Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 грудня 2020 р. Справа№200/8644/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов
ОСОБА_1
до відповідача Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34898944, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я.Мудрого, 48а) про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.04.2020 року по 17.04.2020 року в сумі 6554 грн. 95 коп.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року по справі № 200/1047/20-а її було поновлено на посаді, проте фактично рішення було виконано 17.04.2020 року шляхом прийняття певного наказу, тому період затримки виконання рішення становить 5 днів.
Враховуючи викладене, просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив та заяву про розгляд за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року у справі № 200/1047/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, третя особа - професійна спілка “Юстиція Донеччини” про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений частково, визнаний протиправним та скасований наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3888/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ”, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 02 січня 2020 року, з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 91769 грн. 30 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Зазначено, що підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 02 січня 2020 року та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 27530 грн. 79 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Згідно Наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16.04.2020 року № 43/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », ОСОБА_1 поновлена на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення з 02.01.2020 року, виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 27530 грн. 79 коп.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, позивач у справі перебував на публічній службі в органі місцевого самоврядування.
Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в межах повноважень виконує такі функції:
- реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);
- внесення на розгляд Мін'юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах;
- забезпечення роботи нотаріату;
- експертне забезпечення правосуддя;
- протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об'єднань, суб'єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин));
- здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва;
- інші функції згідно чинного законодавства.
Таким чином, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частинами 1 та 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Стаття 236 Кодексу законі про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
У пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
У постанові від 12.06.2019 у справі № 826/18436/16 Верховний Суд зазначив, що наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Враховуючи те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року у справі № 200/1047/20-а про поновлення позивача на посаді фактично виконане лише 17.04.2020 року (згідно дати ознайомлення з Наказом), суд вважає, що у позивача наявне право на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до ст. 236 КЗпП України з 10.04.2020 року по 17.04.2020 року.
Визначаючи часовий проміжок для визначення суми суд зауважує, що першим днем для виконання рішення суду є день, наступний за днем його прийняття.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які неведені в постанові від 08.11.2019 року у справі № 813/5952/15 і в постанові від 30.01.2019 року у справі № 808/1271/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 25.07.2018 року у справі № 552/3404/17 зазначив, що положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньоденна заробітна плата позивача, яка встановлена в судовому рішенні по справі № 200/1047/20-а становить 1310 грн. 99 коп.
У періоді починаючи з 10.04.2020 року (включно) по 17.04.2020 року (включно) - 5 робочих днів.
Отже, середньоденна заробітна плата за час затримки виконання рішення суду за вказаний період складає 6554 грн. 99 коп. (1310,99 х 5).
Суд вказує, що при розрахунку середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду не підлягають застосуванню приписи абзацу другого п. 8 Порядку № 100, оскільки в межах спірних правовідносин не використовується така розрахункова величина як середня місячна заробітна плата. У постанові від 30.01.2019 року у справі № 808/1271/18 Верховний Суд зазначив, що здійснення такого розрахунку виходячи з кількості робочих днів відповідає приписам абзацу першого пункту 8 Порядку №100.
Також суд враховує висновки Верховного Суду в постанові від 01.03.2018 року у справі № 818/149/17, за якими виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобовязання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34898944, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я.Мудрого, 48а) про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.04.2020 року по 17.04.2020 року в сумі 6554 грн. 95 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.04.2020 року по 17.04.2020 року в сумі 6554 грн. 95 коп.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34898944, юридична адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я.Мудрого, 39/3) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко