ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 грудня 2020 року м. Київ № 640/3362/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27.02.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві застосувати пункт 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2005 року, здійснити перерахунок пенсії з 01 червня 2017 року із врахуванням оптимальних періодів для обчислення пенсії з серпня 1984 року по листопад 1986 року (28 місяців), з серпня 1987 року по липень 1989 року (24 місяці), з жовтня 2000 року по травень 2001 року (8 місяців); суми коефіцієнтів заробітної плати на рівні 155,46268, індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії на рівні 2,59104, середньомісячного заробітку для обчислення пенсії у розмірі 9 753,71 грн., коефіцієнта стажу на рівні 0,36675, середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 1 червня 2017 року з врахуванням проведених раніше виплат.
В якості підстав позову позивач вказує на протиправність бездіяльності відповідача щодо неналежного проведення перерахунку пенсійних виплат. Зокрема позивач зазначає, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24.01.2018 у справі № 753/17696/17, яка набрала законної сили 18.04.2018, було зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести ОСОБА_1 виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 19.07.1982 до 07.02.1989 на Невельській базі тралового флоту «Сахалінрибпром» з урахуванням пільгового обчислення - один рік роботи за один рік і шість місяців, починаючи з 01.06.2017; Головним управлінням Пенсійного фонду країни в м. Києві фактичне виконання рішення суду здійснено 18.02.2019 шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 нарахованої починаючи з 01.06.2017 пенсії із зарахуванням до страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі з 19.07.1982 по 07.02.1989 на Невельській базі тралового флоту «Сахалінрибпром»; обставини щодо неналежного виконання відповідачем постанови Дарницького районного суду м. Києва від 24.01.2018 у справі № 753/17696/17 підтверджується у листі ГУ ПФУ у м. Києві № 13785/03 від 22.01.2019; довідкою Муніципальної казенної установи «Управління цивільного захисту та забезпечення діяльності» № 300/п від 19.06.2018 підтверджується, що оптимальними періодами для обчислення пенсії ОСОБА_1 були б серпень 1984 року - листопад 1986 року, серпень 1987 року - липень 1989 року, жовтень 2000 року - травень 2001 року, сума коефіцієнтів заробітної плати дорівнювала б 155,46268, індивідуальний коефіцієнт становив би 2,59104, середньомісячний заробіток - 9 753,71 грн., а розмір пенсії можна було б встановити на рівні 3 577,17 грн.; відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року; пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»; пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами; відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України; відповідно до п. 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи; відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» середньомісячний заробіток за 5 років визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за 60 календарних місяців роботи підряд (у межах останніх 15 років роботи) на шістдесят. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з влаштуванням на роботу чи звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи; отже, є вагомі підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С .
11.03.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/3362/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
20.11.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням суми коефіцієнтів заробітної плати на рівні 155,46268, індивідуального коефіцієнту 2,59104, середньомісячного заробітку у розмірі 9 753,71 грн., коефіцієнту стажу 0,36675, то визначення вказаних складових - це прерогатива пенсійного органу, тому суд не може зобов'язати відповідача виплатити конкретну суму заборгованості, а має враховувати та зобов'язувати щодо факту виплати заборгованості по пенсії; щодо перерахунку пенсії виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, то при переведенні особи на пенсію за віком вона матиме право на врахування страхового стажу, набутого після призначення та обчислення пенсії з урахуванням заробітку за період, визначений ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; однак при цьому буде застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку попереднього виду пенсії; позивачу було застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки, оскільки у позивача відбулося призначення пенсії з 01.06.2017; 11.10.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»; відповідно до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %; на виконання зазначеної норми законодавства ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2017 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015, 2016 роки у сумі 3 764,40 грн. із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%; щодо прохання позивача призначити пенсію виходячи з оптимальних періодів для обчислення пенсії, то варто звернути увагу, що пенсія призначена відповідно до резолютивної частини постанови Дарницького районного суду м. Києва від 24.01.2018 по справі № 753/17696/17; ключовим є і те, що позивач просить врахувати заробітну плату для здійснення перерахунку пенсії, що йдуть не підряд, а розбиваючи на періоди, що суперечить нормам матеріального права.
18.12.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно у разі, коли при його застосуванні розмір пенсії позивача зростає; проте, як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії позивача зменшився.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2017.
07.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою про перерахунок пенсії (вх. № 81212).
22.01.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 13785/03 повідомило ОСОБА_1 , що виплата перерахованої пенсії та заборгованості проведена через поштове відділення № 55 18.07.2018.
Не погоджуючи з розміром перерахованої пенсії, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець передбачив право пенсіонера обрати для врахування при обчисленні пенсії заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000. У такому випадку до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії для осіб, які отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, враховуються суми виплат (доходу), які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи.
Відповідно до п. 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць: тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів).
Відповідно до п. 2 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховуються суми виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 6 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються у довідці, може бути: законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи; цивільно-правовий договір.
Умови оплати праці плавскладу промислових суден регулювалися Положенням про умови оплати праці плаваючого складу промислових, пошукових, науково-дослідних, експериментальних суден і плаваючих маяків, флагманських спеціалістів і плаваючого експедиційного складу флоту рибної промисловості, яке було затверджене першим замісником Міністра рибного господарства СРСР 19.09.1984 та погоджене з ЦК профспілки працівників рибної промисловості 19.09.1984.
Відповідно до п. 19 вищевказаного Положення начисление заработной платы экипажам судов производится по результатам работы за рейс (период). В период рейса судна до окончательного расчета за рейс членам экипажа по их просьбе может выплачиваться аванс из расчета 100% должностного оклада с применением установленных районных коэффициентов.
Відповідно до п. 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Так, з даних, що містяться в архівній довідці № 134п від 12.05.2017 вбачається, що заробітну плату позивачу виплачено за серпень 1984 року, за період перебування у рейсі з 21.08.1984 по 18.12.1984 - у грудні 1984 року, у січні-серпні 1985 року, за період перебування у рейсі з 17.07.1985 по 11.12.1985 - у грудні 1985 року, у лютому 1986 року, у червні 1986 року, у серпні-грудні 1986 року, у січні 1987 року, у березні-липні 1987 року, за період перебування у рейсі з 02.06.1987 по 22.11.1987 - у листопаді 1987 року, у лютому-березні 1988 року, за період перебування у рейсі з 23.03.1988 по 12.07.1988 - у липні 1988 року, за період перебування у рейсі з 13.07.1988 по 29.09.1988 - у вересні 1988 року, у жовтні 1988 року, у лютому-липні 1989 року.
Отже, у трудовій діяльності позивача, як у особи, яка працювала рейсово, наявні періоди роботи, які оплачені сукупно більше ніж за один календарний місяць, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивач має право на розрахунок заробітної плати (доходу), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, у визначений Порядком № 306 спосіб, тобто шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Між тим, відповідач не застосовував пункт 8 Порядку № 306 для визначення заробітної плати (доходу) позивача, що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, а призначив пенсію, розрахувавши розмір пенсії на загальних підставах згідно зі статтями 40 та 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заробітної плати.
Так, з вказаного розрахунку заробітної плати (доходу), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, встановлено, що у місяцях оплати роботи по закінченню рейсів відповідач обмежив враховану заробітну плату у зв'язку з тим, що вона перевищувала максимальний розмір 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, а в інші місяці роботи в рейсах - обчислив заробітну плату, виходячи з розміру 0,00000, що призвело до безпідставного зменшення нарахованої пенсії.
Отже, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві застосувати пункт 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2005, підлягають задоволенню.
Щодо перерахунку пенсії з 01.06.2017 із врахуванням оптимальних періодів для обчислення пенсії з серпня 1984 року по листопад 1986 року (28 місяців), з серпня 1987 року по липень 1989 року (24 місяці), з жовтня 2000 року по травень 2001 року (8 місяців), то суд зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Отже, законодавцем чітко встановлено підстави для можливості особи виключити додатково понад 10 відсотків тривалості страхового стажу для обчислення, а саме - у разі перебування особи в зазначений період на строковій військовій службі, навчанні, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже без наявності вищезазначених підстав позивач не може обрати які з періодів виключити з обрахунку пенсії, а які навпаки включити, натомість він має обрати підряд 60 календарних місяців, які є найбільш оптимальними для обрахунку пенсії.
Оскільки позивач просить суд зобов'язати суд врахувати оптимальні періоди для обчислення пенсії з серпня 1984 року по листопад 1986 року (28 місяців), з серпня 1987 року по липень 1989 року (24 місяці), з жовтня 2000 року по травень 2001 року (8 місяців), то суд вважає такі позовні вимоги такими, які задовольнити неможливо, оскільки бажані періоди позивача вказано не підряд, натомість не наведено підстав для виключення окремих періодів із загального 60-місячного оптимального періоду, який обирається для обрахунку пенсії.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу - це величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір коефіцієнту страхового стажу, станом на час призначення позивачу пенсії, обраховувався виходячи з показників суми місяців страхового стажу, а також величини оцінки 1 року страхового стажу (1.35%) за формулою наведеною в статті.
Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у частині першій ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».
Пунктом 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що з 01.10.2017 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Пенсія була призначена позивачу до набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у зв'язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Однак, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
При цьому, при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 % одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. (підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, розрахунком заробітку для обчислення).
Тобто, доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призвело до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, спростовуються вищевикладеним.
При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Отже, позовні вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача перерахувати пенсію з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, суд вважає такими, які не підлягають задоволенню.
Щодо сум коефіцієнтів заробітної плати на рівні 155,46268, індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії на рівні 2,59104, середньомісячного заробітку для обчислення пенсії у розмірі 9 753,71 грн. та коефіцієнта стажу на рівні 0,36675, то суд зазначає, що визначення конкретних розмірів вказаних показників відноситься до компетенції відповідача. Натомість, позивачем не мотивовано у чому саме проявилось порушення відповідачем його прав при визначенні конкретних розмірів вказаних розрахункових величин.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із квитанції № 0.0.1281215090.1 від 27.02.2019, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві застосувати пункт 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2005, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.06.2017 із урахуванням такого застосування та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01.06.2017 з врахуванням проведених раніше виплат.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко