ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 грудня 2020 року м. Київ № 640/17109/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Строкової Ірини Олександрівни
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК" в частині невключення додаткової інформації щодо ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, розміщеними у АТ "ВТБ Банк" на підставі Заяви-Договору на оформлення банківських продуктів №25162378 від 09.11.2018 року на суму 58 770,09 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят гривень, 9 коп.).
2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, розміщеними у АТ "ВТБ Банк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 58 770,09 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят гривень, 09 коп.).
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та АТ «ВТБ Банк» (далі також - Банк) укладено Заяву-договір на оформлення банківських продуктів №25162378 від 09.11.2018 року, що підпадає на відшкодування коштів відповідно до Фонду гарантування фізичних осіб відповідно п. 92.2 означеного договору.
На поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 на виконання Договору №2 від 23.12.2016 року, як повернення позики, наданої позивачем ТОВ «Спецізоляція-Схід» було перераховано суму коштів 68 282, 21 грн.
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 27.11.2018 року №796-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2018 року №3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку.
З 19.12.2018 року по 18.12.2020 року включно розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ Банку» та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Олександра Володимировича.
Позивач звертався із заявами до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» про включення інформації про нього до переліку рахунків вкладників банку для виплати йому гарантованої державою суми, надати копії наказів, щодо проведення перевірки.
Водночас, відповідей позивачем не отримано, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 05.08.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу триденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
На виконання вимог зазначеної ухвали, 07.08.2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 17.08.2020 року відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Від представника відповідача через канцелярію суду 03.09.2020 року надійшла заява про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за твердженням останнього, позивачем пропущено строк звернення до суду, з огляду на те, що про порушення власних прав позивач знав ще у 2018 році, проте до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з пропуском шестимісячного строку.
Позивачем через канцелярію суду 16.10.2020 року подано клопотання, в якому він просить поновити строк звернення до суду та додаткові пояснення по справі з додатками. Обґрунтовує позицію тим, що протиправна бездіяльність відповідача має триваючий характер, до того ж, долучає лист №2087/1-2 від 11.08.2020 року, яким позивача повідомлено про нікчемність транзакцій та відмову в наданні документів, що містять банківську таємницю, датовано 11.08.2020 року, в той час як до суду з даним позовом позивач звернувся 05.08.2020 року, оскільки відповіді на той час, на свою заяву від 27.07.2020 року, від відповідача не отримав.
З приводу викладеного, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За твердженням представника позивача, станом на момент звернення до суду з даним позовом останній не був офіційно повідомлений уповноваженою особою про його не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з тим, доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем листа АТ «ВТБ Банк». Рекомендованого повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення, в якому б містився лист банку чи інших доказів на підтвердження повідомлення позивача, відповідачем до суду не надано. Відтак, суд вказує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено факту пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, підстави для залишення позовної заяви відповідача без розгляду - відсутні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Між АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір на оформлення банківських продуктів від 09.11.2018 року №25162378 у відповідності до положень якого банк за клопотанням Клієнта відкриває йому поточний рахунок № НОМЕР_2 у валюті UАН, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки, з дебетовим порядком обслуговування рахунку.
Між позивачем та ТОВ «Спецізоляція-Схід» укладено договір від 23.12.2016 року № 2. Відповідно до умов договору загальна сума позики становить 68 282, 21 грн., вказані кошти у безготівковій формі перераховано на рахунок № НОМЕР_2 у АТ «ВТБ Банк».
Згідно із банківського випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2 у АТ «ВТБ Банк» 15.11.2018 року на рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ «Спецізоляція-Схід» з призначенням платежу «повернення коштів згідно договору № 2 від 23.12.2016 року» в сумі 68 282, 21 грн.
27.11.2018 року на підставі постанови Правління Національного банку України №796-рш/БТ про віднесення АТ «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2018 року №1380 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному Товаристві «ВТБ Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 року №849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2018 року №3392, «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого в АТ «ВТБ Банк» була розпочата процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Олександра Володимировича строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року.
Відповідно до оприлюдненої інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам АТ «ВТБ Банк» мали здійснюватися з 21.12.2018 року.
Відповідно до копії Акту від 01.06.2016 року №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності, Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку (з 23.05.2015 року), та надано правову оцінку на предмет виявлення договорів (правочинів), які відповідають критеріям, передбаченим частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач звернувся до АТ «ВТБ Банк» із заявою від 27.07.2020 року про включення його до переліку рахунків вкладників АТ «ВТБ Банк» для виплати гарантованої Державою суми відшкодування, у звязку з тим, що 09.11.2018 року між АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір на оформлення банківських продуктів №25162378, відповідно до означеного договору був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 , однак на час звернення до суду з даним позовом, відповіді позивачем отримано не було.
Вважаючи дії відповідача щодо не включення його до Переліку рахунків вкладників протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, заперечення та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду (далі - Фонд) гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України від 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Статтею 37 Закону № 4452-VI визначено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами.
Аналіз викладеного свідчить про право Уповноваженої особи щодо перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Поряд з цим, частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною шостою статті 27 Закону № 4452-VI визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (далі також - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення (на час вирішення спору) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр / Реєстр переказів» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Згідно із частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Між тим, судом встановлено, що фактично, Уповноваженою особою Фонду визнано нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший. На дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації 27.11.2018 року кошти, які надійшли позивачу на поточний рахунок 15.11.2018 року на виконання Договору №2 від 23.12.2016 року як повернення позики наданої позивачем ТОВ «Спецізоляція-Схід» вже обліковувалися на рахунку позивача, відкритого в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк».
В розумінні статті 2 Закону № 4452-VI позивач є вкладником Банку, а кошти, які надійшли 15.11.2018 року для нього як вкладника за договором банківського рахунку, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України).
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина 1 статті 1067 Цивільного кодексу України).
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).
Як встановлено з матеріалів справи, перерахування коштів з рахунку ТОВ «Спецізоляція-Схід» на рахунок позивача здійснено 15.11.2018 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення № 796/БТ від 27.11.2018 року «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» та до прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» була розпочата процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Олександра Володимировича строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно.
АТ «ВТБ Банк», виконуючи розрахункові документи ТОВ «Спецізоляця-Схід» на переказ коштів на користь позивача, не набув права на кошти. АТ «ВТБ Банк» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань перед клієнтом.
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22, згідно з пунктом 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що вчинені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Не надано також і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб АТ «ВТБ Банк» з приводу укладення договорів банківського рахунку.
Відповідачем також не надано доказів на підтвердження факту того, що дії посадових осіб ТОВ «Спецізоляця-Схід» щодо перерахунку коштів на рахунок позивача суперечать закону. Крім того, відповідачем не доведено, що укладення договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Спецізоляця-Схід» від 23.12.2016 року №2 та подальше перерахування коштів на рахунок позивача на виконання цього договору, містить ознаки правочинів, які могли б спричинити неплатоспроможність Банку.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Крім того, відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, Уповноваженою особою Фонду не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми.
Водночас, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року №826/1476/15.
Відповідно до змісту висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для не включення додаткової інформації щодо позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ВТБ Банк» за рахунок Фонду, така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною, що, в свою чергу, є підставою для зобов'язання відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, розміщеними у АТ "ВТБ Банк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 58 770,09 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят гривень, 09 коп.).
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейським судом з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначено, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На переконання суду, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з пунктом 17 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до квитанції від 07.08.2020 року № 215600426655 за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840 грн.80 коп.
З огляду на те, що судом визнано протиправною бездіяльність саме Уповноваженої особи Фонду, яка є працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, слід дійти висновку, що судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК" в частині невключення додаткової інформації щодо ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, розміщеними у АТ "ВТБ Банк" на підставі Заяви-Договору на оформлення банківських продуктів №25162378 від 09.11.2018 року на суму 58 770,09 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят гривень, 9 коп.).
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, розміщеними у АТ "ВТБ Банк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 58 770,09 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят гривень, 09 коп.).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Стрюкова Ірина Олександрівна (01024, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319);
Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016).
Повне судове рішення 29.12.2020 року
Суддя Л.О. Маруліна