ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 грудня 2020 року справа №640/16918/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)
про1) визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2019 року №0189941304; 2) визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05 серпня 2019 року №293137-17; 3) визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17; 4) визнання протиправними дії відповідача стосовно проведення опису майна
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи, що ГУ ДФС протиправно дійшов висновку про заниження ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки він помилково не зазначив суму податку на доходи фізичних осіб у рядку 22.1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік. Разом із тим, сума податку на доходи фізичних осіб сплачена позивачем в повному розмірі за платіжним дорученням від 24 квітня 2019 року №143509759. Позивач також звертає увагу на протиправність податкової вимоги від 05 серпня 2019 року №293137-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17, оскільки грошове зобов'язання, визначене у податковій вимозі не набуло статусу узгодженого і не має статусу податкового боргу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/16918/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про незгоду із заявленими позовними вимогами, підтримавши висновки акта перевірки.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2019 року №0189941304 за порушення пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 135 860,12 грн., у тому числі за податковими зобов'язанням - 90 573,41 грн. та за штрафними санкціями - 45 286,71 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 31 травня 2019 року №1201/26-15-13-04-28 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки зафіксовано, що при заповнення податкової декларації ОСОБА_1 порушено пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, відповідно до якого ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків від об'єкта оподаткування та підпункту 5 пункту 6 Розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859, а саме занижено податкові зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету на 90 573,41 грн.
Відповідач сформував податкову вимогу від 05 серпня 2019 року №293137-17, згідно з якою станом на 04 серпня 2019 року сума податкового боргу платника податків становить 45 292,00 грн., з яких: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 45 286,71 грн., військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 5,81 грн.
Рішенням від 06 серпня 2019 року №293137-17 про опис майна у податкову заставу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 , а у разі, якщо на момент складання акта опису майна майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.
Підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статі 54 Податкового кодексу України визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. (пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Таким чином, контролюючий орган зобов'язаний визначити суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на рівні 18 відсотків бази оподаткування, у зв'язку із заниженням суми податкових зобов'язань.
На думку відповідача, позивач занизив податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету на 90 573,41 грн. у зв'язку із тим, що при заповненні податкової декларації допущено порушення, а саме не вказано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року.
Суд встановив, що ОСОБА_1 23 квітня 2019 року подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік.
У рядку 12 податкової декларації задекларовано загальну суму доходу на рівні 503 185,60 грн., у рядку 18 - загальну суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 90 573,41 грн.
Однак, у рядку 22.1 не вказано суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року. Що також визнається позивачем.
Як зазначає позивач, сума податку на доходи фізичних осіб у рядку 22.1 податкової декларації не вказана ним помилково, проте, це не вплинуло на розрахунки із бюджетом.
Разом із тим, суд встановив, що сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 90 573,41 грн. зазначена позивачем у рядках 10 та 10.6 податкової декларації, як сума, що підлягає сплаті самостійно.
Крім того, відповідно до платіжного доручення від 24 квітня 2019 року №143509759 ОСОБА_1 сплатив до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб у сумі 90 573,41 грн.
Пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлює, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в повному обсязі, строки сплати якого сторонами не заперечуються.
Наведене свідчить, що позивач виконав свій обов'язок за сплати податку на доходи фізичних осіб, а тому, на думку суду, висновки акта перевірки про заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету на 90 573,41 грн. є помилковими.
Суд враховує, що позивач допустив помилку при заповненні податкової декларації, коли не заповнив рядок 22.1, однак, звертає увагу, що помилки в оформленні податкової звітності, за умови виконання позивачем податкового обов'язку, не є підставою для визначення суми податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 19 червня 2019 року №0189941304 є протиправним та підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог про протиправними та скасування податкової вимоги від 05 серпня 2019 року №293137-17 і рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:
89.1.1 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
89.1.2 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з абзацом другим пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Таким чином, підставою для формування податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність факту не сплати платником податків суми узгодженого грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є висновок відповідача про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу, який виник у зв'язку із несплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19 червня 2019 року №0189941304.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як встановлено у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2019 року №0189941304 оскаржене ОСОБА_1 до суду і його правомірність є предметом судового розгляду у даній адміністративній справі, а тому грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні від 19 червня 2019 року №0189941304, станом на час прийняття вказаних вимоги та рішення не було узгодженим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкова вимога від 05 серпня 2019 року №293137-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17 винесені відповідачем передчасно, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.
Разом із цим суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії відповідача стосовно проведення опису майна, оскільки наслідком таких дій є винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17, тому належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування такого рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, на користь ОСОБА_1 належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 червня 2019 року №0189941304.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 05 серпня 2019 року №293137-17.
4. Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17.
5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1 221,32 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна гривня тридцять дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко