.062019р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП;
- стягнути з відповідача - Дніпровської міської ради в особі Інспекції з питань контролю за паркуванням на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 1146,00 грн.;
- стягнути з відповідача - Дніпровської міської ради в особі Інспекції з питань контролю за паркуванням на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 29 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення суб'єкта владних повноважень - постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердика Владислава Юрійовича серії ІП №005260 від 26.06.2019р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. на користь держави. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серія ІП №005260 від 26.06.2019р., відповідач - головний спеціаліст-інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердик В.Ю. притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, оскільки встановив, що позивач, 25.06.2019р. о 10.25 год. у м.Дніпро на вул. Павла Нірінберга, 4, здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу Opel Meriva р/№ НОМЕР_1 на пішохідному переході ближче 10 м від нього з обох боків, чим створив небезпеку руху пішоходів та порушив вимоги пп «г» п.15.9, пп «а» п.15.10 ПДР України.
Згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №0396, 25.06.2020р. головний спеціаліст-інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердик В.Ю. на підставі п3 ч.3 ст.265-4, ч.3 ст.122 КУпАП, здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Opel Meriva р/№ НОМЕР_1 шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик.
Згідно повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІП №005260, 25.06.2020р. головний спеціаліст-інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердик В.Ю. повідомив власника (належного користувача) транспортного засобу Opel Meriva р/№ НОМЕР_1 про фіксацію порушення останнім правил зупинки, стоянки вказаного транспортного засобу на пішохідному переході у м.Дніпро на вул. Павла Нірінберга, 4, та про надіслання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст.279-1 КУпАП.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, оскаржуване рішення відповідач прийняв без доказів, передбачених ст.251 КУпАП, на підтвердження факту порушення позивачем п.15.9 ПДР України, а саме здійснення останнім зупинки ближче 10 м від пішохідного переходу.
В той же час, суд першої інстанції зазначив щодо необґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправними, та такими, що завдали моральної та матеріальної шкоди дій відповідача ОСОБА_2 , оскільки в ході розгляду справи суд не встановив порушень у діях останнього при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Таким чином вимоги позивача в частині визнання дій відповідача протиправними та такими, що завдали моральної і матеріальної шкоди дії головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Бердика Владислава Юрійовича, колегія суддів зазначає, що останні задоволенню не підлягають зважаючи на їх необґрунтованість в цій частині, оскільки адміністративний позов не містить доводів, що свідчили б про протиправність дій відповідача та їх невідповідність певним законодавчим актам. Фактично доводи позивача стосуються його незгоди з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності вини та складу правопорушення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів понесення останнім матеріальної та моральної шкоди.
При цьому, колегія суддів зауважує, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
скасовує постанову і закриває справу;
змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача-1, що завдали моральної і матеріальної шкоди, задоволенню не підлягають.
У свою чергу, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені в апеляційній скарзі позивача, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Керуючись ст.ст. ст. 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 29 квітня 2020 року у справі №208/4763/19(2-а/208/24/20) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко