Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 грудня 2020 р. Справа№200/9578/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.
за участі:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Яковлєвої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.05.2020 № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп., -
13 жовтня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.05.2020 № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2016 року, позивачу на праві приватної форми власності належить керамічний цех, загальною площею 543,9 кв.м. та склад (Б-1), загальною площею - 202,9 кв.м., який відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до групи 125 «Будівлі промислові та склади» та підкласу 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості».
Як вказує п.п «є» п.п 266.2.2 п 266.1 статті 266 Податкового кодексу, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовується за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Б КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власникам в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 03.09.2020 року одним із переліків видів господарської діяльності позивача згідно з КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД- 2005) код згідно з КВЕД 23.41 є виробництво господарських і декоративних керамічних виробів, діяльність класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010.
А отже, на підставі правовстановлюючих документів на керамічний цех, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку будівля, яка належить позивачу на праві приватної власності - керамічний цех не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу припису п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
На цих підставах просить суд:
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020 року № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп.
05 листопада 2020 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву в якому відповідач вказує наступне.
Відповідно даних АІС «Податковий блок» та даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомості «нежитлове приміщення» загальною площею 543,9 кв.м. за адресою в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 76044597 наданим до матеріалів справи позивачем та витягом № 230743163 наданим з боку відповідача. Звертає увагу, що ресурс державного реєстру речових прав на нерухоме майно не має даних щодо віднесення зазначеного об'єкту до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно рішення Слов'янської міської ради від 27.06.2018 № 13-ХЬУІІІ-7 яким на 2019 рік продовжено дію рішення Слов'янської міської ради від 07.07.2017 року № 5-ХХУІІ-7 « Про встановлення на території м. Слов'янська ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» податок на нерухоме майно розраховується за ставкою 0,1% від мінімальної заробітної плати, визначеної на 01 січня звітного періоду ( станом на 01.01.2019 - 4173 грн.), а саме: за 2019 рік : 543,9 кв.м. х 4,17 = 2269,69 грн., де 4,17- ставка податку
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення: чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Як вже зазначалося раніше, ресурс державного реєстру речових прав на нерухоме майно не має даних щодо віднесення зазначеного об'єкту до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Крім того, з документів наданих до позовної заяви фізичною особою ОСОБА_2 не вбачається технічної документації на вищезазначену будівлю де можливо було б встановити, що дана будівля віднесена до об'єктів нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості".
Щодо того, яка діяльність вважається промисловою слід звернутися до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях: В Добувна промисловість та розроблення кар'єрів, С Переробна промисловість, О Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, Е Водопостачання, каналізація, поводження з відходами та Р Будівництво.
Тобто, в цілях застосування норм пп. 266.2.2 ПК України промисловою вважається діяльність, яка відповідно до ДК 009:2010 належить до вищезазначених секцій.
ГУ ДПС у Донецькій області звертає увагу суду, що відповідно до податкової декларації з єдиного податку фізичної особи - підприємця за три квартали 2019 року від 18.10.2019 року №30422999 та декларації з єдиного податку фізичної особи - підприємця від 1091299 від
10.01.2020 року за 2019 рік ФОП ОСОБА_3 самостійно визначено вид здійснюваної підприємницької діяльності у звітному періоді ( п.9 декларації).
Згідно Національного класифікатора України ДК 009:2010 вищезазначений код КВЕД 90.03 Індивідуальна мистецька діяльність відноситься до групи 90 Діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг; секції R Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок, яка не пов'язана з процесом виробництва.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Також, акцентує увагу суду на тому, що відповідно до податкової декларації за три квартали 2019 року та за 2019 рік в графі 09 код згідно з КВЕД позивачем зазначено 90.03.
Згідно із національним класифікатором України ДК 009:2010 код КВЕД 90.03 - індивідуальна мистецька діяльність, відноситься до групи 90 діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг. Тобто ця діяльність не пов'язана з процесом виробництва.
На цих підставах в позові просить відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 16 листопада 2020 року.
29 жовтня 2020 року через канцелярію суду надійшла заява від відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року суд перейшов до загального провадження по справі та призначив підготовче засідання на 01 грудня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив розгляд по суті на 29 грудня 2020 року.
29 грудня 2020 року суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30 грудня 2020 року.
30 грудня 2020 року позивач в судове засідання з'явився. Позовні вимоги підотимав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 30 грудня 2020 року в судове засідання з'явився. Проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 який є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданого Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 23.04.1998 року (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9-10).
Відповідачем є Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43142826 та суб'єктом владних повноважень.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить на праві власності об'єкт нежитлової нерухомості керамічних цех, загальною площею 543,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м. (а.с.8).
Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об'єкта який належить до I-III категорії складності № ДЦ-142163351869 від 30.11.2016 року - будівництво керамічного цеху та складу і навісу по вул..Григорія Данилевського, 114А у м. Слов'янську, Донецької області, код об'єкту 125.9; II категорія складності, вважати закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації (а.с.82-85).
Згідно з технічного паспорту № 618 від 05.11.2016 року нежитлова будівля керамічного цеху, складу та навісу загальною площею 543,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м. (а.с.84-104).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі № 200/13814/19-а було визнано що нежитлова будівля керамічного цеху, складу та навісу загальною площею 543,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м. не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно (а.с.13-15).
Відповідно до податкової декларації з єдиного податку за 2019 рік від 10.01.2020 року ФОП ОСОБА_3 вказано від діяльності за кодом ВЕД 90.03 (а.с.44-45).
Податковим повідомленням - рішенням від 12.05.2020 року № 0221376-5533-0522 ОСОБА_1 повідомлено про суму податкового зобов'язання в розмірі 2269,00 грн. за 2019 рік податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за кодом 18010300 (а.с.11).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об'єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.
Судом було встановлено що відповідно до податкової декларації за три квартали 2019 року та за 2019 рік в графі 09 код згідно з КВЕД позивачем самостійно зазначено 90.03.
Відповідно до національного класифікатора України ДК 009:2010 код КВЕД 90.03 - індивідуальна мистецька діяльність, відноситься до групи 90 діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг. Тобто ця діяльність не пов'язана з процесом виробництва.
Натомість позивач в судовому засіданні пояснив, що він вказав в декларації в графі види підприємницької діяльності код КВЕД 90.03 та не вказав інший код КВЕД 23.41 - діяльність з виробництва господарських і декоративних керамічних виробів, з підстав того, що комп'ютерна програма по заповненню податкової декларації не допускає можливість вказувати декілька кодів економічної діяльності. Є можливість вказати тільки один вид.
Але, позивач пояснив що діяльність з виробництва господарських і декоративних керамічних виробів фактично він здійснює.
В якості доказів цієї діяльності позивач надав суду сертифікат відповідності серії ВГ за №UA 1.029.0021336-17 з терміном дії з 28.12.2017 року по 27.12.2019 року, який видано ФОП ОСОБА_3 на виробництво посуду керамічного в асортименті, що виготовляється серійно з 28.12.2017 року до 27.12.2019 року з Додатками, паспортами якості, рахунки - фактури, висновок про походження товару № 0117 від 21.06.2019 року по договору № 28 від 19.06.2019 року з ИП Шефнер, республіка Беларусь.
Як передбачено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічна правова позиція, щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 17.02.2020 року у справі №820/3556/17 та від 30.03.2020 року у справі 814/1469/18.
Також, судом установлено що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі № 200/13814/19-а було визнано що нежитлова будівля керамічного цеху, складу та навісу загальною площею 543,9 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та склад Б-1, загальною площею 202,9 кв. м., не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року це рішення суду першої інстанції залишено без змін, а тому набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.
Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.
І таким чином, його право було порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанцією від 13.10.2020 року позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102 гривні (а.с.2).
Саме ця сума судового збору підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.05.2020 № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп., задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020 року № 0221376-5533-0522 на суму 2269 грн. 69 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Італійська, буд.59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 30 грудня 2020 року
В повному обсязі рішення складене 31 грудня 2020 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Хохленков