30 грудня 2020 р. Справа № 520/3056/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків по справі № 520/3056/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ №8403-СГ від 12.09.2019р.;
- зобов'язати прийняти рішення про виділення в натурі на місцевості земельної частки (паю) на підставі заяви від 08.08.2019р. із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 8403-СГ від 12.09.2019 р.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2019 р. про виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року у справі № 520/3056/2020, та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у відповідності до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) здійснюється відповідними сільськими, селищними, міськими радами. Також в обґрунтування правомірності відмови посилається також на ту обставину, що заявником не було надано графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 26.11.2012р. по справі №2015/412/2012 за позивачем як колишнім членом КСП “Україна” визнано право на земельну частку (пай) в натурі в розмірі 7,91 умовних кадастрових гектарів із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області.
08.08.2019р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідач наказом від 12.09.2019 р. №8403-СГ відмовив у виділенні гр. ОСОБА_1 в натурі на місцевості земельної частки (паю) із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області у зв'язку із відсутністю у відповідача повноважень на виділення таких земельних ділянок та не наданням позивачем графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV (далі - Закон № 899-IV).
Частинами першою та другою статті 2 Закону № 899-IV урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частинами першою - третьою статті 25 Земельного кодексу України врегульовано порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та встановлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.
Частиною п'ятою статті 25 Земельного кодексу України визначено, що особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Частинами десятою - одинадцятою статті 25 Земельного кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
З аналізу вказаних норм випливає, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності.
Згідно з частиною першою та другою статті 3 Закону № 899-ІV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
В частині першій статті 9 Закону № 899-ІV вказано, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" йдеться про те, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Таким чином, за умови відсутності вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має позивач, останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).
Отже, питання щодо розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, вирішується в залежності від форми власності такої земельної ділянки.
На етапі, коли землі колективної форми власності колишнього КСП ще не розподілені в повному обсязі, у разі якщо такі землі знаходяться за межами населеного пункту, то питання виділення особі належної їй земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) вирішується відповідною районною державною адміністрацією. Лише у випадку відсутності необхідної землі колективної власності така земля виділяється із земель державної або комунальної власності органами, визначеними статтею 122 ЗК України.
Такий правовий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, який неодноразово розглядав справи з аналогічними правовідносинами. Зокрема, такий правий висновок було сформовано у постанові від 04.09.2019 у справі №810/1096/18, від 05.11.2020 року у справі № 810/4393/17.
Колегією суддів встановлено, що позивач на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 26.11.2012р. по справі №2015/412/2012 за позивачем як колишнім членом КСП “Україна” визнано право на земельну частку (пай) в натурі в розмірі 7,91 умовних кадастрових гектарів із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області.
08.08.2019р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідач наказом від 12.09.2019 р. №8403-СГ відмовив у виділенні гр. ОСОБА_1 в натурі на місцевості земельної частки (паю) із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області у зв'язку із відсутністю у відповідача повноважень на виділення таких земельних ділянок та не наданням позивачем графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
- у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
- за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
Посилання відповідача в оспорювану наказі та в апеляційній скарзі на частину другу статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" колегія суддів відхиляє, оскільки, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 122 Земельного Кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який був прийнятий пізніше Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Щодо посилання відповідача на те, що до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відноситься передача земельних ділянок лише державної власності на території Харківської області, при цьому у резолютивній частині рішення Золочівського районного суду Харківської області від 26.11.2012р. по справі №2015/412/2012 не визнано право позивача на виділення спірної ділянки саме із земель державної власності, колегія суддів зазначає наступне.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 04.09.2019 у справі №810/1096/18, від 05.11.2020 року у справі № 810/4393/17 у випадку відсутності необхідної землі колективної власності така земля виділяється із земель державної або комунальної власності органами, визначеними статтею 122 ЗК України до яких відноситься і відповідач.
При цьому відповідачем у межах наданих повноважень згідно вимог ст. 122 ЗК України не розглянуто можливість виділення позивачу земельної ділянки із земель державної власності, виділення яких відноситься до компетенції відповідача.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 8403-СГ від 12.09.2019 р.; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2019 р. про виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) із земель резерву або запасу Гур'єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року по справі №520/3056/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 по справі №520/3056/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський