30 грудня 2020 р. Справа № 520/868/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків по справі № 520/868/2020
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 96 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України від 09.11.2018 за № 111 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , щодо прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року по справі № 520/868/2020, та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що при зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги ним були подані усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975. Незважаючи на це, Міністерство оборони України безпідставно не призначило та не виплатило йому таку одноразову грошову допомогу, оскільки позивачем не було подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, тому з боку Міністерства Оборони України наявна протиправна бездіяльність, оскільки після надходження документів позивача відповідачем не призначено та не виплачено суму одноразової грошової допомоги, що суперечить вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України та абз.2 п.13 Порядку № 975.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 30.07.2015 по 27.10.2016 проходив військову службу по мобілізації в особливий період. Під час зазначеної служби позивач у складі військової частини НОМЕР_3 на посаді кулеметника брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 19.09.2015 по 10.12.2015.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_4 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.10.2016 року № 219, матроса призваного по мобілізації ОСОБА_1 , кулеметника десантно - штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти, на підставі Указу Президента України від 26.09.2016 №411/2046 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період" звільнено з військової служби у запас. З 13 жовтня 2016 року знято позивача зі всіх видів забезпечення. З 13 жовтня 2016 року позивача вважати таким, що здав справу та посад кулеметника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти. Направлено для зарахування на військовий облік до Лозівського РВК Харківської області. Зараховано до проходження служби в оперативному резерві першої черги на посаду кулеметника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону Орської піхоти згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 12.10.2016 року № 128-РС.
Копіями виписного епікризу № 3271 в/ч НОМЕР_5 , довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 10 ААА № 01667 підтверджено, що в період перебування в АТО позивач отримав травму лівого колінного суглобу, яка призвела до втрати професійної працездатності 25% з 13.10.2016 р.
Згідно копії свідоцтва про хворобу № 373 (вих. №25 від 25.05.2016) госпітальної військово - лікарської комісії в/ч НОМЕР_6 , отримана позивачем травма (комбінована стійка контрактура лівого колінного суглобу), ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
30.11.2017 р. позивач звернувся до відповідного органу військового управління з наміром одержати виплату у порядку ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".
Листом Харківського ОВК від 12.12.2017 р. №3062ВСЗ було відмовлено в оформленні документів для призначення та проведення згаданої виплати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року по справі № 820/1474/18, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського ОВК про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано викладену в листі від 12.12.2017 р. №3062 ВСЗ відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу оформлення документів для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з 25 відсотковою втратою професійної працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 вирішити питання з приводу оформлення документів для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з 25 відсотковою втратою професійної працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби за зверненням від 30.11.2017 р. У решті вимог позов - залишено без задоволення.
Судове рішення набрало законної сили 05.07.2018 року.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року по справі № 820/1474/18 Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області направив пакет документів до Міністерства оборони України.
Рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 року № 111, п. 96 - позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки: 1) виплата допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення групи інвалідності внаслідок отриманої травми передбачена у разі, якщо вона пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а не з проходженням військової служби (пункт 7 частини 2 статті 16 Закону); 2) позивач не подав документ, що свідчить про причини та обставини контузії, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Не погодившись з вказаним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 року № 111 (п. 96 протоколу щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги), позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, тому підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон України №2011-XII) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Предметом спору у цій справі є оскарження дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності передбаченої ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-XII. Як на підставу для такої відмови, суб'єкт владних повноважень вказує, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, передбачений п. 11 Порядку №975.
Колегією суддів встановлено, що довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 10 ААА № 01667 від 13.11.2017 року підтверджено, що ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у 25% з 13.10.2016 р. (а.с.16).
Пунктом 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Згідно ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону №2011-XII, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Таким чином, законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону № 2011-XII.
Подання зазначених у п.11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Колегією суддів встановлено, що згідно оспорюваного п. 96 рішення Комісії Міністерства оборони України від 09.11.2018 року № 111 причиною відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги було неподання документу, що свідчить про причини та обставини поранення, що передбачено положеннями п.11 Постанови №975.
Відповідно до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Згідно п.21.3 зазначеного вище Положення №402, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення;
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Відповідно до п. 21.7 Положення №402, постанова військово-лікарських комісій про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення №402).
З огляду на викладене, відсутність в абзаці 6 п. 11 Порядку №975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
Колегією суддів встановлено, що до заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачем додано свідоцтво про хворобу №373, затвердженого постановою військово-лікарської комісії Південного регіону від 01.06.2016 року за № 923; виписний епікриз за № 3271; довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, серії 10 ААА № 016667 від 13.11.2017 року (а.с.14-16).
Згідно змісту свідоцтва про хворобу №373, затвердженого постановою військово-лікарської комісії Південного регіону від 01.06.2016 року № 923 у позивача комбінована стійка контрактура лівого колінного суглобу внаслідок розриву (07.11.2015) передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу, оперативного лікування (08.02.2016): лікувально-діагностичної артроскопії лівого колінного суглобу, пластика передньої хрестоподібної зв'язки системою «Мотор Січ», реабілітаційного лікування з незначним порушенням функцій, Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (а.с.14).
Разом з тим, у свідоцтві зазначено, що зі слів хворого та наданої медичної документації травму лівого колінного суглобу ОСОБА_1 отримав 07.11.2015 в зоні АТО та вказано, що довідку про обставини травми не надано.
Копіями виписного епікризу № 3271 в/ч НОМЕР_5 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 10 ААА № 01667 підтверджено, що в період перебування в АТО позивач отримав травму лівого колінного суглобу, яка призвела до втрати професійної працездатності 25% з 13.10.2016 р. (а.с.15-16).
Між тим, подання до Міністерства оборони України відповідного свідоцтва про хворобу №373, затвердженого постановою військово-лікарської комісії Південного регіону від 01.06.2016 року № 923; виписного епікризу за № 3271; довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, серії 10 ААА № 016667 від 13.11.2017 року не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку №975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відсутність документів, визначених п. 11 Порядку №975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату. Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.
З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.
Враховуючи вищезазначене, документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. по справі №822/220/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав визнання протиправним та скасування пункту 96 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України від 09.11.2018 за № 111 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Щодо доводів апеляційної скарги про нерозгляд відповідачем питання щодо виплати позивачу грошової допомоги з приводу наявного у нього захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом свідоцтва про хворобу №373, затвердженого постановою військово-лікарської комісії Південного регіону від 01.06.2016 року № 923 позивач у 2002 році отримав травму носа та не лікувався. Також вказано, що викривлення носової перетинки без порушення носового дихання - Захворювання, Ні, не пов'язане з проходженням військової служби.
Таким чином, вищевказаним свідоцтвом підтверджено, що наявне у позивача захворювання (викривлення носової перетинки без порушення носового дихання) не пов'язане з проходженням військової служби, а тому вказане захворювання не можу бути самостійною підставою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо протиправного дій відповідача щодо нерозгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги з приводу наявного у нього захворювання.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 520/10341/18, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за обставинами справи № 520/10341/18 позивачу було встановлено інвалідність у зв'язку з пораненням, травмою, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, за обставинами ж цієї справи встановлено, що лише наявна у позивача травма пов'язана з проходженням військової служби, при цьому захворювання, не пов'язане з проходженням військової служби.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів їх не приймає з огляду на необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року по справі №520/868/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі №520/868/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко