Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 грудня 2020 р. Справа№200/8507/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі:
секретаря судового засідання - Артемчук Д.В.,
представника позивача - Олійникова С.І.,
представниці відповідача - Ярової С.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про відшкодування судових витрат по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 року та зобов'язання вчинити певні дії.
На судовому засіданні 23.12.2020 представник позивача подав заяву, в якій просив прийняти докази здійснення витрат на професійну правничу допомогу, а також вирішити питання щодо їх відшкодування.
Розглянувши вказану заяву, суд встановив наступне.
Так, Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 23.12.2020 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 “Про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстрації платником єдиного податку”. Зобов'язав Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати запис у реєстрі платників єдиного податку про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи з 01.04.2018. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Під час судового засідання 23.12.2020 до закінчення судових дебатів у справі представником позивача було зроблено заяву про надання доказів, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи розрахунок суми витрат, відповідно до якого судові витрати позивача складають 4 602, 00 грн, з яких:
опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Аналіз судової практики зі спірного питання, формування правової позиції - 600, 00 грн;
підготовка (подання) позовної заяви - 600,00 грн;
підготовка (подання) відповіді на відзив - 600,00 грн;
участь у судовому засіданні - 700,00 грн;
судовий збір - 2102,00 грн.
На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 09.09.2020, а також копію квитанції від 23.12.2020 про сплату ОСОБА_1 гонорару у розмірі 2 500, 00 грн.
Представник позивача на судовому засіданні просив стягнути витрати на правничу допомогу у повному обсязі.
Представниця відповідача заперечувала щодо відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на наступне.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 3 - ч. 4 ст. 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Так, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18.
У своїх запереченнях щодо витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, представник відповідача зазначає, що витрати на правничу допомогу безпідставно завищені та документально не підтверджені.
Суд наголошує, що змагальність - один із найбільш важливих конституційних принципів сучасного судочинства. Він розкриває "джерело енергії" процесу та створює умови для всебічного та повного дослідження обставин справи та постановлення судом обґрунтованого та законного рішення.
У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою одержання рішення на свою користь зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.
Разом з тим, на переконання суду, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження завищеності витрат на правничу допомогу.
Крім того, представниця відповідача зазначає, що за змістом п. 4.1 договору про надання правової допомоги, клієнт зобов'язується згідно до 4.1 договору сплатити гонорар у розмірі, погодженому між сторонами у окремій угоді (додатку до договору). Слід зауважити, що окрема угода (додаток до договору) позивачем не надана.
Водночас, у судовому засіданні представник позивача надав додаткову угоду з детальним розрахунком витрат на правничу допомогу.
Щодо посилання відповідача на недоведеність опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики зі спірного питання, формування правової позиції, суд звертає увагу, що підготовка відзиву та правової позиції неможливо без даного опрацювання. Отже, посилання податкового органу є необґрунтованим.
На переконання суду, надання адвокатських послуг з опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналізу судової практики зі спірного питання, формування правової позиції, підготовки (подання) відповіді на відзив - 600,00 грн та участі у судовому засіданні - 700,00 грн повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним.
Також, суд не погоджується з позицією представниці відповідача, що ОСОБА_2 безпідставно включено до складу витрат на правничу допомогу підготовку (подання) позовної заяви. Дійсно, позовна заява підписана власноруч позивачем - ОСОБА_1 та у шапці позовної заяви не вказано, що позивач має представника. Водночас, вказане жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_2 не надавав послуги з підготовки позову, як то і визначено у розрахунку.
Отже, на момент подання позовної заяви у суду наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 користувався послугами адвоката.
Стосовно того, чи є квитанція належним доказом на підтвердження здійснення оплати гонорару, суд зазначає наступне.
Так, профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність, до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Суд також зазначає, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
На переконання суду, видана адвокатом квитанція на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.
Отже, представником позивача належним чином доведено понесення ОСОБА_1 фінансових витрат на правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.
Суд, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, пов'язаність витрат з розглядом саме цієї справи, вважає за потрібне стягнути на користь позивача 2 500, 00 грн понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, суд роз'яснює, що рішенням від 23.12.2020 суд вже стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн., а тому вимоги представника позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 139, 248, 252, 256 КАС України, суд, -
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
Додаткове рішення в повному обсязі складено 31 грудня 2020 року.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Голуб